ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Єдиний унікальний номер 643/4822/17
Номер провадження 22-ц/818/2459/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів Бурлака І.В., Яцини В.Б.,
за участю секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2023 року в складі судді Поліщук Т.В. у справі № 643/4822/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , Перша Харківська державна нотаріальна контора, про визначення частки у праві спільної власності, визнання права власності в порядку спадкування, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Перша Харківська державна нотаріальна контора, про перерозподіл часток та визнання права власності на спадкове майно,
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 , Перша Харківська державна нотаріальна контора, в якому просив визначити, що частка померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 , складає 1/2 частку; визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті його матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті його матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на 1/4 частку житлового будинку літ. «Ж-2», загальною площею 208,9 кв.м, житловою площею 119,4 кв.м, з надвірними будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_2 .
06 березня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив: визначити, що частка померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_3 складає 1/10 частку; визначити, що частка ОСОБА_2 у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_3 , складає 9/10 часток; визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_4 , а саме на 1/20 частки квартири АДРЕСА_4 .
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визначено частку ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , в розмірі 1/2 частки.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено повністю.
Ухвалою Московського районного суду м. Харків від 04 жовтня 2023 року заву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення повернуто без розгляду.
10 жовтня 2023 року ОСОБА_1 повторно подано заяву про ухвалення додаткового рішення в якому просить ухвалити додаткове судове рішення, яким розподілити судові витрати між сторонами; зобов'язати експертну установу якій були перераховані кошти за проведення експертного дослідження: ХНДІСЕ імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса, теперішня назва Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» 61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8а, код ЕДРПОУ 02883133 повернути кошти за не проведене експертне дослідження у справі № 643/4822/17.
Заява мотивована тим, що понесені ним судові витрати складаються з оплати судового збору в розмірі 640,00 грн та оплати послуг з надання правової допомоги в розмірі 38 400,00 грн. Крім того, ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2019 року було призначено судову будівельно-технічну експертизу, провадження експертизи було доручено ХНДІСЕ імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса. Коротецький В.І. сплатив 14 130,00 грн за проведення експертизи, однак експертиза так і не була проведена, оскільки в перший раз експерт просив надати технічний паспорт на спірну квартиру, в другий раз експерт повернув експертизу без виконання, обґрунтовуючи тим, що експерт 20 травня 2021 року надсилав клопотання, про проведення обстеження спірної квартири та будинку, яке не було задоволено.
Ухвалою Московського районного суду м. Харків від 18 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.
Ухвала мотивована тим, що під час розгляду справи ні ОСОБА_1 ні його представник адвокат Котляр А.О. не скористались своїм правом під час судового розгляду подати до суду заяву про те, що докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу будуть подані у відповідності до вимог частини 8 статті 141 ЦПК України. Також, рішення по справі ухвалене 27 вересня 2023 року, заява ОСОБА_1 надійшла до суду 03 жовтня 2023 року, яка повернута без розгляду. Повторно ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною заявою 10 жовтня 2023 року, у зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до висновку, що заяву про ухвалення додаткового рішення подано до суду з порушенням строків.
22 лютого 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити вимоги щодо розподілу судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи міститься подана апелянтом заява про попередній розрахунок судових витрат та подане клопотання про повернення коштів за не проведену експертизу, яка містить заяву про відшкодування збитків подану до установи на рахунок якої були сплачені кошти у розмірі 14130,00 грн, однак добровільно ХНДІСЕ імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса не повернула кошти за не проведену експертизу. Це клопотання взагалі не було розглянуто судом.
24 листопада 2023 року ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права. Крім того, пред'являючи вимогу щодо зобов'язання експертної установи повернути кошти за не проведене експертне дослідження, позивачем не надано підтвердження відмови такої експертної установи у поверненні цих коштів.
У наданому відзиві ОСОБА_2 клопотав про проведення судового засідання 07 грудня 2023 року за його відсутності та за відсутності його представника (том 4, а.с.201-209).
Інші учасники справи ухвалу суду першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 07 грудня 2023 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
ОСОБА_3 отримано 04 грудня 2023 року (том 4, а.с. 211);
Перша Харківська державна нотаріальна контора отримано 01 грудня 2023 року (том 4, а.с. 210).
