ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/847/23 Справа № 201/7167/21 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Максюти Ж.І.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.
за участю секретаря - Ніколиної А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2022 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бельведер Шаумяна, 10» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги, -
ВСТАНОВИЛА:
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 19 липня 2021 року надійшла позовна заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бельведер Шаумяна, 10» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги, в якій позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10» заборгованість за надані послуги в розмірі 526 298,81 грн., з яких: 443 749,63 грн. - сума основного боргу, 58 673,90 грн. - розмір інфляційних втрат, 23 875,28 грн. - сума 3% річних, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 894,48 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10» є колективним замовником усіх комунальних та інших послуг, які мають сплачуватись власниками приміщень будинку АДРЕСА_1 . Відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності разом з чоловіком ОСОБА_1 належить нежитлове приміщення № 32 у зазначеному будинку. Проте відповідачі не оплачують послуги, у зв'язку із чим утворилась заборгованість за період з листопада 2017 року по травень 2021 року в розмірі 443 749,63 грн. за несплату внесків на утримання будинку, прибудинкової території та споруд. У зв'язку із вищенаведеним позивач звернувся до суду із вказаним позовом (а.с.1-11).
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2022 року позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бельведер Шаумяна, 10» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги задоволені.
Стягнено солідарно з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бельведер Шаумяна, 10» (код ЄДРПОУ 40027955) заборгованість по оплаті внесків на утримання будинку, прибудинкової території та споруд за період з листопада 2017 року по травень 2021 року у розмірі 526 298,81 грн. (п'ятсот двадцять шість тисяч двісті дев'яносто вісім грн., 81 коп.), з яких: 443 749,63 грн. (чотириста сорок три тисячі сімсот сорок дев'ять грн. 63 коп.) - сума основного боргу, 58 673,90 грн. (п'ятдесят вісім тисяч шістсот сімдесят три грн. 90 коп.) - розмір інфляційних втрат, 23 875,28 грн. (двадцять три тисячі вісімсот сімдесят п'ять грн. 28 коп.)- сума 3% річних.
Стягнено з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бельведер Шаумяна, 10» (код ЄДРПОУ 40027955)суму сплаченого судового збору у розмірі по 3 947,24 грн. (три тисячі дев'ятсот сорок сім грн. 24 коп.) з кожного.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10» внесене до Державного реєстру як юридична особа 24 вересня 2015 року № 12241020000074082, яка було створена власниками квартир і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 (а.с.13-14).
Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 996 від 18 травня 2000 року «Про оформлення права власності фізичним та юридичним особам на квартири, паркувальні місця і нежитлові приміщення житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » літ. А-12 за адресою: АДРЕСА_1 » було вирішено оформити права власності з видачею свідоцтв фізичним та юридичним особам на квартири, паркувальні місця і нежитлові приміщення на підставі договорів про участь на паях у будівництві житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » літ. А-12 за адресою: АДРЕСА_1 згідно з додатком; Дніпропетровському міжміському бюро технічної інвентаризації (Кривошеєва Т.Р.) оформити і зареєструвати свідоцтва про право власності (після надання власниками актів прийняття-передачі та листа-згоди ТОВ «БФ «Перспектива-1») (а.с. 39). Згідно з додатком до цього рішення до списку фізичних осіб, яким на праві власності належить майно в будинку АДРЕСА_1 , увійшла ОСОБА_2 , якій за договором № 32-К-Б від 17 квітня 1998 року належить нежитлове приміщення № 32 (а.с.14-15).
Протоколами (рішеннями) загальних зборів ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10» № 7 від 15 червня 2017 року, № 10 від 23 січня 2018 року, № 12 від 25 жовтня 2018 року, № 13 від 28 січня 2019 року, № 14 від 10 червня 2019 року, № 15 від 25 листопада 2019 року, № 17 від 27 січня 2020 року, № 18 від 22 січня 2021 року затверджені розміри і порядок сплати внесків та платежів ОСББ «Бельведер Шаумяна, 10» (а.с.26-46).
Відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності разом з чоловіком ОСОБА_1 належить нежитлове приміщення АДРЕСА_3 .
Відповідачі не оплачують послуги, у зв'язку із чим утворилась заборгованість за період з листопада 2017 року по травень 2021 року у розмірі 526 298,81 грн., з яких: 443 749,63 грн. - сума основного боргу, 58 673,90 грн. - розмір інфляційних втрат, 23875,28 грн. - сума 3% річних.
Встановивши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бельведер Шаумяна, 10» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору; управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Згідно із частиною 1 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Згідно із статтями 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.
До житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Згідно із ч. 4 ст. 13 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
У частині першій статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до статті 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України (далі - Правила).
Згідно з пунктом 7 зазначених Правил власник квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Обов'язок по оплаті житлово-комунальних послуг, утримання будинку і прибудинкової території в будинках (квартирах) приватного житлового фонду покладено на власника.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таким чином, правовідносини, в яких замовник зобов'язаний оплатити надану послугу у грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовими зобов'язаннями.
Тобто, згідно із зазначеними правовими нормами споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
З урахуванням наведеного відсутність укладеного між сторонами договору не є підставою для несплати за надані позивачем і спожиті відповідачем послуги.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2019 року (справа № 753/1391/17, провадження № 61-34537св18), від 21 листопада 2019 року (справа № 464/5927/15, провадження № 61-33479св18).
З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами з надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги (частина перша статті 509 ЦК України).
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
З аналізу положень статей 11, 319, 322, 509, 526, 610 ЦК України, статей 1, 7, 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» в їх системному взаємозв'язку вбачається, що кожен власник квартири (нежитлового приміщення) в будівлі несе обов'язок з утримання власного майна, приміщень загального користування та прибудинкової території.
Витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна.
Обов'язок відповідача з утримання належного йому майна виникає незалежно від обставин звернення до нього позивача з пропозиціями щодо оплати зазначених послуг чи укладення договору.
Відсутність договору між позивачем та відповідачами щодо утримання житлового будинку і прибудинкової території не є підставою для звільнення відповідачів від сплати відповідних внесків на утримання будинку та прибудинкової території тощо за наявності підтверджених витрат на управління, утримання та збереження будівлі.
Частиною 1 статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що у нежитловому приміщенні за адресою АДРЕСА_1 , ніхто не проживає та воно фактично не використовується не беруться до уваги, оскільки спростовуються наступним.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Згідно статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Статтею 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що вищим органом управління об'єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків та платежів членами об'єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.
Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 17, ст. 20, ч. 6, 7, 8 ст. 22, ч. 4 ст. 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» власники квартир у багатоквартирному будинку, функції по утриманню якого і прибудинкової території здійснює об'єднання співвласників, зобов'язані нести витрати по утриманню спільного майна незалежно від членства в об'єднанні в розмірі затверджених в установленому порядку тарифів.
У статті 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» зазначено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що про дату та час судового засідання його не було повідомлено належним чином не беруться до уваги виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Статтею 281 ЦПК України визначено, що про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із частино першою статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Частиною першою статті 288 ЦПК України визначено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для справи.
Отже, підставою скасування заочного рішення є встановлення під час перегляду справи обставини неналежного повідомлення відповідача про судове провадження.
Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.
Враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у постанова від 02 лютого 2022 року у справі № 752/11662/20 (провадження № 61-14813св21), від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) районний суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшли правильного висновку про належне повідомлення особи про судовий розгляд справи.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення у справі, оскільки відповідач, який був належно повідомлений про судовий розгляд, без поважних причин не з'явився до суду.
Доводи ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо порядку ухвалення заочного судового рішення не підтвердилися під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Належне повідомлення ОСОБА_1 про судовий розгляд справи підтверджено матеріалами справи та не спростовано ним, оскільки довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, то під час апеляційного розгляду представник відповідача ОСОБА_1 подав до суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення розгляду Господарським судом Дніпропетровської області справи № 904/1007/23 за позовом ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бельведер Шаумяна, 10» про визнання недійсним рішення загальних зборів.
Під час апеляційного розгляду - 09.03.2023 року відповідач - ОСОБА_2 також подала до суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення розгляду Господарським судом Дніпропетровської області справи № 904/1007/23 за позовом ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бельведер Шаумяна, 10» про визнання недійсним рішення загальних зборів.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12.04.2023 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Кречетникової Олени Анатоліївни, ОСОБА_2 про зупинення провадження - задоволені.
Зупинено провадження у цивільній справі № 201/7167/21 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бельведер Шаумяна, 10» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги - до закінчення розгляду Господарським судом Дніпропетровської області справи № 904/1007/23 за позовом ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бельведер Шаумяна, 10» про визнання недійсним рішення загальних зборів.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бельведер Шаумяна, 10» (далі - Відповідач) про визнання недійсними та скасувати рішення загальних зборів оформлені протоколом № 18 від 22.01.2021 року- відмовлено.
Тому, доводи апеляційної скарги щодо порушення скликання та проведення загальних зборів позивачем не приймаються до уваги та спростовуються рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2023 року.
Крім того, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2023 року встановлено, що сам Відповідач (Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бельведер Шаумяна, 10») розглядає Позивача ( ОСОБА_2 ) як фактичного власника зазначеного майна, про що, зокрема, свідчить факт звернення до нього з позовом у справі № 201/7167/21, як до співвласника будинку, а також включення його до загального переліку співвласників будинку, про що свідчить додаток до протоколу зборів від 22.01.2021 року.
Тому, що стосується доводів, які викладені ОСОБА_3 у поясненнях від 01.12.2023 року про те, що він не є власником нерухомого майна, а тому не є і співвласником багатоквартирного будинку, а відповідно у нього не виникає солідарний обов'язок щодо сплати внесків, цільових внесків на утримання багатоквартирного будинку, як і оплата за житлові послуги, то вони також не беруться до уваги, оскільки спростовуються тим, що нежитлове приміщення буд. АДРЕСА_1 належить як ОСОБА_2 так і ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України - Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно положень ч. 1 ст. 61 цього ж кодексу - Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Інші наведені в апеляційній скарзі аргументи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що суд порушив норми процесуального права, про що зазначає в апеляційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За вказаних обставин доводи апеляційної скарги є безпідставними. Обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні, судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці, проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена .
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами і їм надана належна оцінка, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Нових доказів чи обставин, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції та могли вплинути на рішення суду відповідачем, до суду апеляційної інстанції , не надано.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Проніна проти України, № 63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог 367 ЦПК України в межах розгляду справи судом апеляційної інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін,то розподіл судових витрат,відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України, не проводиться.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Головуючий: Ж.І. Максюта
Судді: О.В. Свистунова
М.М. Пищида