ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/3924/23 Справа № 204/6283/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
прокурора ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2023 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2023 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13 січня 2024 року включно, без визначення застави.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд вказав, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді довготривалого позбавлення волі, що може спонукати останнього до здійснення спроб переховування. Також визнано доведеним ризик незаконного впливу на свідків та експерта, продовження злочинної діяльності та вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений на протязі тривалого часу підтримував зв'язок з представниками країни-агресора та здійснював передання інформації щодо працівників правоохоронних органів та політичних діячів Дніпропетровської області.
Враховуючи, що вказані ризики не зменшились, ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі, може здійснювати незаконний вплив на свідків та експерта з метою схиляння до надання тих чи інших показань, а також, маючи вільний доступ до комп'ютерної техніки та мобільних додатків, може продовжувати співпрацювати та передавати відомості щодо працівників правоохоронних структур представникам рф.
Судом враховано дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, утримує неповнолітню дитину та дружину, яка має ряд хронічних захворювань, втім зазначено, що вказані обставини не нівелюють заявлені ризики.
В апеляційній скарзі захисники просять ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2023 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування апеляційних вимог вказують на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та недоведеність заявлених ризиків. Зазначають про те, що клопотання прокурора не містить належних доказів необхідності продовження виняткового запобіжного заходу.
Звертають увагу на те, що суд не врахував відомості про особу обвинуваченого, який є особою призовного віку, має міцні соціальні зв'язки, зокрема двох неповнолітніх дітей та хвору дружину, внаслідок чого дійшов до необґрунтованого висновку про продовження існування заявлених прокурором ризиків.
Окрім цього захисники вказують на істотні порушення, допущені під час досудового розслідування, а саме у межах слідчих дій - обшуку, огляду вилучених флеш - накопичувачів, проведеного експертного дослідження, у зв'язку із чим докази по справі вважають недопустимими.
Вважають, що твердження сторони обвинувачення про те, що саме ОСОБА_6 , а не інша особа, скористався послугою "Заміна сім карти", є припущенням, оскільки телефон та сім карта перебували у володінні сторони обвинувачення, а дані про те, що за вказаним номером здійснювався вихід до глобальної мережі Інтернет за період заміни карти до проведення експертизи, прокурором не надано.
Вказують на істотні порушення норм КПК під час застосування запобіжного заходу прокурором на підставі ст. 615 КПК України, а також на тривалий строк попереднього ув'язнення обвинуваченого.
Зауважують, що усі докази по справі перебувають у володінні сторони обвинувачення та суду, свідки та експерти судом у встановленому порядку допитані, що нівелює заявлені ризики. Окрім того звертають увагу, що прокурором не надано належних доказів на підтвердження спроб перешкоджання досудовому розслідуванню чи судовому розгляду, а також незаконного впливу з боку обвинуваченого.
Вважають, що судом не враховано, що ОСОБА_6 після звільнення під заставу дотримувався належної процесуальної поведінки, є раніше не судимим, утримує двох неповнолітніх дітей та дружину, є особою призовного віку.
Заслухавши суддю-доповідача; вислухавши обвинуваченого та захисників, які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні з викладених в ній підстав; прокурора, який заперечував проти апеляційних доводів та просив ухвалу суду залишити без змін; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із вимогами ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою окрім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, має містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_6 під вартою цих вимог закону дотримався.
Як вбачається з наданих матеріалів, у провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження № 22022040000000188 щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 263КК України КК України.
15 листопада 2023 року прокурором подано клопотання про продовження строку тримання цього обвинуваченого під вартою, в якому зазначено, що встановлені ризики та суспільна небезпека особи ОСОБА_6 не відпали і продовжують існувати.
Враховуючи, що судовий розгляд за обвинувальним актом не завершено, з метою забезпечення виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків, виникла необхідність у продовженні строків тримання під вартою.
Перевіривши з урахуванням доводів апеляційної скарги представлені матеріали, колегія суддів дійшла висновку про доведеність викладених в клопотанні обставин, які зумовлюють продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_6 під вартою.
Вказане узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Враховуючи викладене, висновки суду про те, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованими.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії», зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.
Як вбачається з наданих матеріалів, небезпідставність обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень достатньою для застосування запобіжного заходу мірою підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, які в своїй сукупності вказують на вірогідну причетність останнього до інкримінованих правопорушень.
Доводи захисників щодо недоведеності винуватості ОСОБА_6 та недопустимості частини доказів внаслідок процесуальних порушень, допущених під час проведення відповідних слідчих дій, колегія суддів не приймає до уваги як передчасні, оскільки дослідження доводів сторони захисту у цій частині та вирішення обвинувачення по суті є предметом судового розгляду справи.
Необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх допустимості і достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Суд на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для продовження запобіжного заходу, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги у цій частині колегія суддів оцінює як безпідставні.
В даному випадку, на думку колегії суддів, обвинувачення не є вочевидь необгрунтованим, а причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих йому злочинів є достатньо вірогідною для вирішення питання про запобіжний захід.
Доводи апеляційної скарги захисників щодо недоведеності ризиків, передбачених п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 177 КК України, колегія суддів не вважає обгрунтованими, оскільки ОСОБА_6 небезпідставно обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді довготривалого позбавлення волі, що може спонукати останнього до спроби уникнути покарання шляхом переховування від органів слідства та суду.
Судом апеляційної інстанції враховується, що кримінальне провадження № 22022040000000188 щодо ОСОБА_6 перебуває на завершальній стадії судового розгляду, а відтак ймовірність того, що обвинувачений може вдатися до спроб переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності, існує і є вагомою.
Крім того колегія суддів зважає на те, що ОСОБА_6 небезпідставно обвинувачується у тому, що він здійснював спілкування із представником рф, яким передавав інформацію щодо працівників правоохоронних органів та політичних діячів Дніпропетровської області, що дозволяє грунтовно припускати, що останній, маючи сталі зв'язки зі співробітниками фсб рф, може незаконно перетнути кордон України з тимчасово окупованих та непідконтрольних територій. Також батько обвинуваченого проживає на території рф є громадянином вказаної держави, з останнім обвинувачений підтримував сталі зв'язки та неодноразово виїздив до рф.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись з огляду на чинники, пов'язані з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості переховування обвинуваченого від суду, колегія суддів бере до уваги, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів, може вдатися до відповідних дій.
Також є обгрунтованими висновки суду щодо наявності ризику впливу ОСОБА_6 на свідків, експертів з огляду на те, що СВ СБУ у Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №22023040000000629 від 19.09.2023 за ст. 386 КК України за фактом примушування експерта до надання завідомо неправдивих показань.
Також про наявність ризику знищення, спотворення будь-яких речей і документів, які мають істотне значення для справи, свідчить і факт здійснення несанкціонованого втручання в роботу інформаційних, електронних комунікаційних систем та мереж з метою знищення, підробки, спотворення змісту інформації, що обробляється та передається у таких мережах та системах, а саме за допомогою месенджеру "Viber" у мережі оператора телекомунікаційних послуг ТОВ "Лайфселл", за яким СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023040000000503 від 19.09.2023 за ч. 2 ст. 361 КК України.
Доводи захисників щодо непричетності ОСОБА_6 до втручання в роботу інформаційних, електронних комунікаційних систем та мереж колегія суддів вважає передчасними, оскільки на даний час здійснюється перевірка відповідних обставин у межах вказаних кримінальних проваджень.
Про особливу вагомість ризику продовження злочинної діяльності, вчинення іншого кримінального правопорушення свідчить характер інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, які полягають в умисній, протиправній, активні співпраці та передані інформації під час воєнного стану та особливий період співробітниками фсб рф, що дозволяє грунтовно припускати, що цей обвинувачений зневажливо ставиться до суспільства і встановлених у ньому правил, є особою зухвалою, схильною до дій, спрямованих на проведення підривної діяльності проти України, заподіяння шкоди державній безпеці.
Доводи сторони захисту щодо даних про особу ОСОБА_6 та його позитивної характеристики заслуговують на увагу, однак не є підставою для зміни запобіжного заходу з огляду на вищенаведені обставини.
Твердження захисників щодо безпідставного не визначення застави є необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України альтернативний запобіжний захід у вигляді застави може не встановлюватись щодо осіб, які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.111 КК України. На думку колегії суддів, вищенаведені обставини та відомості дають суду достатні фактичні підстави для утримання від встановлення ОСОБА_6 альтернативної застави.
Обговорюючи питання про можливість усунення встановлених ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_6 під вартою, колегія суддів, погоджуючись з думкою суду, вважає, що встановлені щодо цього обвинуваченого ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України є виключно вагомими. У подальшому доцільність тримання цього обвинуваченого під вартою може бути предметом перегляду, втім та на даному етапі судового провадження вказані ризики не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж застосування вказаного запобіжного заходу.
Одночасно колегія суддів, беручи до уваги те, що судом першої інстанції ще не прийнято остаточного рішення у справі та судовий розгляд триває, а також враховуючи положення ст. 28, ч. 1 ст. 318 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання вищенаведених вимог кримінального процесуального закону та вжиття необхідних заходів щодо розгляду справи по суті протягом розумного строку.
Будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу захисників - залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 183, 194, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2023 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 263КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4