РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Єдиний унікальний номер №440/494/16-ц
Провадження № 2/943/343/2023
01 грудня 2023 року м. Буськ Львівська область
Буський районний суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Шендрікова Г. О.
за участю секретаря судового засідання Пристанської С.В.
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ :
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позов мотивує тим, що 21 лютого 2015 року на адресу відповідача ОСОБА_3 нею був направлений лист з проханням повернути кошти, відповідно до розписок від 05.07.2012 року в сумі 1112 доларів США та 3000 гривень, а також відповідно до розписки 12.07.2012 року в сумі 512 доларів США та 3000 гривень на виготовлення столярних виробів. Ці кошти були передані нею відповідачу після того як він приїхав в житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 - провів необхідні заміри для виготовлення і монтажу дерев'яних виробів, з метою розрахунку кошторису на ці роботи. Оскільки вартість робіт визначала ОСОБА_2 , мешканка с. Топорів Буського району Львівської області, яка представилася директором приватного підприємства по виготовленню столярних виробів, вона по цьому замовленню, як і під час попередніх замовлень, погоджувала вартість робіт. Під час телефонної розмови п. ОСОБА_4 повідомила позивачці вартість столярних виробів, їх монтажу на об'єкті, а також транспортні видатки. Між ними в телефонному режимі була погоджена вартість робіт з умовою, що попередньо її працівник ОСОБА_5 приїде на об'єкт для передачі коштів, а саме 1112 доларів США та 3000 грн. на виготовлення тафльованої дерев'яної коробки, її монтажу та транспортні видатки на перевезення. Кошти у вищевказаній сумі були передані позивачкою ОСОБА_3 , і те що ОСОБА_2 отримала дані кошти вона повідомила позивачку у телефонному режимі. Також ОСОБА_3 власноруч написав розписку на вказану суму. У цей же день ОСОБА_3 було проведено заміри плінтусів, які позивачка після уточнення ціни мала намір замовити. У телефонному режимі позивачка була повідомлена ОСОБА_2 про вартість дерев'яних виробів, монтажу та транспортних видатків, в сумі 512 доларів США та 3000 гривень. Відповідачка попросила усю суму віддати як предоплату за надані послуги. Таким чином позивачка передала ОСОБА_3 усю суму отримавши у нього розписку, оригінал якої залишився в позивачки а копію вона віддала ОСОБА_3 . Зазначає, що раніше вона неодноразово співпрацювала з ОСОБА_2 , замовляла у неї столярні вироби і їх співпраця відповідала аналогічній процедурі. Крім того стверджує, що раніше замовлені столярні вироби у ОСОБА_2 через деякий час виявлялися такими, що не відповідають тій якості, яку гарантував при замовлені виробник, але оскільки позивачкою при монтуванні були повернуті усі розписки у неї не було юридичних підстав на повернення даних столярних виробів. У 2013 році ОСОБА_3 зателефонував позивачці та повідомив про те, що вони готові встановити замовлення. Оскільки позивачка не мала змоги бути на протязі цілого дня присутньою на об'єкті, вона залишила ОСОБА_3 на об'єкті та домовилася з ним про те, що наприкінці монтажу він їй зателефонує. Після монтажу, коли позивачка повернулася на об'єкт, то побачила, що тафльонова коробка яку ОСОБА_3 змонтував не відповідає ні проекту замовлення, ані якості, яку гарантувала ОСОБА_2 , навіть колір не відповідав раніше погодженому. Позивачка попросила ОСОБА_3 демонтувати тафльонову коробку забрати плінтуса, які теж не відповідали замовленню та замінити на такі, що відповідають замовленню. ОСОБА_3 поїхав на інший об'єкт і обіцяв повернутися, і забрати вироби, якщо йому про це скаже ОСОБА_2 позивачка кілька разів телефонувала ОСОБА_2 , щоб та виправила недоліки, однак вона жодного разу не з'явилася на об'єкті. Відповідачка, відмовилася виконати свої зобов'язання та усунути допущені недоліки. Враховуючи те, що недоліки в роботі відповідачки є істотними та такими, що не можуть бути усунені та те, що відповідачка відмовилася їх усунути в добровільному порядку в установлений ним розумний строк, вважає, що є достатні підстави для відшкодування збитків за рахунок відповідача. Просить стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на її користь суму основного боргу 1624 доларів США та 6000 грн, 3% річних від суми боргу за час прострочення в розмірі 346 доларів США і 1280 грн. та 6366 грн інфляційних втрат, всього разом 1970 доларів США та 13646 грн. та 6000 грн. моральної шкоди. Вважає, що зазначені суми, як збитки, завдані їй відповідачами підлягають стягненню з останніх на її користь.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, належно та вчасно була повідомлена про день, час, місце розгляду справи. Представник позивачки адвокат Кремінець М.М. подав до суду клопотання про проведення судового засідання без їх участі. Позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задоволити.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, належно та вчасно була повідомлена про день, час, місце розгляду справи. Представник відповідачки адвокат Райхель Р.П. подав клопотання про проведення засідання у їх відстуності, проти позову заперечив у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з'явився, повідомлявся про день, час та місце судового розгляду, як шляхом направлення поштової кореспонденції.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами те, що кошти були передані позивачкою відповідачу після того як він приїхав в житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 - провів необхідні заміри для виготовлення і монтажу дерев'яних виробів, з метою розрахунку кошторису на ці роботи.
Вартість робіт визначала ОСОБА_2 , мешканка с. Топорів Буського району Львівської області, вона по цьому замовленню, як і під час попередніх замовлень, погоджувала вартість робіт.
Під час телефонної розмови п. ОСОБА_4 повідомила позивачці вартість столярних виробів, їх монтажу на об'єкті, а також транспортні видатки. Між сторонами в телефонному режимі була погоджена вартість робіт.
