КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ
_____________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 947/25401/22
Провадження № 2/947/3027/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.12.2023 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Петренка В.С.
за участю секретаря - Ратовської А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
31.10.2022 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 09.02.2015 року у розмірі 45984,08 грн. станом на 17.10.2022 року та судові витрати у розмірі 2 481, 00 грн.
В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на те, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем - ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н від 09.02.2015 року, відповідно до умов якого, відповідач - ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, розмір кредитного ліміту було збільшено до 39000,00 грн.
Порушення відповідачем зобов'язань по укладеному кредитному договору № б/н від 09.02.2015 року щодо своєчасного погашення кредиту зумовило звернення АТ КБ «Приватбанк» до суду із відповідним позовом.
Крім того, одночасно з позовною заявою представник позивача звернувся до суду з клопотанням про огляд веб-сайту, в якому просив здійснити огляд та фіксування змісту розділу 2.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «Приватбанк» за посиланням http://privatbank.ua/terms та доступні за наступним шляхом: “Архів договорів”, перейти за посиланням «більше» обрати сторінку №7, повний текст за посиланням «Повний договір (актуальний на 01.02.2015 р.)», розділ 2.1.1 знаходиться на сторінках 238-259 повного договору.
Згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства», Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподіллено судді Петренко В.С.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 21.11.2022 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07.02.2023 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_2 , орган, що видав 5112 від 03.09.2018 року) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рахунок № НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.02.2015 року у розмірі 45984,08 грн., що складається з:
-39359,64 грн. - заборгованість за тілом кредиту,
-6624,44 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_2 , орган, що видав 5112 від 03.09.2018 року) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО305299, рахунок № НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп.
10.05.2023 року ОСОБА_2 звернулась до Київського районного суду м. Одеси із заявою про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.02.2023 року по цивільній справі №947/25401/22.
В обґрунтування наданої заяви ОСОБА_2 посилається на те, що про наявність рішення суду по справі 947/25401/22 вона дізналася в середині квітня 2023 року випадковим чином, із системи «Судова влада». 26 квітня 2023 року на її заяву, про ознайомлення з матеріалами справи, ОСОБА_2 було вручено рішення суду та копії позовної заяви із додатками. Щодо поважності причин неявки у судове засідання 07.02.2023 року, заявниця вказує, що в судові засідання, призначені по справі про які вона дізналася лише після ознайомлення зі справою, заявниця не могла з'явитись по незалежним від неї підставам, тому що не знала про час та місце їх проведення, більше того ОСОБА_2 , вказує, що вона взагалі не знала що АТ КБ «ПриватБанк» ініційовано судовий спір.
Заявник вказує, що вона дійсно зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , і вона дійсно там проживає. Проте, у вересні 2022 року, нею було прийнято рішення переїхати до родичів, які проживають за адресою; АДРЕСА_2 . у зв'язку з повномасштабною агресією Російської Федерації на території України та зокрема після трагічних подій які сталися 23 квітня 2022 року з влучанням російської ракети у житловий будинок та жертвами даних подій. Оскільки, інтенсивність обстрілів не зменшувалась, маючи на виховані неповнолітню дитину - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та на той час власну вагітність і народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 для власної безпеки та на сам перед безпеки дітей, заявниця переїхала до міста Ізмаїл. Переїзд до м. Ізмаїл обумовлений насамперед безпекою дітей під час повномасштабної агресії Російської Федерації на території України.
Заявниця вказує, що вона не отримувала та не могла отримати повістки про виклик до суду. В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про належне повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання.
Що стосується заперечення проти позовних вимог позивача та докази, якими вони обґрунтовуються, заявниця вказує, що ознайомившись зі змістом позовної заяви та додатками до неї, вона вважає позов надуманим та викладенні у позові вимоги такими що не відповідають фактичним обставинам справи. Вказане заявниця обґрунтовує тим, що 24.12.2021 року при реєстрації на «OLX» OLX - доставка на сайті (https://www.olx.ua/uk/) було зазначено номер карти заявниці, карта «Універсальна COLD» № НОМЕР_4 , так як ОСОБА_2 є художником та пише картини які в подальшому продає на різних сервісах оголошень. Жодних інших даних таких як (термін дії карти, CVV код та ПІН код) як вказує, заявниця, нею не зазначалось, лише № карти для зарахування платежу.
