ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" листопада 2023 р. Справа №914/3402/22
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання - Олійник Н.Б.
за участю представників учасників процесу:
від позивача - не з'явився
від відповідача -Сокальський Д.А.-представник
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гриневича Михайла Васильовича б/н від 24.07.2023 (вх. №ЗАГС 01-05/2411/23 від 25.07.2023)
на рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2023 (повний текст складено 26.06.2023)
у справі № 914/3402/22
за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті
до відповідача Фізичної особи-підприємця Гриневича Михайла Васильовича
про стягнення 7 394,59 грн
ВСТАНОВЛЕНО
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
Позов заявлено Державною службою України з безпеки на транспорті до відповідача Фізичної особи-підприємця Гриневича Михайла Васильовича про стягнення на користь Державної служби України з безпеки на транспорті в дохід Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 7394,59 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.06.2023 у справі №914/3402/22 позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Гриневича Михайла Васильовича на користь Державної служби України з безпеки на транспорті в дохід Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 7 394,59 грн. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Гриневича Михайла Васильовича на користь Державної служби України з безпеки на транспорті 2 481,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що Придністровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки на підставі акта правомірно нараховано відповідачу плату за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні в розмірі 220,80 євро, що еквівалентно 7394,59 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
ФОП Гриневичем М.В. подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2023, в задоволенні позову Державної служби України з безпеки на транспорті відмовити повністю. Закрити провадження у справі № 914/3402/22 на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Залишити позов Державної служби України з безпеки на транспорті без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 ст. 226 ГПК України, оскільки позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності. Застосувати наслідки спливу строків позовної давності до всіх позовних вимог Державної служби України з безпеки на транспорті.
Зокрема, скаржник зазначає, що 25.05.2021 автомобіль, зазначений відповідачем, не їхав автодорогою М-12 Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка та не зупинявся працівниками Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбсзпеки. Габаритно-ваговий контроль автомобіля та причепа 25.05.2021 не проводився, будь-які письмові належні та допустимі докази зворотнього в матеріалах справи відсутні. Жодної відео чи фото фіксації автомобіля відповідача у спеціальному транспортному засобі, обладнаного вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю, жодної ідентифікації щодо місця, дати часу, адреси та інших особливих та індивідуально ідентифікуючих ознак обох автомобілів та їх показів до позову не долучено та в матеріалах справи такі відсутні.
Скаржник вважає, що відсутнє рішення, яким встановлена протиправність будь - якого діяння відповідача, відсутній безпосередній причинно - наслідковий зв'язок між діяннями та шкодою, відсутня вина відповідача.
Також, на думку скаржника, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 215424 від 21.07.2021 винесена начальником юридичної особи з назвою Західне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, яка є не уповноваженою для цього особою в силу вимог передбачених абзацом 20 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», в редакції, що діяла станом на 25.05.2021. Розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Скаржник вважає, що стягнення будь- якої плати за проїзд крім штрафу законодавством не передбачено.
Скаржник вважає, що всупереч вимогам статті 1, 9, 20 ГПК України з позовом до суду звернулась особа, яка не має права звертатись з вимогами про стягнення податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджетів всіх рівнів в тому числі і перед міським бюджетом (стягнення місцевих податків та зборів) в тому числі і адміністративно - господарських санкцій, оскільки відповідно до пунктів 19-1.1.45. ст. 19-1, пункту 20.1.34 статті 20, статті 41, пунктів 14.1.137, 14.1.175. статті 14, пункту 87.11. статті 87 Податкового кодексу України такі повноваження, права та обов'язки покладені виключно на контролюючі органи України, тому дана справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
На думку скаржника, позивач без поважних причин пропустив шестимісячний строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 7 394,59грн на користь Державного бюджету.
Скаржник зазначає, що позивач неодноразово порушив вимоги закону під час оформлення документів, а також те, що подані до позовної заяви докази є нечитабельні.
Державна служба України з безпеки на транспорті у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що остання є безпідставна, необгрунтована, доводи відповідача не спростовують виявлений факт перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який використовувався відповідачем без відповідного дозволу та обов'язковість відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Зокрема, позивач зазначає, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов'язковим платежем, який справляється у випадку здійснення перевезення великогабаритним транспортним засобом з перевищенням загальної маси, визначеної законодавцем. Плата за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування не є штрафною санкцією, а є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Окрім того, позивач вважає, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу. Під час розгляду даного спору, відповідач не спростовує факту перевищення вагових параметрів транспортного засобу, що стало підставою для складення розрахунку плати за проїзд представниками Укртрансбезпеки та звернення до суду з даним позовом.
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2023 справу №914/3402/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б.., Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гриневича Михайла Васильовича залишено без руху для усунення встановлених недоліків, а саме: зобов'язано скаржника надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду документ, що посвідчує повноваження представника Сокальського Дениса Анатолійовича на підписання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2023 у справі №914/3402/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Гриневича Михайла Васильовича на рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2023 та ухвалено апеляційну скаргу розглядати без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.
