ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
про відмову у відкритті апеляційного провадження
11 грудня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/335/18
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 (повний текст складено та підписано 12.04.2023, суддя Найфлейш В.Д.)
у справі №916/335/18
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант-Скло"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 по справі №916/335/18 задоволено заяву ліквідатора ТОВ „Діамант - Скло” арбітражної керуючої Колмикової Т.О. про відшкодування вартості майна та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Діамант - Скло” грошові кошти у сумі 503584,02 грн.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на вищевказану ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 по справі №916/335/18.
Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 по справі №916/335/18.
В обґрунтування заявленого клопотання скаржник зазначає, що не отримував копії оскаржуваної ухвали. За твердженням апелянта від Кілійського ВДВС в Ізмаїльському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеси) йому стало відомо про накладення на нього Господарським судом Одеської області стягнення відповідно до судового наказу №916/335/18 від 12.04.2023. Після цього, апелянт 21.09.2023 уклав договір з адвокатом, який протягом 26.09.2023-05.10.2023 ознайомився з матеріалами справи та зокрема з оскаржуваною ухвалою.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 по справі №916/335/18 залишено без руху, визначено ОСОБА_1 усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 по справі №916/335/18, протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
До суду апеляційної інстанції надійшла заява в якій скаржник просить поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 року по справі №916/335/18, з огляду на таке.
Так, за твердженням апелянта, він має зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 . Однак, ОСОБА_1 разом із своєю сім'єю та своїми батьками, з початку військового стану в країні, вирішив перебувати в місті Одесі і не виїздити з міста без нагальної потреби.
Разом з цим, як стверджує апелянт, він при перебуванні не за зареєстрованим місцем проживання, вжив заходів для отримання сповіщень/інформації із державних реєстрів чи інших відповідних електронних ресурсів, активувавши користування електронним мобільним додатком «Дія», який активовано за належним ОСОБА_1 номером телефону, та відповідному акаунту з ідентифікаційними даними за електронним підписом (ЕЦП) ОСОБА_1 , авторизованого відповідним сервісом «ПриватБанк», що підтверджується відомостями із додатку «Дія», встановленого на телефон/смартфон ОСОБА_1 .
Однак, апелянт зазначає, що будь-яких сповіщень, за наслідками судових засідань Господарського суду Одеської області по даній справі, ОСОБА_1 через Додаток «Дія» не надходило, хоча такий варіант сповіщення/інформування передбачено чинним законодавством, зокрема абзацом 2 ч.1 ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яким визначено, що додатковим способом інформування про суд, який розглядає справу, сторони спору та предмет позову, місце, дату і час судового засідання, може бути надання інформації з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у тому числі з використанням мобільного застосунку Порталу «Дія».
Додатково до вищевказаного, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не застосовано спосіб виклику відповідача відповідно до ч.4 ст. 122 ГПК України.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, розглянувши заяву про усунення недоліків та дослідивши обставини викладені у ній, дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною 5 ст. 242 ГПК України (в редакції чинній станом на час прийняття оскаржуваної ухвали) визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (ч.6 ст. 242 ГПК України (в редакції чинній станом на час прийняття оскаржуваної ухвали)).
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20.
Колегія суддів звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та Верховного Суду, викладений у постановах від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).
У відповідності до наявних матеріалів справи, адресою місця проживання ОСОБА_1 вказано -
АДРЕСА_2 адреса також зазначена скаржником в апеляційній скарзі.
Саме за вказаною, єдиною відомою суду першої інстанції адресою апелянта, 18.04.2023 була надіслана оскаржувана ухвала, однак 25.04.2023 повернута відділенням поштового зв'язку з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (т. 11, а.с. 11-14).
Відтак, з огляду на приписи ч.6 ст. 242 ГПК України (в редакції чинній станом на час прийняття оскаржуваної ухвали) апелянт вважається таким, що повідомлений про прийняте судом першої інстанції в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, тобто у даному випадку 25.04.2023.
Втім, апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 по справі №916/335/18 була надіслана до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв'язку 16.10.2023, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Колегія суддів зазначає, що за приписами ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Однак, відомостей про те, що апелянт повідомляв суд першої інстанції про зміну адреси місця проживання, або наявність інших засобів зв'язку, наявні матеріали справи не містять.
