Справа № 405/7806/23
Провадження №2-н/405/589/23
УХВАЛА
20 листопада 2023 року Суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Іванова Л.А., при вирішенні питання про видачу судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, -
ВСТАНОВИЛА:
Заявник ОСОБА_1 в порядку наказного провадження звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на її ( ОСОБА_1 ) користь аліментів на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подання заяви і до повноліття доньки.
Розглянувши в порядку наказного провадження заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу та додані до неї матеріали, приходжу до висновку про відмову останній у видачі судового наказу, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Наказне провадження - це спрощена форма захисту прав і інтересів заявника, чиї вимоги до боржника засновані на беззаперечних документах. Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках, визначених ч.1 ст.161 ЦПК України, за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 Сімейного кодексу України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Вимоги за якими може бути видано судовий наказ, визначені ст. 161 ЦПК України.
Зокрема, відповідно до п.п. 4, 5 ч.1 ст.161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Таким чином, виходячи з вказаних вище положень законодавства України, зокрема імперативних приписів ч. 5 ст. 183 Сімейного кодексу України, з заявою про видачу судового наказу може звернутись, зокрема, той з батьків, разом з яким проживає дитина, при цьому обов'язок брати участь в утриманні дитини в грошовій і (або) натуральній формі покладається на того з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Крім того, відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 165 ЦПК України у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду.
Відповідно до інформації Відділу реєстрації місця проживання особи управління у сфері державної реєстрації департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради (довідка № 020709/1 про реєстрацію місця проживання особи, сформована 02.11.2023 року) за вх. № 28662 від 08 листопада 2023 року, наданої на запит суду в порядку ч. 5 ст. 165 ЦПК України, місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 06.08.2021 року по теперішній час зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, із змісту поданої заявником ОСОБА_1 заяви про видачу судового наказу вбачається, що остання також зареєстрована та проживає за однією адресою з боржником ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_1 .
Доказів окремого проживання заявника та боржника до матеріалів заяви не надано, що позбавляє суд об'єктивної можливості при розгляді справи в порядку наказного провадження, перевірити наявність у заявника права вимоги на стягнення аліментів, як особи, з якою проживає малолітня дитина.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.167 ЦПК України судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом (Розділом ІІ Наказне провадження»).
Відповідно до ч.1 ст.170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.
Таким чином, чинним законодавством не передбачено оскарження судових наказів у справах про стягнення аліментів в апеляційному порядку.
Натомість, у разі незгоди боржника з судовим наказом про стягнення аліментів, існують два можливі варіанти для зміни їх розміру: перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами та звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
У своїй судовій практиці Верховний Суд вказує на те, що під ознаки нововиявлених обставин у справі про стягнення аліментів не підпадають наступні обставини: факт спільного проживання боржника зі стягувачем та їх дітьми на час подання заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів; факт утримання боржником сім'ї; факт перебування сторін у шлюбі; добровільне надання батьком допомоги та утримання дітей за його рахунок; перешкоджання дружиною у здійсненні ним батьківського обов'язку; наявність невирішеного спору між сторонами щодо місця проживання дітей та участі батьків у їх вихованні (справа №264/1739/18 рішення ВС від 18.12.2018, справа № 359/3012/18 рішення ВС від 19.11.2018).
Враховуючи такі аспекти цивільного процесуального законодавства суд має дуже виважено підходити до розгляду заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів у наказному провадженні, виходячи із відсутності спору про право та достатності доказів, що обгрунтовують вимоги стягувача.
Так, відповідно до ч.3 ст.19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Спір про право являє собою суперечність, зовнішній вияв неспівпадіння в правових переконаннях сторін щодо існуючих прав та обов'язків або з приводу наявності (відсутності) правовідносин чи їх змісту та викликана цим неспівпадінням протилежна їх поведінка.
Під безспірністю вимог слід розуміти наявність достатніх та належних доказів високого ступеню достовірності, що визначають обґрунтованість вимог стягувача та малоймовірність захисту боржника.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.165 УПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог ст.163 цього Кодексу, яка (ст.163 ЦПК України) визначає форму і зміст заяви про видачу судового наказу.
З огляду на зазначене, та враховуючи, що заявником ОСОБА_1 до заяви про видачу судового наказу не надано достатніх доказів для підтвердження того, що заявник ОСОБА_1 та боржник ОСОБА_2 проживають окремо, а також, що їх спільна малолітня дитина - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з заявником та знаходиться лише на її утриманні, а батько (боржник) проживає окремо та не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, на підставі чого, стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини у наказному провадженні неможливе, оскільки, в такому випадку заявник зобов'язана довести суду факт неналежного виконання батьком батьківських обов'язків щодо утримання малолітньої дитини, та таке право заявником може бути реалізоване в порядку позовного провадження, на підставі чого, приходжу до висновку, що у видачі судового наказу заявнику, - слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 160, 161,165, 166, 258, 260, 353 Цивільного процесуального кодексу України, -
УХВАЛИЛА:
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подання заяви і до повноліття доньки, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Роз'яснити заявнику ОСОБА_1 , що відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому розділом II ЦПК України, після усунення її недоліків, або звернення до суду в порядку спрощеного позовного провадження, шляхом подачі відповідної позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання, шляхом подачі апеляційної скарги.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, або в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова