Справа № 353/1155/23
Провадження № 2-а/353/9/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 рокум.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої - судді Луковкіної У.Ю.,
з участю: секретаря судового засідання - Мороз М.І.,
позивача - ОСОБА_1 та його представника - адвоката Бойчука М.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тлумачі в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, інспектора Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області капрала поліції Семківа Василя Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ВСТАНОВИВ:
09.10.2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, інспектора Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області капрала поліції Семківа В.В. про визнання дій інспектора незаконними та про скасування постанови серії ЕАТ № 7691744 від 08.09.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Також просив поновити строк оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення та провадження у справі закрити.
10.10.2023 року ухвалою судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області позовну заяву ОСОБА_1 до Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, інспектора Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області капрала поліції Семківа В.В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, було залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.
У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, подав до суду уточнену позовну заяву, в якій уточнив позовні вимоги, а також замінив первісного відповідача по справі - Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, вказавши належним відповідачем Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області.
Зокрема, в уточненій позовній заяві позивач просив визнати дії інспектора незаконними та скасувати постанову серії ЕАТ № 7691744 від 08.09.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, закрити. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 08.09.2023 року він їхав з городу на мотоблоці та був зупинений працівниками поліції на польовій дорозі. На пропозицію працівника поліції надати посвідчення водія, він пояснив останньому, що мотоблок не являється транспортним засобом та не потребує наявності у нього водійського посвідчення на право керування транспортними засобами. Зокрема мотоблоки застосовуються для суцільної та міжрядкової обробки грунту на невеликих ділянках, для скошування трави, прибирання снігу, приводу стаціонарних машин, перевезення вантажів на невеликів відстані (звикористанням буксировочних напівпричепів). Мотоблок у разі його використання як транспортного засобу для перевезення вантажу або пасажирів (водія), повинен бути зареєстрований для його використання на автомобільних дорогах загальнодержавного значення. При цьому чинне законодавство не містить інших визначень мотоблоку, як транспортного засобу і віднесення його до того чи іншого їх виду. Не заважаючи на це, працівником поліції незаконно було притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Також просив поновити строк оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Луковкіної У.Ю. від 27.10.2023 року було проведено заміну первісного відповідача - Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області, на належного відповідача - Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області, поновлено ОСОБА_1 пропущенний строк звернення до адміністративного суду, прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ними відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки адміністративної справи незначної складності (малозначної справи) та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно ч.ч. 3, 4 ст. 257 КАС України мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
29.11.2023 року від Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зокрема ствердив, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,0 грн. за те, що він керував транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме у нього було відсутнє посвідчення водія. Факт керування транспортним засобом підтверджується відеозаписом, на якому видно, що він здійснює перевезення пасажирів. Вважає, що оскаржувана постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню. Протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Ствердив, що наведені позивачем доводи для скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності є хибними та помилковими, оскільки мотоблок, який йому належить та яким він керував, споряджений двигуном, був переобладнаний, тягнув причіп у виді кузова для перевезення пасажирів та вантажу, а також мав сидіння для водія. Отже водій мотоблоку у разі, якщо він рухається автодорогою і керує мотоблоком, який везе його самого, є учасником дорожнього руху, а тому водій повинен мати при собі документи на мотоблок та посвідчення водія. Відповідно до п.1.10 ПДР транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Зокрема зазначив, що під транспортними засобами слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби. Отже механічний транспортний засіб - це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини та механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Також п. 2.13 ПДР визначає транспортним засобом категорії В1 інші триколісні (чотириколісні) мототранспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів. Ствердив, що чиннне законодавство не містить інших визначень мотоблоку, як транспортного засобу і віднесення його до того чи іншого їх виду. Однак, за способом використання цього механізму, який можна охарактеризувати як сільськогосподарський механізм для обробки землі, його також можна ідентифікувати як транспортний засіб лише у разі, якщо він перевозить власника, пасажирів чи вантаж автошляхами. Відповідно працівником поліції було зібрано достатньо доказів для всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом, оскільки з відеозапису вбачається, що мотоблок, яким керував позивач, є достатньо великим та разом з причіпом виглядає як мінітрактор, а також позивач на причіпі перевозив пасажирів. У зв'язку з відсутністю у позивача посвідчення водія на право керування транспортним засобом у базі даних Інформаційної системи посвідчень водія ГСЦ поліцейським було правомірно та в межах своєї компетенції складено постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Бойчук М.Й. в судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити. Додатково ствердили, що трактор, який був придбаний позивачем у ОСОБА_2 , був переобладнаний, має низьку потужність та є мотоблоком, тобто не являється транспортним засобом. Проте будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надали.
