Справа №461/9009/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року м.Львів.
Галицький районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Юрківа О.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Пахолко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови серії ЕАТ №7773141 від 20.09.2023 року у справі про адміністративне правопорушення. Свої вимоги мотивує тим, що 20.09.2023 року інспектор Управління патрульної поліції у Львівській області Канюк І.В. виніс постанову серії ЕАТ №7773141 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП, відповідно до якої, ОСОБА_1 20.09.2023 року о 10 год. 21 хв. на автомобільній дорозі Львів-Шегині 11 км 300 м, керуючи транспортним засобом рухався у населеному пункті зі швидкістю 73 км/год. при дозволених 50 км/год., швидкість руху вимірювалась лазерним пристроєм TruCam LTI 20/20 TC000660, чим порушив п. 12.4 ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год.). Згідно постанови, на позивача накладено штраф у розмірі 340, 00 грн. ОСОБА_1 вважає таку постанову необґрунтованою, безпідставною, а викладені в ній обставини такими, що не відповідають дійсності. ОСОБА_1 вважає, що не дотримано процедуру розгляду адміністративної справи. Зазначає, що інспектор виніс постанову фактично без розгляду справи по суті, оскільки він надав йому для ознайомлення та підписання вже винесену постанову. ОСОБА_1 вважає, що інспектор позбавив його права на захист шляхом винесення постанови, не заслухавши його клопотань про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке позивач хотів заявити, для надання можливості скористатися правовою допомогою. Позивач зазначає, що у викладені у постанові обставини не відповідають реальним обставинам справи. Окрім цього, в оскаржуваній постанові зазначено, що швидкість руху транспортного засобу вимірювалась лазерним пристроєм TruCam. Позивач зазначає, що даний пристрій поліцейський тримав в руках, що підтверджується відеозаписом з нагрудної камери. Проте, згідно з положенням ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII, при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону. Натомість в даному випадку прилад TruCam, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля не був стаціонарно вмонтованим, а був розміщеним у ручному режимі. Позивач вважає, що прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може утримуватися інспектором поліції в руках, а повинен бути стаціонарно вмонтованим. Утримання такого приладу поліцейським у руці, з урахуванням вірогідної похибки, ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля в 73 км/год. Тому просить позовні вимоги задовольнити, постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Також, просить поновити строк для звернення до суду з даною позовною заявою, оскільки вважає, що такий пропущений з поважних причин. Зазначає, що ним було подано 26.09.2023 року адвокатський запит до Управління патрульної поліції у Львівській області з проханням надати відеозапис з нагрудної камери поліцейського по факту вказаного адміністративного правопорушення від 20.09.2023 року. ОСОБА_1 зазначає, що 16.10.2023 року він повторно звернувся до Управління патрульної поліції у Львівській області з проханням про надання відеозапису. Вказаний відеозапис ОСОБА_2 отримав лише 18.10.2023 року.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 25.10.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
31.10.2023 року позивачем усунено недоліки зазначені в ухвалі суду від 25.10.2023 року.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 31.10.2023 року відкрито провадження у справі.
27.11.2023 року представниця відповідача подала до суду відзив на позовну заяву.
Позивач у судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак подав до суду відзив на позовну заяву з якого вбачається, що просить розгляд справи здійснювати у його відсутності, позовні вимоги заперечує та просить відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що постанова є законною та обґрунтованою, винесеною з дотримання вимог передбачених законодавством. У відзиві представник відповідача зазначає, що інспектор чітко спостерігав факт допущення позивачем порушення вимог ПДР, а тому, як посадова особа єдиного контролюючого органу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов'язаний був відреагувати на факт вчинення правопорушення, що і було зроблено шляхом зупинення транспортного засобу під керуванням позивача. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 здійснив зупинку свого транспортного засобу та почав вести діалог з працівником поліції. Поліцейський при спілкуванні з позивачем дотримувався ст. ст. 278, 279 КУпАП та Інструкції «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» № 1395 від 07.11.2015, представився, пояснив позивачеві причину зупинки та повідомив, що на нього буде винесена постанова за порушення швидкісного режиму відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП. Уже безпосередньо під час розгляду справи позивачу було зачитано ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, ознайомили позивача із постановою. Таким чином, з відеозапису вбачається, що інспектором поліції дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення. Щодо використання приладу TruCam LTI 20/20 представник відповідача зазначає, що наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України №100 від 19.02.2002, зареєстрованим Міністерством юстиції України 04.03.2002 за №222/6510, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі №972 від 14.06.2016, затверджено Порядок оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу та свідоцтва про визнання затвердження тину засобів вимірювальної техніки, згідно з п.п. 2.5 якого, сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва оформлюються на типи засобів вимірювальної техніки, які занесено під одним реєстраційним номером до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки. Відповідно до п. 2.6 Порядку оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу та свідоцтва про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки, затвердженому типу та свідоцтва про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки чинні до вилучення відповідних типів засобів вимірювальної техніки з Державного реєстру. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 №1362 внесені зміни до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, а саме: згідно з п. 1 виключені з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки певні типи засобів вимірювальної техніки, внесені до нього за відповідними номерами, зокрема УЗ 197-12. Однак, засоби вимірювальної техніки, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх з Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки. Виключення з Державного реєстру на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 №1362 типу засобу вимірювальної техніки вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM, який зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12 не встановлює неможливість його використовувати. Зазначає, що прилад TruCAM введено в експлуатацію в період його перебування в Державному реєстрі, відповідно його подальша експлуатації не обмежена нормами чинного законодавства України. TruCAM, які введено в експлуатацію з 2012 по 2015 роки, дозволяється використовувати за умови позитивних результатів їх повірки. Всі прилади, що використовуються працівниками патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року N 437 і становить 1 рік. Відповідно до експертного висновку № 04/05/02-2522 , виданого Адміністрацією державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 07 вересня 2021 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 № ТС000660 є придатним до застосування. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Таким чином, правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред'явлення в якості речового доказу в судовому процесі. Враховуючи зазначене, представник відповідача зазначає, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 ТС000660 засвідчує порушення швидкісного режиму та є придатним до використання, а тому є належним доказом у справі у розумінні вимог ст. 72 КАС України та ст. 251 КУпАП. Необхідно зазначити, що можливість використання виробу «TruCam LTI 20/20» виробництва LaserTeclinoiogyІnc також підтверджується наявністю виданого ДП «Укрметртестстандарт» сертифіката перевірки типу № UA.TR.001 241-18 Rev. 0 від 26 грудня 2018 року, сертифікатом відповідності UA.TR.001 22 3-19 від 09 січня 2019 року. Лазерний вимірювач TRUCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач може бути встановлений на триногу.
Відповідно до ст.205 КАС України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін, оскільки у матеріалах справи є достатньо необхідних доказів про права та обов'язки сторін, їх взаємовідносини для постановлення судом законного та об'єктивного рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Судом встановлено, що постановою інспектора Управління патрульної поліції у Львівській області Канюка І.В. серії ЕАТ №7773141 від 20.09.2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП і накладено на нього штраф у розмірі 340, 00 грн. за те, що він 20.09.2023 року о 10 год. 21 хв. на автомобільній дорозі Львів-Шегині 11 км 300 м, керуючи транспортним засобом рухався у населеному пункті зі швидкістю 73 км/год. при дозволених 50 км/год., швидкість руху вимірювалась лазерним пристроєм TruCam LTI 20/20 TC000660, чим порушив п. 12.4 ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год.) /а. с. 5/.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Частиною 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно з ч. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306.
Відповідно до п.1.1. Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України"Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
У відповідності до п. 1.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху України.
Положеннями ст.222 КУпАП України встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про порушення Правил дорожнього руху.
Пунктом 11 частини 1 Статті 23 Закону України «Про національну поліцію» зазначено, що одним з основних повноважень створеної поліції України є здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Виходячи зі змісту розділу ІV «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої Наказом Міністерства внутрішній справ України, від 07.11.2015, за №1395, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП. У справі про адміністративне правопорушення виноситься одна з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про закриття справи.
Згідно п. 9 розділу ІІІ даної інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Відповідно до пункту 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року № 1408/27853 (далі - Інструкція № 1395) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно п.10 розділу III вказаної Інструкції поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч. ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову у справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП. У справі про адміністративне правопорушення виноситься одна з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про закриття справи.
Частиною 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Згідно п. 2 Розділу 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно порушення позивача вимог п. 12.4 ПДР України, що виразилось у порушенні правил руху шляхом перевищення встановленого обмеження швидкості руху в населеному пункті на 23 км/год., за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, було розглянуто відповідачем на місці вчинення правопорушення, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Отже, при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, нормами чинного законодавства передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення, з відеозапису долученого до матеріалів справи вбачається, що інспектором поліції дотримано вимоги чинного законодавства щодо процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Стаття 9 КУпАП визначає адміністративне правопорушення (проступок) як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою, користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження, оскаржити постанову у справі.
У відповідності до ч.1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.
Щодо законності використання засобу ТruСаm, суд зазначає наступне.