14 вересня 2023 року на електронну адресу Західного апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшло клопотання б/н від 14.09.2023 (вх.№01-04/6232/23 від 14.09.2023) про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з обов'язковим викликом та участю апелянта та його представника.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 призначено розгляд справи №914/3402/22 на 07.11.2023, в судовому засіданні оголошено перерву до 28.11.2023.
Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28.11.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.
Обставини справи.
21.05.2021 начальником Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки затверджено щотижневий графік проведення рейдових перевірок Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у період з 24.05.2021 по 30.05.2021.
25.05.2021 посадовими особами Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку №003990 від 21.05.2021 на 312 км а/д М-12 "Стрий Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка" проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом автомобіля марки VOLVO FH 13.460, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки STAS, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , що належать Фізичній особі-підприємцю Гриневичу Михайлу Васильовичу, що підтверджується актом №288207 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Під час перевірки був зупинений транспортний засіб марки VOLVO FH 13.460, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 з напівпричепом марки STAS, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 .
Згідно з товарно-транспортною накладною №250501 від 20.05.2021, а також відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 перевізником є ФОП Гриневич Михайло Васильович.
Під час вказаної перевірки було встановлено перевищення вказаним транспортним засобом нормативних вагових параметрів, а саме встановлено, що фактичне навантаження на строєні осі складає 23,75 тон при допустимих 22 тонах, що підтверджується копією талона про зважування №575 від 25.05.2021.
За результатами перевірки було складено довідку №028968 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 25.05.2021, акт №0051660 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 25.05.2021 та вищезазначений акт №288207 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.05.2021, яким зафіксоване порушення габаритно-вагових норм, передбачене пунктом 22.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.
На підставі акту №288207 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.05.2021 сформовано розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №575 від 25.05.2021 та нараховано плату за проїзд в розмірі 220,80 євро, що еквівалентно 7394,59 грн (за курсом НБУ станом на 25.05.2021: 1 євро = 33,4911 грн).
Як вказано в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, водій Семираз М.В. відмовився підписувати вказаний акт. Розрахунок плати за проїзд Фізичною особою-підприємцем Гриневичем Михайлом Васильовичем не оскаржувався.
Також, для підтвердження відповідності засобу вимірювальної техніки до матеріалів справи долучено свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.
Придністровським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки скеровувався лист-повідомлення №46020/24.2/24-21 від 15.06.2021 про необхідність внесення плати за проїзд великовагового транспортного засобу марки VOLVO FH 13.460, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки STAS, реєстраційний номер НОМЕР_2 автомобільними дорогами загального користування у розмірі 220,20 євро.
Вказаний лист був надісланий на адресу відповідача разом з розрахунком плати за проїзд, актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю та чеком вагового контролю.
Окрім того, позивач зазначає, що ФОП Гриневич Михайло Васильович подав позов до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №215424 від 21.07.2021.
Так, відповідно до постанови Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №215424 від 21.07.2021, у зв'язку з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.14 ст.60 ЗУ "Про автомобільний транспорт", до ФОП Гриневича Михайла Васильовича застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 8500,00 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 у справі №380/14532/21 за позовом Фізичної особи-підприємця Гриневича Михайла Васильовича до відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Посилаючись на пункт 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" (що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Відповідачу нараховано плату в розмірі 220,80 євро, що еквівалентно 7 394,59 грн, яку останній добровільно не сплатив.
Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до Господарського суду Львівської області про стягнення користь Державної служби України з безпеки на транспорті в дохід Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 7394,59 грн.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт».
Частиною 2 статті 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Відповідно до частини 12 статті 6 Закону державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до положень частини 4 статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” (в редакції чинній станом на дату проведення габаритно-вагового контролю), у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека).
Відповідно до п. 1 даного Положення Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Згідно з пп. 1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Пунктом 8 Положення передбачено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Відповідно до пп. 15, 27 п. 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879.
Пунктом 3 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з ч. 3 п. 2 вищезазначеного Порядку, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затв. постановою КМУвід 10.10.2001 № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11т, здвоєні осі - 18 т, строєні -24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Також пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879.
Пунктом 31-1 (що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) Порядку №879 передбачено, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:
- до 10 відсотків - у подвійному розмірі;
- на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі;
- більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган України.
Відповідно до п. 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затв. Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, у тому числі:
- здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422;
- видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю;
- складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.
Згідно із п.3 ч.2 ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом 8 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування
Згідно із ч.2 ст.22 ЦК України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 3 статті 22 ЦК України передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно із ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Пунктом 6 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України.
У пункті 5 статті 14 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” зокрема, зазначено, що у 2021 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України спрямовуються відповідно на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення.
Матеріалами справи підтверджується факт перевищення нормативних вагових параметрів автомобільним транспортом автомобіля марки VOLVO FH 13.460, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки STAS, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , що належать Фізичній особі-підприємцю Гриневичу Михайлу Васильовичу
При цьому відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування факту перевищення нормативно вагових параметрів транспортним засобом або доказів оскарження у встановленому порядку дій позивача щодо фіксування обставин порушення відповідачем законодавства.