Заявник вказує, що 24.12.2023 р. приблизно о 19:25 год. з її карти № НОМЕР_4 було списано кошти у сумі 1 055,66 грн.; 21 013,20 грн.; 12 504,96 грн.; 425,36 грн.; що в загальному 34 999,18, що разом із існуючим кредитним лімітом становить 39 000,00 грн. (що підтверджується випискою по рахунку наданою банком для підтвердження своїх позовних вимог). Про що їй було повідомлено CMC повідомленням Банку. ОСОБА_2 , відразу зателефонувала на гарячу лінію АТ КБ «ПриватБанк» за номером 3700 з проханням заблокувати платежі - що банком не було вчинено, натомість працівник банку повідомив: що ОСОБА_2 не було оформлено та сплачено страхування від шахрайських дій. Працівник Банку запропонував лише заблокувати карту № НОМЕР_4 . На наступний день при зверненні на відділення Банку, ОСОБА_2 було видано нову карту № НОМЕР_5 .
Заявниця вказує, що як вбачається з довідки позивача, про встановлення кредитного ліміту, 24.12.2021 року кредитний ліміт встановлено у розмірі 39 000,00 грн., але нею жодних дій спрямованих на встановлення чи зміну кредитного ліміту не вчинялось. Одночасно з тим, заявницею було ініційовано звернення до поліції за номером 102 про факт здійснення злочину за ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України, та на наступний день надано пояснення слідчому Сектору дізнання Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, ОСОБА_5 та надано всі наявні в докази. Після чого ОСОБА_2 неодноразово зверталась до АТ КБ «ПриватБанк» з проханням надати відомості про вище зазначені платежі для ідентифікації особи на рахунок якої кошти були виведені, на що Банк їй відмовляв. 25.12.2021 року, 09:59:06 години, слідчим Сектору дізнання Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Нагорнюком Ю.В. внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Номер кримінального провадження 12021164480001740.
Також ОСОБА_2 вказує, що позивачу було відомо про факт шахрайства, оскільки нею було повідомлено в телефонному режимі 24.12.2021 року та на наступний день у відділені АТ КБ «ПриватБанк». Натомість Банк, вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості з неї та як наслідок перекласти відповідальність на клієнта.
Таким чином, заявниці зазначає, що нею 24.12.2021 року не вчинялись платежі на загальну суму 34 999,18 грн. та відразу після СМС сповіщення нею в телефонному режимі було сповіщено працівника банку про шахрайські дії та списання коштів з її рахунку, Банк зобов'язаний після такого повідомлення заблокувати платежі, та негайно повернути кошти на рахунок, що банком не було зроблено. Всупереч тому, АТ КБ «ПриватБанк» вирішив перекласти відповідальність на клієнта та звернувся з позовом про стягнення заборгованості.
ОСОБА_2 в своїй заяві вказує, що заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» вона не визнає та вказує, що нею не подавалось заяви про встановлення чи зміну кредитного ліміту. Отже, на її думку, сума у розмірі 34 999,18 не підлягає стягненню, оскільки за збереження цілісності коштів відповідальний саме Банк. В той же час, позивачем, АТ КБ «ПриватБанк», не надано доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, паспорта споживчого кредиту і Тарифів, щоб в сукупності із заявою, що свідчить про укладений у не належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг. ОСОБА_2 вказує, що між нею та банком не було узгоджено істотні умови кредитного договору в тому числі і розмір відсотків, а тому у банку не було підстав зараховувати сплачені позичальником кошти в рахунок погашення відсотків, комісій, пені та інших платежів. Враховуючи все вищесказане, заявник вважає, що відсутні підстави для стягнення з неї заборгованості, а банк може претендувати лише на тіло кредиту яке було до 24.12.2021 року, в сумі 3 999,40 станом на 23.12.2021 року.
Враховуючи, що ОСОБА_2 не було повідомлено належним чином про розгляд даної цивільної справи, а тому вона була позбавлена можливості подавати докази та заперечувати, вона звернулась до суду з відповідною заявою про скасування заочного рішення.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу заяву про перегляд заочного рішення було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 22.05.2023 року було поновлено ОСОБА_2 пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.02.2023 року по цивільній справі №947/25401/22 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.02.2023 року по цивільній справі №947/25401/22 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено та призначено заяву до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
За наслідками розгляду даної заяви, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 07.06.2023 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.02.2023 року по цивільній справі №947/25401/22 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2023 року по цивільній справі №947/25401/22 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасовано і призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
У судове засідання 07.12.2023 року представник позивача не з'явився, в матеріалах справи наявне клопотання, в якому представник позивача просив розглянути справу у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач - ОСОБА_1 про час та місце судового засідання повідомлялась належним чином шляхом надсилання судової ухвали та повісток на адресу, зазначену у позовній заяві та заяві про перегляд заочного рішення, яка не змінювалась, про що свідчить довідка з відділу адресно-довідкової роботи Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області, у судове засідання не з'явилась, про поважність причин відсутності не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Приймаючи до уваги, що судове відправлення було повернуто поштою із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання» суд зазначає, що відповідач про час та місце судового засідання повідомлена належним чином.