У судове засідання відповідач та треті особи не з'явилися.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (пункт 6 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Залишаючи заяву без розгляду ухвалою від 18 жовтня 2023 року на підставі частини 8 статті 141 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 звернувся з явою про ухвалення додаткового рішення з порушенням строку на звернення.
Однак з такими висновками в повній мірі погодитися не можна, виходячи із наступного.
Матеріали справи свідчать, що в квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 , Перша Харківська державна нотаріальна контора про визначення частки у праві спільної власності, визнання права власності в порядку спадкування.
Відповідно до платіжного доручення (квитанції) № 03 від 10 квітня 2017 року за подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатив 640,00 грн (т. 1, а.с. 6).
Ухвалами Московського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступне питання:
Яка ринкова вартість 1/4 частки квартири АДРЕСА_3 .
Яка ринкова вартість 1/4 частки житлового будинку літ. «Ж-2», загальною площею 208,9 кв.м, житловою площею 119,4 кв.м з надвірними будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_2 .
Провадження експертиз доручено ХНДІСЕ імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса.
В розпорядження експертів надано матеріали справи № 643/4822/17 (провадження № 2/643/203/19), фотокопію інвентаризаційних справ № 145550 та № 1059, наданих КП «Харківське міське БТІ».
Обов'язок по оплаті експертизи покладено на ОСОБА_1 .
Провадження у справі зупинене на час проведення експертизи (т. 1, а.с. 197-200).
02 серпня 2021 року до суду надійшло повідомлення від ХНДІСЕ імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса складене 28 липня 2021 року про неможливість надання висновку експерта № 3977/10689 (т. 3, а.с. 112-114).
09 грудня 2021 року ОСОБА_1 подав клопотання про повернення коштів сплачених за непроведену експертизу.
Відповідно до платіжного доручення (квитанції) № 16 від 22 листопада 2019 року ОСОБА_1 за проведення судової експертизи сплатив 14 130,00 грн (т. 3, а.с. 160-163).
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналогічна норма міститься у статті 4 ЦПК України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Судові процедури повинні бути справедливими, особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною 1 статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною 2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Статтею 264 ЦПК України визначені питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення, в тому числі - як розподілити між сторонами судові витрати (пункт 6 частина 1 цієї статті).
Встановлено, що рішення по справі ухвалене 27 вересня 2023 року, заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення надійшла до суду 03 жовтня 2023 року, яка повернута без розгляду, повторно ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною заявою 10 жовтня 2023 року, тобто з порушенням п'ятиденного строку після ухвалення рішення по суті справи для подання заяви про відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 38 400,00 грн.
Отже, суд першої інстанції правомірно залишив заяву ОСОБА_1 в частині відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 38 400,00 грн без розгляду.
Що стосуються залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 в частині стягнення понесених судових витрат за подання позовної заяви та проведення експертизи суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статті 2 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини 2, пункту 2 частини 3 статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до частини 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Період, коли тривало провадження щодо процесуальних питань, має розглядатись як частина розгляду справи по суті та, відповідно, як частина вирішення спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру (LITVINYUK v. UKRAINE, № 55109/08, § 19, ЄСПЛ, від 01 березня 2018 року).
Звужувальне тлумачення процесуальних норм щодо не відшкодування судових витрат за експертизу суттєво обмежує засаду (принцип) цивільного судочинства про відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за подання позовної заяви та за експертизу незалежно від того чи звернулась вона із відповідною заявою чи ні. Вказане питання вирішується судом при ухваленні рішення по суті спору.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , судом першої інстанції не вирішено питання щодо розподілу понесених судових витрат відповідно до статей 133, 141 ЦПК України, які підлягають стягненню на його користь з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права (пункт 4 частини 1 статті 379 ЦПК України).
З огляду на викладене, ухвала Московського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2023 року підлягає скасуванню в частині залишення заяви про розподіл судових витрат щодо сплати судового збору за подання позовної заяви та витрат на проведення експертизи без розгляду з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення.
Оскільки справа по суті позовних вимог не перегадалась, підстави для перерозподілу судового збору відсутні.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 382-384 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2023 року скасувати в частині залишення без розгляду заяви про розподіл судових витрат щодо сплати судового збору за подання позовної заяви та витрат на проведення експертизи та направити справу для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення до суду першої інстанції.
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 11 грудня 2023 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді І.В. Бурлака
В.Б. Яцина