TruCAM - це лазерний вимірювач швидкості, який здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. TruCAM автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
З матеріалів справи вбачається, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки виданого ДП «Укрметртестстандарт» сертифіката перевірки типу № UA.TR.001 241-18 Rev. 0 та сертифікат відповідності UA.TR.001 22 3-19 від 09 січня 2019 року.
Наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України №100 від 19.02.2002, зареєстрованим Міністерством юстиції України 04.03.2002 за №222/6510, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі №972 від 14.06.2016, затверджено Порядок оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу та свідоцтва про визнання затвердження тину засобів вимірювальної техніки, згідно з п.п. 2.5 якого, сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва оформлюються на типи засобів вимірювальної техніки, які занесено під одним реєстраційним номером до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.
Відповідно до п. 2.6 Порядку оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу та свідоцтва про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки, затвердженому типу та свідоцтва про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки чинні до вилучення відповідних типів засобів вимірювальної техніки з Державного реєстру.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 №1362 внесені зміни до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, а саме: згідно з п. 1 виключені з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки певні типи засобів вимірювальної техніки, внесені до нього за відповідними номерами, зокрема УЗ 197-12. Однак, засоби вимірювальної техніки, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх з Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки.
Виключення з Державного реєстру на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 №1362 типу засобу вимірювальної техніки вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM, який зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12 не встановлює неможливість його використовувати.
Прилад TruCAM введено в експлуатацію в період його перебування в Державному реєстрі, відповідно його подальша експлуатації не обмежена нормами чинного законодавства України. TruCAM, які введено в експлуатацію з 2012 по 2015 роки, дозволяється використовувати за умови позитивних результатів їх повірки. Всі прилади, що використовуються працівниками патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року N 437 і становить 1 рік.
Відповідно до експертного висновку № 04/05/02-2522 , виданого Адміністрацією державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 07 вересня 2021 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 № ТС000660 є придатним до застосування. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Таким чином, правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Отже, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м. до 1200 м. Діапазон вимірювання швидкості від 2 км/год до 320 км/год.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення Правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Враховуючи викладене, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що відомості, які були зафіксовані відповідачем на прилад TruCam, отримані ним із порушенням чинного законодавства, оскільки будь-які належні і допустимі докази, які б спростовували правильність здійснених технічним засобом вимірювань швидкості, позивачем надано не було.
Щодо посилання про те, що замір швидкості проводився працівником поліції, який тримав технічний прилад в руках, навісу, що можливо вплинуло на правильність вимірювання швидкості, суд зазначає що лазерний вимірювач TRUCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач може бути встановлений на триногу.
Наявні в матеріалах справи відеозаписи свідчать, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності інспектором були роз'яснені права, вислухані пояснення та повністю дотримано процедуру розгляду справи про адміністративні правопорушення передбачені чинними нормами законодавства.
Викладені позивачем обставини, не є такими, що свідчать про порушення відповідачем порядку винесення оскаржуваної постанови, не вплинули та не могли вплинути на повноту і достовірність встановлення відповідачем обставин справи про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП внаслідок порушення пункту 12.4 ПДР є правомірним. В ході розгляду справи судом не було встановлено обставин, які б свідчили про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови відповідача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є обґрунтованою та правомірною, винесеною з дотримання вимог чинного законодавства.
Відтак, суд приходить висновку, що доводи позивача не спростовують доводів відповідача, суперечать доказам у справі, а у своїй сукупності свідчать про бажання позивача з формальних причини та мотивів уникнути адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи наведене, оскільки позивачем не надано відповідних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП внаслідок порушення пункту 12.4 ПДР України є правомірним, тому суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
Окрім цього, суд вважає, що заяву позивача про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно з ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 було подано 26.09.2023 року адвокатський запит до Управління патрульної поліції у Львівській області з проханням надати відеозапис з нагрудної камери поліцейського по факту вказаного адміністративного правопорушення від 20.09.2023 року. Однак, відповіді на даний запит не отримав.
ОСОБА_1 зазначає, що 16.10.2023 року він повторно звернувся до Управління патрульної поліції у Львівській області з проханням про надання відеозапису. Вказаний відеозапис ОСОБА_1 отримав 18.10.2023 року.
Суд вважає, що обставина пропущення строку позовної давності є поважною, тому строк для звернення до суду з позовною заявою слід поновити.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати залишаються за позивачем та не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 10, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.122, 245, 251, 252, 280, 288 КУпАП, суд,-
ВИРІШИВ:
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 07.12.2023 року.
Суддя О.Р.Юрків.