Справа № 404/3601/23
Номер провадження 2-а/404/50/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі: головуючого судді - Мохонько В.В.,
за участі секретаря - Галушко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, за правилами спрощеного позовного провадження, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу №1 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДДП старшого лейтенанта поліції Єлізова Дмитра Олександровича, Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення,-
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до інспектора взводу №1 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДДП старшого лейтенанта поліції Єлізова Дмитра Олександровича, Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, по якому просить скасувати постанову серії ЕАС №6922706 від 01.05.2023 року, а провадження у справі закрити.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 01.05.2023 року інспектор взводу №1 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДДП старший лейтенант поліції Єлізов Д. О. винесено постанову ЕАС №6922706 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 216 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Як вбачається з постанови, 01.05.2023 року о 22 год. 36 хв. в м. Кропивницький по вул. Салтикова-Щедріна,16, позивач керуючи транспортним засобом не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, а саме «В», чим порушив п.2.1.а Правил дорожнього руху України.
Вказує, що 01.05.2023 року приблизно л 19 год. 35 хв. по вул. Салтикова-Щедріна, 16 в м. Кропивницькому, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі належного позивачу автомобіля Hyundai Sonata та автомобіля Rehault Megan. За кермом належного автомобіля позивачу перебував воді ОСОБА_2 , який надав посвідчення водія, позивач був пасажиром.
Позивач з вказаною постановою не погоджується та зазначає, що не порушував п. 2.1 ПДР.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12.05.2023 року адміністративний позов залишено без руху, та надано строк для усунення недоліків, які представник позивача усунув.
17.05.2023 ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда прийнято позовну заяву та відкрито провадження, призначено розгляд справи проводити у спрощеному провадженні.
11.07.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просила відмовити у задоволенні позовних вимог, та надала до суду носій інформації DVD-R, на якому міститься відеофіксація з місця адміністративного правопорушення від 01.05.2023 року.
Представник позивача 17.07.2023 року через канцелярію суду подав відповідь на відзив.
28.07.2023 року представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12.09.2023 року залучено до участі у справіДепартамент патрульної поліції.
28.09.2023 року представником відповідача Департаменту патрульної поліції через канцелярію суду надала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представником позивача 27.11.2023 року до суду подано заяву про вирішення питання щодо розподілу витрат, понесених позивачем під час розгляду справи.
01.12.2023 року від представників відповідачів до суду надійшло клопотання щодо зменшення судових витрат на правничу допомогу.
В судове засідання позивач не з'явився, представник позивача надав до суду заяву, якою просив розглянути справу без їх участі, позовні вимоги підтримав.
Відповідачі, їх представники в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 01.05.2023 року о 19 год. 35 хв. інспектором взводу №1 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДДП старшим лейтенантом поліції Єлізовим Д. О.складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС № 6922706 від 01.05.2023 року, в якій зазначено, що позивач 01.05.2023 року о 19 год. 35 хв. в м. Кропивницький, по вул.. Салтикова-Щедріна,16, водій керуючи транспортним засобом не пред'явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом категорії , а саме В, чим порушив п. 2.1 а ПДР України - керування транспортного засобу особою, яке не має права керування таким транспортним засобом.
Враховуючи викладене, інспектором взводу №1 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДДП старшим лейтенантом поліції Єлізовим Д. О.притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
За приписами ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 2.1.а водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 16 зазначеного Закону визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до статі 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, ) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Тобто, положення вказаного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
На підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, відповідач надає відеозапис з місця адміністративного правопорушення від 01.05.2023 року, що здійснювалось на нагрудний відео реєстратор, проте як вбачається з оскаржуваної постанови, в останній відповідно до ст. 283 КУпАП, не зазначено технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Внаслідок цього суд критично розцінює наданий відповідачем до відзиву на позов на підтвердження вчиненого позивачем порушення відеозапис на DVD диску, з огляду на те, що приписами ч.3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем по справі не було надано належних доказів в розумінні ст. 251 КУпАП на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, яке виразилось у порушенні п. 2.1.а ПДР України, а відтак відповідач не довів правомірність винесення ним оскаржуваної постанови
Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи той факт, що судове рішення ухвалене на користь позивача та дотримуючись вимог статті 139 КАС України, суд вирішив стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.
Щодо вимог позивача стягнути з відповідача на користь позивача витрати на надання йому професійної правничої допомоги суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).
За правилами ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За ч.ч. 4, 5, 6 ст. 134 КАС України ,для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Положеннями ч. 7 ст. 134 КАС України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За правилами ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката представником позивача надані: 1) ордер та договір про надання правової допомоги від 05.05.2023 року, 2)додаток до договору про надання правової допомоги від 05.05.2023 року, 3) додаток до договору про надання правової допомоги від 05.05.2023 року, 4) розрахунок суми гонорару за надану професійну правничу допомогу в якому: - аналіз постанови про притягнення до адміністративної відповідальності 500,00 грн.; проведення попередньої консультації адвоката з клієнтом, формування стратегії, узгодження правової позиції адвоката і клієнта - 500,00 грн., підготовка та подання до суду позовної заяви - 2000,00 грн., підготовка та подання до суду відповіді на відзив на позовну заяву - 1000,00 грн., підготовка та подання до суду заяви про вирішення питання про розподіл судових витрат - 500,00 грн., представництво інтересів клієнта в суді ( безпосередня участь адвоката у судовому засіданні на виконання доручення клієнта) - 500,00 (всього:5000,00 грн.), 5) квитанцію до прибуткового касового ордера № б/н від 05.05.2023 року в розмірі 5 000,00 грн., які прийняті від ОСОБА_1 .
Представник відповідача у своєму клопотанні від 01.12.2023 року про зменшення судових витрать заперечувала проти стягнення 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що вона є неспівмірною з часом та зусиллями, які адвокат витратив на підготовку та подання адміністративного позову, а також із складністю справи. а тому заявлені стороною позивача витрати не підлягають стягненню з відповідача, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів щодо фактичного понесення позивачем таких витрат.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2021 (справа №159/5837/19, провадження №61-10459св20) міститься правовий висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц міститься висновок про те, що розглядаючи питання стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, суд має право самостійно визначати розмір таких витрат, виходячи з критерію розумної необхідності та співмірності, враховуючи характер виконуваної адвокатом роботи/послуг, складність виконуваної роботи/послуг, їх значимості, складності категорії справи тощо.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
У постанові Верховного суду від 04.02.2020 у справі №280/1765/19, адміністративне провадження №К/9901/607/20) міститься правовий висновок про те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №160/6899/20 містяться правові висновки: «Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо».
Суд констатує, що даний спір не належить до категорії справ значної складності, тому суд дійшов висновку про необхідність розумного обмеження розміру витрат на правничу допомогу адвоката до 1 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 126 КУпАП, ст. ст. 6, 8, 9, 72, 77, 242, 243-246, 262, 286 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора взводу №1 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДДП старшого лейтенанта поліції Єлізова Дмитра Олександровича, Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову інспектора взводу №1 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДДП старшого лейтенанта поліції Єлізова Дмитра Олександровича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6922706 від 01.05.2023 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок) та витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
відповідач: інспектор взводу №1 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДДП старший лейтенант поліції Єлізов Дмитро Олександрович, місцезнаходження: вул. Ю.Бутусова, 22б, м. Кропивницький;
відповідач: Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Юрія Бутусова, 22б, м. Кропивницький;
співвідповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Федора Ернста,3, м. Київ.
Повне судове рішення складено 11.12.2023 року.
Суддя
Кіровського районного суду
м. Кіровограда Віталіна МОХОНЬКО