Відповідач інспектор Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області капрала поліції Семків В.В. та представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області в судове засідання повторно не з'явились, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача та його представника, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, з таких підстав.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 6 ст. 55 Конституції України закріплено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Стаття 62 Конституції України закріплює положення, що відображають сутність презумпції невинуватості: «Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину й не може бути піддана покаранню, поки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях».
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Судом встановлено, що 08.09.2023 року інспектором Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області капралом поліції Семківим В.В. відносно позивача ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАТ № 7691744 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП з накладенням стягнення в розмірі 3400,0 грн. штрафу, з тих підстав, що ОСОБА_1 08.09.2023 року о 11 год. 20 хв. в с. Пужники по вул. Центральна, 7, керував транспортним засобом та не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 (а) ПДР, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом (а.с. 4).
Відповідно до статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі про порушення правил дорожнього руху, визначених ч. 2 ст.126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів та підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.1 (а) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, настає в разі керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 279-8 цього Кодексу.
В силу положень ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а чч. 1, 2 ст. 76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення представником відповідача разом з відзивом на адміністративний позов надано диск, на якому міститься відеозапис, який на переконання суду є належним та допустимим доказом у справі.
Так відеозапис долучений до відзиву підтверджує, що позивач, перебуваючи на водійському сидінні, здійснював керування саме трактором колісним, до якого був прикріплений причіп, на якому перевозився вантаж та пасажир (а.с. 48).
Відповідно до п. 2 постанови пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при розгляді кримінальних та адміністративних справ зазначених категорій суди мають ураховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, примітки до ст. 286 КК України, ч. 7 ст. 121 КУпАП, п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306.
Зокрема нормами ст. 121 КУпАП передбачено, що під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1 - 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Пунктом 1.10 ПДР України встановлено, що транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Транспортні засоби поділяють на механічні та немеханічні.
До немеханічних транспортних засобів належать ті, які призначені для руху в складі з механічним транспортним засобом (причепи, напівпричепи) або приводяться в рух за допомогою мускульної сили людей (велосипеди тощо) або тварин (гужові вози, сани тощо).
Відповідно до практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначення випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном.
Зазначена вище правова позиція викладена в постанові Верховного суду №278/3362/15-к від 01.03.2018 року.
Транспортними засобами, у зв'язку з керуванням якими настає відповідальність згідно диспозиції ст. 126 КУпАП, виступають всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби, що приводяться в рух за допомогою двигуна з робочим об'ємом 50 куб. см і більше або електродвигуна потужністю понад 4 кВт.
Відтак, коли мотоблок служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, то він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.
Крім цього, долучений до відзиву диск містить фотозображення довідки-рахунку № НОМЕР_1 , виданої на ім'я ОСОБА_2 (попереднього власника), з якої вбачається, що ОСОБА_1 керував не мотоблоком, а трактором колісним марки «DW120B», заводський номер НОМЕР_2 , двигун номер НОМЕР_3 (а.с. 48). Аналогічні обставини підтверджуються долученою позивачем до матеріалів справи копією видаткової накладної № ДА140625-00008 від 25.06.2014 року, відповідно до якої ОСОБА_2 придбав трактор марки «DW120B», заводський номер НОМЕР_2 , двигун номер НОМЕР_3 по ціні 12000,0 грн. (а.с. 17). Також факт керування саме цим транспортним засобом (трактором) в судовому засіданні підтвердив позивач.
Відповідно до п. 2.13 ПДР право на керування транспортними засобами особам може бути надано: автомобілями, колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, які експлуатуються на вулично-дорожній мережі, всіх типів (категорії В1, В, С1, С), за винятком автобусів, трамваїв і тролейбусів, - з 18-річного віку.
Транспортні засоби, які належать до категорії В1 - квадроцикли та трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) мототранспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів.
Загальними положеннями Правил дорожнього руху визначено поняття водія - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Отже посилання позивача та його представника, на те, що позивач керував мотоблоком, який не являється транспортним засобом та не потребує наявності у нього водійського посвідчення на право керування транспортними засобами, суд відхиляє та не приймає до уваги, оскільки транспортними засобами, у зв'язку з керуванням якими настає відповідальність згідно диспозиції ст. 126 КУпАП, виступають всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби, що приводяться в рух за допомогою двигуна з робочим об'ємом 50 куб. см і більше або електродвигуна потужністю понад 4 кВт.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача про відсутність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки факт керування ОСОБА_1 трактором без посвідчення водія підтверджений належними доказами, які не спростовані позивачем.
За встановлених в судовому засіданні обстанин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі наведеного, ч. 2 ст. 126, 245, 251, 252, 258, 280, 283, 289, 292, 293 КУпАП, керуючись ст.ст. 2, 5-13, 72, 73, 77, 78, 162, 229, 241-247, 255, 257, 262, 286 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, інспектора Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області капрала поліції Семківа Василя Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7691744 від 08.09.2023 року, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА
Повний текст судового рішення складено 11.12.2023 року.