Справа № 947/27741/23
Провадження № 2/947/4258/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.2023 року
Київський районний суду м.Одеси ускладі головуючого судуді Луняченка В.О.
За участі секретаря судових засідань Макаренко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» ( код ЄДРПОУ200333533) до ОСОБА_1 (ІПН невідомий) про відшкодування матеріальної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
04.09.2023 року з позовом про стягнення з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди грошові кошти у розмірі 44985,00 гривень до суду звернувся ПрАТ «СК «Уніка».
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача вказав, що 09.12.2019 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ТОВ «Юрія- Фарм», був укладений Договір добровільного страхування на транспорті «Каско corporate» №412001\4100\0000561 , предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням, зокрема транспортним засобом марки «Hyundai Ассеnt» дн НОМЕР_1 .
Так 25.06.2020 року о 09.20 год. з вини ОСОБА_1 сталося ДТП за участі двох автомобілів марки Форд нз НОМЕР_2 та автомобіля марки HYUNDAI ACCENT нз НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 .
Вказані автомобілі в результаті ДТП отримали механічні ушкодження.
Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу HYUNDAI ACCENT нз НОМЕР_1 відповідно до рахунку - фактури №СФ-002440 від 14.07.2020 становить 48265,00 гривень. Згідно з страховим актом від 15.07.2020 №00361147 страховик здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 44985,00 гривень, франшиза становить 3280.00 гривень.
На момент скоєння ДТП винуватець ДТП не був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Оскільки ПрАТ «СК «Уніка» виплатило страхове відшкодування, о на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України « Про страхування» право вимоги в порядку суброгації перейшло до позивача.
Дійсне стало підставою для звернення до суду з дійсним позовом.
Через автоматизований розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Київського районного суду м.Одеси Луняченку В.О.
Ухвалою судді від 26.09.2023 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Ніяких клопотань з боку учасників справи суду не надходили.
Зазначену ухвалу разом з позовом та додатками до нього надіслано відповідачу за місцем реєстрації його місця мешкання, відомості про що містяться в матеріалах справи.
Заперечень щодо розгляду справи у спрощеному провадженні також не надходило.
Станом на день розгляду справи ніяких клопотань з боку учасників справи суду не надходили. Заперечень щодо розгляду справи у спрощеному провадженні також не надходило.
Від відповідача відзив на позов не надходив.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про задоволення позову про стягнення заборгованості за тілом кредиту з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимогист. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
09 грудня 2019 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрія-Фарм» було укладено Договір добровільного страхування на транспорті «КАСКО СОRРОRАТЕ» №412001/4100/0000561.
Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням зокрема транспортним засобом «HYUNDAI ACCENT нз НОМЕР_1 .
У відповідності до умов вказаного Договору страхування Позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити страхове відшкодування.
За змістом п. 1.2.1 Договору, страховим ризиком визнається, зокрема дорожньо- транспортна пригода.
Відповідно до ст. 979 Цивільного Кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Як вбачається з Довідки №3020185429675662 про дорожньо-транспортну пригоду Національної поліції України, 25 червня 2020 року о 09 год. 20 хв. в м. Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох автомобілів: Форд державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «HYUNDAI ACCENTдержавний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 .
Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п.13.1 Правил дорожнього руху України. За фактом правопорушень, які призвели до скоєння ДТП складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП
Відповідно до Постанови Київського районного суду м. Одеси по справі №947/21399/20 від 04 серпня 2020 року, 25.06.2020 року о 09 годині 20 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Форд», н/з НОМЕР_3 , по вул. Балківська в м. Одеса, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Хюндай», н/з НОМЕР_1 , який рухався попереду, що призвело до пошкодження транспортних засобів з матеріальними збитками. Працівниками патрульної поліції було кваліфіковано дії ОСОБА_1 , як порушення п. 13.1 «Правил дорожнього руху України», за що передбачена відповідальність ст. 124 КпАП України. У судове засідання ОСОБА_1 з'явився, що підтверджується підписом особи в пам'ятці, свою вину визнав.
Відповідно до Постанови Київського районного суду м. Одеси по справі №947/21399/20 від 04 серпня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України, визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, застрахованому транспортному засобу «HYUNDAI ACCENT» державний номерний знак НОМЕР_1 було завдано механічних ушкоджень. Відповідно до чого Страхувальник зазнав матеріального збитку.