Так, матеріали справи містять: довідку №028968 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 25.05.2021, акт №0051660 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 25.05.2021 та вищезазначений акт №288207 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.05.2021, яким зафіксоване порушення габаритно-вагових норм, передбачене пунктом 22.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, розрахунок плати за проїзд в розмірі 220,80 євро, що еквівалентно 7 394,59 грн, яку відповідач добровільно не сплатив.
Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, Придністровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки на підставі акта від 25.05.2021 правомірно нараховано відповідачу плату за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні в розмірі 220,80 євро, що еквівалентно 7394,59 грн.
Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №820/1203/17 Укртрансбезпека виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.
За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.
Предметом спору у даній справ є застосування до відповідача відповідальності за порушення правил діяльності у сфері господарювання і загальні засади застосування такої відповідальності визначені законодавчо, зокрема, Порядком № 879 встановлено плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу на користь бюджету України.
Визначення розміру заподіяних збитків відповідно до способу, передбаченого підзаконним нормативно-правовим актом, не суперечить чинному законодавству (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №926/16/19 від 12.02.2020).
Наведене спростовує твердження скаржника, наведені в апеляційній скарзі.
Щодо посилання скаржника на те, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а також про те, що позивач не наділений правом на звернення до господарського суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів, судова колегія зазначає таке.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Укртрансбезпеку, шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансінспекція).
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
З наведеного вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.
При цьому за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 21 КАС України адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції (аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 803/3/18).
Аналіз зазначених вище правових норм та суб'єктний склад сторін, який відповідає статті 4 ГПК України, свідчить про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.
З огляду на наведене вказана категорія спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів (аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17, від 12.02.2020 №12-113гс19).
Щодо посилання скаржника на те, що позивач пропустив строк позовної давності, зазначаючи при цьому, що відповідно до статті 250 Господарського Кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом, а також посилаючись при цьому на статтю 315 Господарського Кодексу України, суд зазначає, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією чи податком, а є сумою на відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
При цьому правовідносини, які склалися між сторонами, не є правовідносинами, що випливають з договору перевезення вантажу, а тому до них не можуть застосовуватись положення статті 315 Господарського кодексу України.
До правовідносин, які склалися між сторонами, застосовується загальний строк позовної давності у три роки.
Окрім того, судова колегія зазначає, що, як вбачається із матеріалів справи, позивач в ході розгляду справи в суді першої інстанції на виконання вимог ухвали суду надав оригінали доказів для огляду в судовому засіданні. Судом за участю позивача та відповідача було оглянуто кожен доказ окремо, а також звірено з поданими до позовної заяви копіями. Відповідачем не оскаржувався розрахунок плати за проїзд.
Також, позивачем долучено до матеріалів справи рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 у справі №380/14532/21 за позовом Фізичної особи-підприємця Гриневича Михайла Васильовича до відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №215424 від 21.07.2021, відповідно до якої у зв'язку з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.14 ст.60 ЗУ "Про автомобільний транспорт", до ФОП Гриневича Михайла Васильовича застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 8 500,00 грн.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено рішенням суду у справі №380/14532/21, яке набрало законної сили, Фізичною особою-підприємцем Гриневичем Михайлом Васильовичем перевищено нормативи навантаження на строєну ось автомобіля на 1,375 тонну, що становить більше 5 %. Зважування під час проведення перевірки здійснювалось на сертифікованих вагах, відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, чинного до 21.01.2022, як того і вимагає пункт 12 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю, а зважування відбувалось в автоматичному режимі, що виключає втручання уповноважених осіб Укртрансбезпеки в процес.
Суд у справі №380/14532/21 дійшов висновку про доведення в ході розгляду справи факту перевищення транспортним засобом Фізичної особи-підприємця Гриневича Михайла Васильовича - автомобілем VOLVO FH 13.460, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки STAS, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 габаритно-вагових параметрів, а саме - перевищення навантаження на строєну вісь транспортного засобу 23,75 тони при гранично допустимому 22,00 тонни, без відповідного дозволу.
Отже, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що посадові особи управління Придністровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки при проведенні габаритно-вагового контролю, складання відповідної довідки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 25.05.2021, акта про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.05.2021, діяли на підставі та у спосіб, встановлений чинним законодавством, а також з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим судова колегія, перевіривши розрахунок, зазначає, що він є обґрунтованими, арифметично вірним, а тому нарахована сума плати за проїзд в розмірі 220,80 Євро (еквівалент 7 394,59грн) підлягає стягненню в відповідача.
Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на викладене вище. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності відповідного дозволу на участь в дорожньому русі транспортного засобу з надмірним навантаженням, а також не надано доказів сплати нарахованої внаслідок перевищення нормативних параметрів навантаження плати за проїзд.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2023 у справі №914/3402/22 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гриневича Михайла Васильовича б/н від 24.07.2023 (вх. №ЗАГС 01-05/2411/23 від 25.07.2023) залишити без задоволення,
2.Рішення Господарського суду Львівської області від 15.06.2023 у справі №914/3402/22 залишити без змін.
Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.
3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено та підписано 11.12.2023.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
Суддя Желік М.Б.
Суддя Орищин Г.В.