ОСОБА_3 мав приїхати до позивачки для одержання коштів, а саме 1112 доларів США та 3000 грн. на виготовлення тафльованої дерев'яної коробки, її монтажу та транспортні видатки на перевезення. Кошти у вищевказаній сумі були передані позивачкою ОСОБА_3 , і те що ОСОБА_2 отримала дані кошти вона повідомила позивачку у телефонному режимі.
ОСОБА_3 власноруч написав розписку на вказану суму. У цей же день ОСОБА_3 було проведено заміри плінтусів, які позивачка після уточнення ціни мала намір замовити. У телефонному режимі позивачка була повідомлена ОСОБА_2 про вартість дерев'яних виробів, монтажу та транспортних видатків, в сумі 512 доларів США та 3000 гривень.
Позивачка передала ОСОБА_3 усю суму, отримавши у нього розписку, оригінал якої залишився в позивачки а копію вона віддала ОСОБА_3 . Позивачка неодноразово співпрацювала з ОСОБА_2 , замовляла у неї столярні вироби і їх співпраця відповідала аналогічній процедурі.
У 2013 році ОСОБА_3 зателефонував позивачці та повідомив про те, що вони готові встановити замовлення. І тоді ж дані вироби були змонтовані відповідачем.
Однак позивачка вважає, що тафльонова коробка яку ОСОБА_3 змонтував не відповідає ні проекту замовлення, ані якості, яку гарантувала ОСОБА_2 , навіть колір не відповідав раніше погодженому.
У відповідності до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Згідно зі статтею 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно дост.56Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виконавець зобов'язався передати у власність замовника товар, а замовник у свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити товар.
Положеннями ч.1 ст.655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Відповідно до ч.2 ст.673 ЦК України, у разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети з якою товар такого роду звичайно використовується.
При цьому, частинами 3,4 статті 12 ЗУ «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями споживач має право розірвати договір за умови повідомлення про це продавця (виконавця) протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями чи прийняття продукції або першої поставки такої продукції, за умови, що така продукція є річчю, а прийняття чи поставка продукції відбувається пізніше часу одержання споживачем документа на їх продаж.У разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, споживач повинен повідомити продавця (виконавця) про місце, де продукція може бути повернена. Договором може передбачатися, що продукція або результати робіт (послуг), що були надіслані поштою, повинні у разі розірвання договору також бути повернені поштою. Будь-які витрати, пов'язані з поверненням продукції, покладаються на продавця (виконавця). Продавець (виконавець) повинен відшкодувати витрати споживача у зв'язку з поверненням продукції. У разі розірвання договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, обов'язок споживача зберігати у себе продукцію припиняється по закінченні шістдесяти днів після її одержання. Якщо продавець (виконавець) не вживає заходів для повернення її собі протягом зазначеного періоду, така продукція переходить у власність споживача без виникнення зобов'язання з оплати її вартості.
Пунктом 22 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» N 5 від 12.04.96 року передбачено, що при вирішенні спорів про право споживача на обмін товару належної якості необхідно враховувати, що правила ст.20 Закону щодо такого обміну поширюються на непродовольчі товари, які не включено до переліку товарів, що містяться у додатку N 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. N 172 ( 172-94-п ). Вимоги споживача про заміну товару належної якості підлягають задоволенню, якщо їх заявлено протягом 14 днів з дня його придбання (не враховуючи дня купівлі), товар не може бути використаний споживачем за призначенням тому, що він не підійшов за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин, і при цьому споживачем збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також товарний чи касовий чек. Зазначений строк може бути відновлено судом, якщо споживач з об'єктивних причин був позбавлений можливості заявити вимоги продавцю протягом цього строку.
Згідно ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» не підлягають обміну (поверненню) товари, виготовлені за індивідуальним замовленням споживача.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 №172 визначений Перелік товарів належної якості, що не підлягають обміну (поверненню), а саме продовольчі товари, лікарські препарати та засоби, предмети сангігієни, крім того перелік включає в себе й такі непродовольчі товари: лінійний та листковий металопрокат, трубна продукція, пиломатеріали, погонажні (плінтус, наличник), плитні; матеріали (деревоволокнисті та деревостружкові плити, фанера) і скло, нарізані або розкроєні під розмір, визначений покупцем (замовником);
Таким чином, керуючись наявними матеріалами справи, суд приходить до висновку про те, що 18 серпня 2014 року споживач ОСОБА_1 звернулась з претензією щодо неякісного товару.
В судовому засіданні встановлено, що в порушення зазначених вимог ст.ст. 875, 877 ЦК України сторони не узгоджували положення, що регулюють склад і зміст проектно - кошторисної документації, не визначали, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію і як свідчать обставини справи, роботи проводились без відповідного проекту.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що договору підряду між сторонами по справі укладено не було, а тому він не може бути регулятором цивільних відносин, створювати, змінювати або припиняти цивільні права та обов'язки позивача та відповідача і бути підставою для настання цивільно - правової відповідальності, що повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною в п. 8 Постанови ПВС України від 06.11.2009 року, № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», яким передбачено, що, зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача, тощо.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в позовних вимогах позивачці слід відмовити в повному обсязі.
Керуючись: ст.ст. 638, 875, 877 ЦК України; ст. ст. 10, 11, 13, 57, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, -
ухвалив:
у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено: 08.12.2023р.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Представник позивачки: адвокат Кремінець Микола Миколайович.
Відповідачка: ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Представник відповідачки: адвокат Райхель Роман Петрович.
Відповідач: ОСОБА_3 , який проживає за адресою: с. Чаниж Золочівського району Львівської області.
Суддя: Г. О. Шендрікова