Відповідно до ст. ст. 280, 281 ЦПК України за згодою представника позивача Київським районним судом м. Одеси постановлена ухвала про заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 09.02.2015 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, згідно з умовами якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомлена та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг у Приватбанку і Тарифами банку, з якими вона ознайомилась самостійно на офіційному сайті банку https://privatbank.ua/terms/.
На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/) та Тарифи.
Скасовуючи заочне рішення, суд врахував доводи відповідача про те, що 24.12.2023 р. приблизно о 19:25 год. з її карти № НОМЕР_4 було списано кошти у сумі 1 055,66 грн.; 21 013,20 грн.; 12 504,96 грн.; 425,36 грн.; що в загальному 34 999,18, що разом із існуючим кредитним лімітом становить 39 000,00 грн. Після чого нею було ініційовано звернення до поліції за номером 102 про факт здійснення злочину за ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України. Після чого ОСОБА_2 неодноразово зверталась до АТ КБ «ПриватБанк» з проханням надати відомості про вище зазначені платежі для ідентифікації особи на рахунок якої кошти були виведені, на що Банк їй відмовляв. 25.12.2021 року, 09:59:06 години, слідчим Сектору дізнання Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Нагорнюком Ю.В. внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Номер кримінального провадження 12021164480001740.
Однак вказані доводи відповідача не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки матеріали справи не містять ні витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань ні будь-яких інших об'єктивних даних які б підтверджували даний факт.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. ст. 58, 59 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Тобто, сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов'язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. При цьому само по собі доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування відповідачем обґрунтованості вимог позивача, оскільки це не звільняє відповідача від виконання ним його процесуальних обов'язків, зокрема надання належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх заперечень.
Разом з тим, згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 09 лютого 2015 року станом на 17.10.2022 року становить 45984,08 грн., що складається з: 39359,64 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6624,44 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ч. 1, ч. 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як зазначено вище, відповідач підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, на підставі якої отримала платіжну картку.
Відповідно до вказаної заяви відповідач погодила, що заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.
Відповідач також підписав паспорт споживчого кредиту, який містить умови щодо розміру процентної ставки, порядку нарахування та сплати процентів, порядку погашення заборгованості по кредиту, розмір щомісячних платежів від заборгованості, нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами мають місце зобов'язання, які виникли від надання (одержання) споживчого грошового кредиту з видачею та обслуговуванням через банківську платіжну картку. Із змісту письмового розрахунку руху коштів заборгованості за цими договірними зобов'язаннями, довідок банку видно, що відповідач, починаючи з дати укладення договору і одержання платіжної картки одержувала в кредит кошти в користування під визначений кредитний ліміт та відсотки за користування кредитом. Протягом періоду відповідач сплачувала кошти за кредитним лімітом і сплачувала заборгованість періодично з пропуском щомісячних платежів погашення заборгованості, в тому числі на значні періоди обов'язкових платежів.
Отже, відповідач неналежно виконувала свої зобов'язання і допустила кредитну заборгованість на вище встановлену суму за видами платежів, а тому має нести відповідальність за неналежне виконання своїх зобов'язань.
Відповідач особисто підписала вищезазначені документи, що свідчать про укладення нею кредитного договору. Із змісту цих документів вбачається, що відповідач була належно поінформована про зміст договору та його умови, а саме: про розмір кредиту, відсоткову ставку, про порядок розрахунків із використанням платіжної банківської картки, встановлення банком ліміту кредитних коштів. Це також підтверджується частковим виконанням відповідачем своїх зобов'язань.
Зокрема, відповідач одержувала платіжну картку для цілей обслуговування кредиту, за цими банківськими картками сплачувала та одержував кошти. Ці обставини підтверджені письмовим розрахунком позивача, довідкою про обслуговування кредитного рахунку через платіжні банківські картки.
Звертаючись до суду позивач у позовній заяві, яка є зверненням до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, викладає предмет і підставу позову. Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст.16 ЦК України. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Суд зауважує, що лише після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок щодо відповідності заявленої матеріально-правової вимоги способам захисту права і порушення інтересу позивача, який охороняється Законом.
Якщо буде встановлено, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд приймає рішення про відмову у позові.
Крім того, право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Слід також вказати, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду.
Враховуючи наведене, вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № б/н від 09.02.2015 року у розмірі 45984,08 грн., що складається з: 39359,64 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6624,44 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, -
ВИРІШИВ:
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_2 , орган, що видав 5112 від 03.09.2018 року) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рахунок № НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.02.2015 року у розмірі 45984,08 грн., що складається з:
-39359,64 грн. - заборгованість за тілом кредиту,
-6624,44 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_2 , орган, що видав 5112 від 03.09.2018 року) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО305299, рахунок № НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено 11.12.2023 року.
Суддя Петренко В. С.