612/914/23
1-кп/612/49/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 року смт. Близнюки
Близнюківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 , з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Близнюки Харківської області кримінальне провадження відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Мукачівського району, Закарпатська обл., громадянин України, військовослужбовець військової служби за мобілізацією на посаді сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу танкової роти танкового батальйону в/ч, з неповною середньою освітою, не одруженого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.02.2023 наказом № 31 командира військової частини призначений на посаду сапера інженерно-саперного відділення інженерно- саперного взводу танкової роти танкового батальйону в/ч.
Таким чином, відповідно до ст.ст.2,4,24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», останній вважається військовослужбовцем військової служби за мобілізацією.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який на теперішній час продовжено.
Відповідно до вимог ст.ст.17, 65 Конституції України, ст.ст.1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст.11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших, про все, що сталося з ним і стосується виконання службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження зобов'язаний доповідати безпосередньому начальникові.
Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. З ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Так, солдат ОСОБА_4 01.09.2023 у вечірній час доби (більш точний час не встановлений), перебуваючи за місцем свого мешкання у с. Жбурівці, Мукачівського району, Закарпатської області, після перебування у щорічній відпустці, у порушення ст. ст.17, 65 Конституції України, ст.ст.1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст.11, 16, 127, 128, 129, 130, 199,216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1, 2, З, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, без поважних причин, в умовах воєнного стану, не з'явився вчасно на службу у тимчасове місце дислокації підрозділу та у період часу з 01.09.2023 по 24.10.2023 перебував поза службою, проводячи час на власний розсуд.
24.10.2023 солдат ОСОБА_5 звернувся до військової служби правопорядку, заявив про себе та вчинений ним злочин.
Допитаний у судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_4 , вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, розкаявся у скоєному, погодився із кваліфікацією органом досудового розслідування у вчинені ним діянні, не оспорював встановлених в ході досудового розслідування фактичних обставин справи на підставі яких йому пред'явлені обвинувачення. Пояснив про обставини справи, як викладено вище у вироку та додав, що затримався, у зв'язку з необхідністю проведення ремонтних робіт в житловому будинку.
Прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 , в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, судом відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, що немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив учасникам кримінального провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, суд, переконавшись у правильності розуміння вказаних положень закону сторонами кримінального провадження, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження подій кримінальних правопорушень, а також винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Вина обвинуваченого у скоєнні вище зазначеному кримінальному правопорушенні доведена в повному обсязі.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 407 КК України - нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
При вирішенні питання про вид і міру покарання ОСОБА_4 суд враховує відсутність обтяжуючих обставин відповідно ст. 67 КК України. Щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення відповідно до ст. 66 КК України є обставинами, які пом'якшують його покарання.
Згідно класифікації кримінального правопорушення, передбаченої ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_4 , за ч. 5 ст. 407 КК України відноситься до тяжких злочинів.
Вивченням особи ОСОБА_4 судом встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проходження служби характеризується формально позитивно, неодружений, військовослужбовець військової служби за мобілізацією.
При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує, що ним скоєно тяжкий злочини, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують.
Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про необхідність і достатність призначення ОСОБА_4 покарання для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України.
З урахуванням положень ст. 75 КК України, яка забороняє призначення покарання з іспитовим строком за цим кримінальним правопорушенням, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових злочинів, обвинуваченому слід призначити покарання виключно у виді позбавлення волі реально.
Речові докази по даному кримінальному провадженню відсутні.
Процесуальні витрати відсутні.
Цивільний позов не заявлявся. Арешт на майно не накладався.
Вирішуючи питання щодо продовження міри запобіжного заходу ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, суд враховує те що ОСОБА_4 засуджується до покарання у виді позбавлення волі реально. Тому враховуючи, що жоден інший запобіжний захід не забезпечить запобігання спробам ОСОБА_4 переховуватись від суду, суд застосовує до нього до набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою.
За правилами ч. 5 ст.72 КК України ОСОБА_4 в строк відбування покарання підлягає зарахуванню строк попереднього ув'язнення з 03 листопада 2023 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Застосувати запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», продовживши його дію до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з 03 листопада 2023 року.
Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення: з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі з 03 листопада 2023 року до набранням цим вироком законної сили.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Інші учасники судового провадження мають право копію вироку суду отримати в суді.
Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою з моменту вручення копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1