26 червня 2020 року потерпілий від дорожньо-транспортної пригоди, звернувся до Страховика ПрАТ «СК «Уніка» з заявою №00361147 про подію, з ознаками страхового випадку згідно договору КАСКО №412001/4100/0000561.
Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної власнику автомобіля HYUNDAI ACCENTдержавний номерний знак НОМЕР_1 , ПрАТ «СК «Уніка» було проведено: огляд пошкодженого транспортного засобу, про що складено Протокол огляду транспортного засобу від 26.06.2020 р.
Відповідно до рахунку-фактури №СФ-002440 від 14.07.2020р. фізичної особи- підприємця ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу автомобіля «HYUNDAI ACCENT» державний номерний знак НОМЕР_1 складає 48 265,00 гривень.
Як вбачається зі страхового акту №00361147 від 15 липня 2020 року, виконуючи взяті за себе зобов'язання по Договору, Страховиком - ПрАТ «СК «Уніка» прийнято рішення про визнання вказаної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування за Договором в розмірі 44 985,00 грн., шляхом безготівкового перерахування на рахунок ФОП ОСОБА_3 , що підтверджується платіжним дорученням №161622 від 16 липня 2020 року.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.
Згідно зі ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо- транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно п. З ч. 1 ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно з частинами першою та другою статті 1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно пункту 1 частини першої статті 1188ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з вимогами статті1192 ЦК Українирозмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
За змістом статті 993ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аналогічні положення містяться в частині першій статті990 ЦК України.
Згідно зі статтями 512, 514 ЦК Україникредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми статті 993 ЦК Українита статті 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.
Стаття 1191ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 ЦК Українита стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
У преамбулі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"вказано, що цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Натомість, відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону.
Згідно зі статтями 993 ЦК Українита 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК Українита стаття 27 Закону України "Про страхування".
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/9320/15-ц, провадження № 61-7833св18.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) сформульовано висновок, про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону № 1961-IVустраховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він менше страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов'язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог Закону № 1961-IV, відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому на підставі статті 1194 ЦК України, якщо заподіювач шкоди доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до пунктів 22.1статті 22 Закону № 1961-IVумежах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
Тому з урахуванням вимог тягаря доказування заперечень проти позову, який сформульований у нормах ст.ст. 12, 81 ЦПК України, - обов'язок доведення вищевказаних обставин, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією, у даному випадку покладається на відповідача, а не на позивача.
Позивач, як страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону «Про страхування» реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого винна у завданні шкоди особа застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
У п.п. 43, 44 постанови ВП ВС від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176 цс 18) були сформульовані наступні правові висновки щодо змісту норм матеріального права: «згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні.
Обсяг відповідальності відповідача, як страхувальника своєї цивільної відповідальності обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яка підлягала визначенню відповідно до пунктів 22.1статті 22 Закону № 1961-IV, тобто розміром оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП майну потерпілої внаслідок протиправних під час ДТП дій відповідача особи.
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на підставі суброгації можливе за умови, якщо страхова компанія, яка виконала свій обов'язок перед потерпілою особою, з урахуванням отримання страхового відшкодування в інтересах винної в ДТП особи від його страховика та сплаченої суми франшизи винною особою не одержала повного відшкодування здійсненого нею страхового платежу на підставі договору добровільного страхування на користь потерпілої особи, яку позивач внаслідок цього замінив у спірних правовідносинах.
Правові висновки, які були висловлені Великою Палатою Верховного Суду про покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, що має відповідати меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19)).
У зв'язки з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір за звернення до суду з вказаним позовом у розмірі 2684,00 грн.
Керуючись ст.ст. 22, 980. 993,1194 ЦК України, ст.ст. 3-5,12-13, 76-92, 95, 137, 141, 211, 223, 258-259, 268, 264-265, 272-273, 352, 354-355, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» ( код ЄДРПОУ200333533) до ОСОБА_1 (ІПН невідомий) про відшкодування матеріальної шкоди -задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПн невідомий АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» ( код ЄДРПОУ: 20033533 МФО 380805 м.Київ, вул. Теліги Олени рр НОМЕР_4 в АТ Райффайзен Банк Аваль) майнову шкоду у розмірі 44985,00 ( сорок чотири тисячі дев'ятсот вісімдест п'ять грн 00 коп.) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПн невідомий АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (код ЄДРПОУ: 20033533 МФО 380805 м.Київ, вул. Теліги Олени рр НОМЕР_4 в АТ Райффайзен Банк Аваль) судовий збір в розмірі 2684,00 гривень (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Луняченко В. О.