Також, за змістом ст.2 Закону України “Про доступ до судових рішень” кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Нормами статті 4 цього Закону передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскаржувана ухвала була оприлюднена 17.02.2023, а тому з названої дати скаржник мав можливість ознайомитись з оскаржуваною ухвалою.
Колегія суддів також зауважує, що звертаючись до суду апеляційної інстанції із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, скаржник послався на те, що від Кілійського ВДВС в Ізмаїльському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеси) йому стало відомо про накладення на нього Господарським судом Одеської області стягнення відповідно до судового наказу №916/335/18 від 12.04.2023.
Так, наявними матеріалами справи підтверджується, що наказ на примусове виконання оскаржуваної ухвали було видано Господарським судом Одеської області 12.04.2023 (т.11, а.с. 1).
Однак, скаржник не вказує коли саме ним було отримано відповідні відомості, зокрема ухвалу про відкриття виконавчого провадження, тощо в яких також міститься посилання на оскаржувану ухвалу.
Відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні “Пономарьов проти України” Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Мушта проти України” зазначено: “право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані”.
Колегія суддів відзначає, що з правового контексту приписів ст. 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.
Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Судова колегія зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
Крім того, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску процесуального строку поважною. Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вирішуючи питання щодо поважності пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 12.10.2022, з огляду на інші підстави наведені апелянтом, зазначає наступне.
За приписами ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, на виконання свого процесуального обов'язку, арбітражна керуюча направила на адресу апелянта копію заяви про відшкодування вартості майна з додатками (т.10, а.с. 203, 206).
Ухвалою суду першої інстанції від 14.03.2023, серед іншого, призначено справу до розгляду на 04.04.2023, залучено ОСОБА_1 до участі у заяві про відшкодування вартості майна, зобов'язано ОСОБА_1 надати відзив на заяву про відшкодування вартості майна та викликано ОСОБА_1 в засідання суду.
Дану ухвалу направлено за відомою суду адресою ОСОБА_1 , однак повернуто відділенням поштового зв'язку 24.03.2023 (т.11, а.с. 6-8).
Відтак, з огляду на наведені обставини, а також враховуючи приписи ст. 242 ГПК України, апелянт вважається таким, що 24.03.2023 був належним чином повідомлений про наявність у провадженні Господарського суду Одеської області даної справи та заяви арбітражної керуючої про відшкодування вартості майна.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не сповістив його про розгляд справи та прийняте рішення шляхом використанням мобільного застосунку Порталу «Дія», що передбачено абзацом 2 ч.1 ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з огляду на таке.
Так, повноваження господарських судів, визначення порядку здійснення судочинства у господарських судах встановлено Господарським процесуальним кодексом України, приписами якого керуються господарські суди під час, зокрема й сповіщення учасників справи про розгляд порушених справ.
Зокрема, положеннями ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.
Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення: шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.
У даному випадку, з огляду на відсутність у апелянта електронного кабінету або офіційної електронної адреси, судом першої інстанції процесуальні документи на виконання вимог ГПК України було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Не заслуговують на увагу й твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не застосовано спосіб виклику відповідача відповідно до ч.4 ст. 122 ГПК України, з огляду на так.
Так, за приписами ч.4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.
Отже, приписами даної статті застосовуються судом лише в тому випадку, коли у суду відсутні відомості щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) сторони по справі.
Втім, у даному випадку суд першої інстанції володів інформацією про зареєстроває місце проживання ОСОБА_1 за якою й здійснив сповіщення останнього про розгляд справи та прийняте рішення, а тому підстави для застосування у даній справі приписів ч.4 ст. 122 ГПК України були відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апелянтом було пропущено строк на апеляційне оскарження, а наведені обставини для його поновлення не є обґрунтованими, оскільки можливість вчасного подання апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.
Частиною 4 ст. 261 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Оскільки наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнаються судом неповажними, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 по справі №916/335/18 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 3, 119, 234, 261 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 по справі №916/335/18.
Апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами повернути скаржнику.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Богатир К.В.
Суддя Філінюк І.Г.