Справа № 336/6910/22
Номер провадження 1-в/336/310/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , інспектора установи «Центр пробації» ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , засудженого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання начальника Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області ОСОБА_6 , про скасування звільнення від відбування покарання з випробовуванням та направлення для відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжя, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
засудженого 12.12.2022 року Шевченківський районним судом м.Запоріжжя за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі, відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік,-
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2023 до суду надійшло подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням відносно ОСОБА_5 з посиланням на те, що за період перебування на обліку останній не виконує обов'язок, покладений на нього судом: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
В судовому засіданні представник органу пробації наполягав на задоволенні подання.
Прокурор просив задовольнити подання та скасувати звільнення від відбування покарання з випробуванням відносно ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 проти задоволення подання заперечував, поясни суду, що пропустив 2 дня реєстрації з об'єктивних причин, а саме через те, що хворіла його мати і потребувала допомоги. Окрім того, він, згідно Довідки №1212 від 10.11.2023 про отримання допомоги, перебуває на обліку в Департаменті соціального захисту населення ЗМР як отримувач компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі відносно своєї матері ОСОБА_7 , яка є інвалідом 1 групи. Дуже просив суд не скасовувати звільнення від відбування покарання з випробуванням, зазначив, що висновки для себе зробила.
Дослідивши подання та матеріали особової справи засудженого, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 12.12.2022 року Шевченківський районним судом м.Запоріжжя за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі, відповідно до ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку 1 рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Із матеріалів особової справи №26/2023 вбачається що ОСОБА_8 не з'явився на реєстрацію до органу пробації 19.06.2023 та 16.10.2023.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено сторонами по справі, що засуджений до адміністративної та кримінальної відповідальності під час іспитового строку не притягувався.
Згідно із ст. 5 КВК України, одним із головних принципів кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань є диференціація та індивідуалізація виконання покарань, раціональне застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом.
Безумовною підставою для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням є встановлення умислу засудженого на ухилення від відбування покарання з випробуванням та контролю за його поведінкою, а також інші обставини, які свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Частиною першою статті 166 КВК України встановлено, що якщо засуджений не виконує обов'язки, встановлені цим Кодексом, Законом України "Про пробацію", а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
При вирішенні питання про скасування звільнення засудженого від відбування покарання з випробовуванням суддя зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Згідно ч. 6 статті 166 КВК України, у разі відмови судом у задоволенні подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням повторне направлення до суду такого подання здійснюється після застосування до засудженого повторного письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
Приписами глави 3 розділу IХ Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.01.2019 №272/5 встановлено, що у разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов'язків, встановлених КВК України, Законом України «Про пробацію», а також покладених на нього судом, або систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього письмове попередження, зазначене в пункті 8 глави 2 розділу IV цього Порядку.
У разі якщо звільнений з випробуванням продовжує не виконувати обов'язки або вчиняє адміністративні правопорушення після застосування до звільненого з випробуванням письмового попередження, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду клопотання про скасування звільнення від відбування покарання і направлення звільненого з випробуванням для відбування призначеного покарання.
В ч. 2 статті 78 КК України зазначено, що якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Згідно ч. 3 ст. 166 КВК України, систематичним вчиненням правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, є вчинення засудженим протягом іспитового строку трьох і більше таких правопорушень.
Однак, зазначених в ст. 166 КВК України, ст. 78 КК України обставин, у судовому засіданні встановлено не було, оскільки дві неявки засудженого на виклик уповноваженого органу з питань пробації, причини яких останній пояснив, не свідчать про злісне небажання останнього ставати на шлях виправлення, інших же належних та допустимих доказів, які б даний факт спростовували, суду не надано.
За таких обставин, суд вважає, що матеріали особової справи не містять достатніх відомостей щодо злісного ухилення від виконання покладених судом обов'язків та не можуть розцінюватися як свідчення небажання засудженого ОСОБА_8 стати на шлях виправлення, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстави для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого ОСОБА_8 для відбування покарання, недоведені, а тому у задоволенні подання слід відмовити.
Судом встановлено, що іспитовий строк, на який засудженого було звільнено від відбування призначеного покарання на час розгляду подання не закінчився, а тому особова справа підлягає поверненню до філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області для продовження здійснення контролю за поведінкою засудженого.
Керуючись ст. ст. 75, 78 КК України, ст. 166 КВК України ст. ст. 537-539 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні подання - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня оголошення ухвали.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1