Єдиний унікальний номер №943/2104/23
Провадження №3/943/1074/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2023 року
Суддя Буського районного суду Львівської області Журибіда Б.М. розглянувши матеріали, які надійшли від начальника ВП №2 Золочівського районного ВП ГУНП України у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, гр. України, не працює, проживає в АДРЕСА_1
за ст. 130 ч.3, ст. 130 ч.3, 130 ч.3, ст. 126 ч.5, ст. 126 ч.5, ст. 126 ч.5 КпАП України, -
встановив :
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 278346 від 05.10.2023 року, в м. Буськ по вул. Львівська, 4, Золочівського району Львівської області, 05.10.2023 року о 16.35 год водій ОСОБА_2 керував автомобілем марки Чері, н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (почервоніння очей). Від проходження огляду на стан сп'яніння у передбаченому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, відмовився під відеозапис, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Крім того, 05.10.2023 року о 16.35 год м. Буськ по вул. Львівська, 4, Золочівського району Львівської області водій ОСОБА_2 керував автомобілем марки Чері, н/з НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, повторно протягом року (протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 278347 від 05.10.2023).
Також, 15.10.2023 року о 13.02 год в м. Буську по вул. Львівській, 77, Золочівського району Львівської області, водій ОСОБА_2 керував автомобілем марки ЗАЗ Форза, н/з НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей). Від проходження огляду на стан сп'яніння у передбаченому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, відмовився під відеозапис, чим порушив п. 2.5 ПДР України (протокол Серія ААД № 652347 від 15.10.2023 року).
Крім того, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 652348, 15.10.2023 року, цього ж дня о 13.02 год в м. Буськ по вул. Львівська, 77, Золочівського району Львівської області водій ОСОБА_2 керував автомобілем марки ЗАЗ Форза, н/з НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, повторно протягом року.
Також як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 548199 від 02.11.2023 року, в м. Буськ по вул. Січових Стрільців, 39, Золочівського району Львівської області, 02.11.2023 року о 09.09 год водій ОСОБА_2 керував автомобілем марки ЗАЗ Форза, н/з НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя). Від проходження огляду на стан сп'яніння у передбаченому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, відмовився під відеозапис, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Крім того, 02.11.2023 року о 09.09 год м. Буськ по вул. Січових Стрільців, 39, Золочівського району Львівської області водій ОСОБА_2 керував автомобілем марки ЗАЗ Форза, н/з НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, повторно протягом року (протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 548198 від 02.11.2023).
Постановою судді Буського районного суду від 08.12.2023 року дані адмінматеріали об'єднані в одне провадження.
В судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за вказаним у протоколі місцем його проживання.
Зважаючи на сповіщення останнього про розгляд адміністративних матеріалів, судом вирішено провести розгляд справи у його відсутності, що не суперечить правовим приписам ч.2 ст.268 КУпАП.
До вказаних висновків суд прийшов, зокрема виходячи і з наступного.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з'ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення, а також враховуючи обізнаність ОСОБА_2 про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає, що слід вирішити справу у відсутності останнього та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Дослідивши матеріали справ про адміністративне правопорушення, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КпАП України, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, по справам, які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. В даному випадку ст. 130 ч.1 КпАП України.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 3 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2.5 «Правил дорожнього руху», водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з ч.ч.2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров'я.
Аналогічні положення щодо огляду громадян на стан сп'яніння містить «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858.
З наданих суду матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції дотримано вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Отже, пунктом 2.5 ПДР покладено на водіїв обов'язок на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відтак, відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі формує собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Перевіривши матеріали справ, приходжу до висновку, що ОСОБА_2 від проходження, відповідно до встановленого законом порядку, огляду на стан сп'яніння відмовився, що підтверджується дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами, матеріалами справ, протоколами про вчинення адміністративного правопорушення, де викладені фабули вчиненого правопорушення, відеозаписами події, які містяться на компакт-дисках, направленнями водія в Буську ЦРЛ з метою виявлення стану сп'яніння, рапортами працівників ВП №2.
Повторність вчиненого ОСОБА_2 порушення за ч. 3 ст. 130 КУпАП підтверджується копією постанови судді Буського районного суду Львівської області від 13 жовтня 2023 року (справа № 943/1763/23). Зокрема, з такої вбачається, що ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.130 та ч.5 ст.126 КУпАП.
Крім того, в силу приписів пункту 2.1 «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Приписами частини п'ятої статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, зокрема, у разі керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).
Крім того, вважаю, що діяння ОСОБА_2 містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, що підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколами про адміністративне правопорушення, довідками про повторність вчиненого правопорушення, письмовими поясненнями.
Вважаю доведеною вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, та кваліфікацію його дій за ч.5 ст. 126 КУпАП правильною, оскільки він керував транспортним засобом, будучи особою, позбавленою права керування транспортними засобами, повторно протягом року.
Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_2 у вчиненні вказаних вище правопорушень, є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки у відповідності до ст.ст. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.
За змістом ст. 23 КУпАП стягнення є мірою відповідальності і застосування з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинених нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
На підставі статті ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КпАП України, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, по справам, які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Обставин, які пом'якшують або обтяжують відповідальність водія за адміністративні правопорушення, не встановлено.
Враховуючи викладене, беручи до уваги обставини справи, вважаю, що за вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 130 ч.3, ст. 130 ч.3, ст. 130 ч.3, ст. 126 ч.5, ст. 126 ч.5, ст. 126 ч.5 КУпАП, слід, з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП, застосувати до останнього адміністративне стягнення у межах санкції ч. 3 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, що за своїм видом і мірою є справедливим, достатнім та безальтернативним.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).
У Рішенні від 02 листопада 2004 року N 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.
У даній справі, за аналогію з кримінальним законодавством, ні норми Загальної частини КК, ні статті 286, 286-1 КК не містять жодних застережень чи умов застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, у тому числі, зумовлених відсутністю у винного посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Дана позиція повністю узгоджується з висновком об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зробленого в постанові від 4 вересня 2023 року у справі № 702/301/20.
Такої ж позиції суд дотримується щодо додаткового покарання у виді конфіскації транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, що передбачене санкцією статті 126 ч.5 КУпАП, оскільки суд сам не збирає докази про наявність у водія на праві приватної власності транспортних засобів, тому не бачить жодних застережень чи умов застосування даного додаткового покарання.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність останнього, згідно ст. 17 КУпАП України, у справі не встановлено.
Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.
Керуючись ст. ст. 40-1, 276-280, 283 КУпАП, суддя -
постановив :
ОСОБА_1 , на підставі ст. 36 КУпАП, визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП та накласти стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п'ятдесят одну) тисячу гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 536,80 гривень.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду.
Суддя Б. М. Журибіда