Справа № 352/2145/23
Провадження № 2-о/352/110/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючого-судді Струтинського Р. Р.
з участю секретаря Гребінника В. М.
представника заявника ОСОБА_1
представника заінтересованої особи Повха В. І.
розглянувши у відкритому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Тисменицький відділ Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про встановлення особи та факту постійного проживання на території України,
УСТАНОВИВ:
Заявник звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.
11.10.2023 заявник подав заяву про збільшення заявлених вимог, в якій просив встановити факт, що заявником згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим Лисецькою селищною радою Тисменицького району Івано-Франківської області, 27.08.1973 року, актовий запис № 24 є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявлені вимоги мотивував тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Лисець Тисменицького району Івано-Франківської області. У свідоцтві про народження місце його народження записано Івано-Франківськ, проте сім'я, в якій він народився постійно проживала в смт. Лисець. З часу народження і по теперішній час він разом зі своїми родичами проживає по АДРЕСА_1 . Згідно висновку ЛКК від 06.04.2023 № 847 йому встановлено діагноз: ДЦП з тяжким порушенням функцій опори і ходьби, він є особою з інвалідністю першої групи з дитинства. Від народження та з проголошенням Незалежності України він постійно без реєстрації та паспорта громадянина України проживав у смт. Лисець. Однак в силу своєї хвороби не відвідував школу і не був призваний до війська. Починаючи з 24 серпня 1991 і по сьогоднішній день він нікуди не виїжджав за межі України та не змінював адреси свого місця проживання. У 1982 році померла його мама, в 1997 році- тато, за ним постійний догляд здійснювала сестра. Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України та отримання паспорта громадянина України.
Представник заявника- адвокат Говзан М. М. у судовому засіданні заяву підтримав з наведених в ній підстав та просив її задоволити.
Представник заінтересованої особи Повх В. І. в судовому засіданні не заперечував щодо заявлених вимог.
Заслухавши представника заявника, представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання, визначає ч.1 ст. 316 згаданого кодексу.
Відповідно до ст.318 ЦПК України у заяві фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено який факт заявник просить встановити та з якою метою, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, докази, що підтверджують факт.
Надання адміністративної послуги з оформлення паспорта громадянина України регламентовано Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", Законом України "Про громадянство України".
Згідно з підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" паспорт громадянина України відноситься до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
Частиною першою статті 4 вказаного Закону передбачено, що Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 зазначеного Закону ідентифікація особи - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" розпорядник Реєстру - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Пунктом 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360, визначено, що Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок № 302).
У пунктах 38-40 Порядку № 302 передбачено, що після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім'я якої оформляється паспорт. Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру. Ідентифікація особи, на ім'я якої оформляється паспорт і стосовно якої відсутня інформація в базах даних Реєстру, здійснюється відповідно до наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій.
У виключних випадках за результатами перевірок, за якими особу не ідентифіковано, проводиться процедура встановлення особи (пункт 43 Порядку № 302).
Зокрема, цим пунктом встановлено, що у разі неподання особою, яка досягла 18-річного віку, документів з фотокартками проводиться процедура встановлення особи шляхом надсилання запитів щодо перевірки документів та інформації, зазначеної заявником у письмовому зверненні, зокрема до Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції, Міністерства юстиції України, органів Державної фіскальної служби, навчальних закладів, військових частин, військових комісаріатів, установ виконання покарань, для отримання інформації з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, у тому числі фотокартки особи, яка дасть змогу ідентифікувати особу. В процесі перевірки береться до уваги вся інформація, яку повідомив заявник. Одночасно проводиться перевірка за даними обліку територіальних органів та територіальних підрозділів Державної міграційної служби. Перевірка стосовно осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України проводиться, зокрема, за даними Державного реєстру виборців шляхом надсилання запитів до відповідних відділів ведення Державного реєстру виборців. Крім того, у виключних випадках за відсутності фотокартки особи та за результатами перевірок, за якими особу не ідентифіковано, з метою встановлення особи проводиться опитування родичів, сусідів, які були зазначені у письмовому зверненні. За результатами їх свідчень складається акт встановлення особи за формою, встановленою МВС. Строк проведення процедури встановлення особи не повинен перевищувати двох місяців.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" у разі неможливості встановити особу розпорядником реєстру особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. До завершення процедури встановлення особи державною міграційною службою України та (або) прийняття відповідного рішення суду, документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, не видаються.
Враховуючи вищевикладені норми законодавства, заявник має право на встановлення відповідного факту, що має юридичне значення у порядку, визначеному частиною першою статті 10 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 366/474/19.
У розумінні частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом. Водночас, особі, яка звернулася до суду за захистом свого права, повинна бути забезпечена можливість реалізувати вказані вище права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист визначає зміст права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії").
Отже необхідною умовою забезпечення доступу заявника в цій справі до правосуддя є надання судом оцінки доводам його заяви.
Згідно до вимог вищевказаного законодавства України, вбачається, що у разі, якщо Державна міграційна служба України не змогла встановити особу заявника після проведення процедури ідентифікації, то встановлення такого факту проводиться у судовому порядку.
До місцевого загального суду подається заява про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.
Відповідно до вищевказаних нормативних актів, основними документами, які дозволяють особі звернутися до суду, мають бути: свідоцтво про народження особи та рішення Державної міграційної служби України про неможливість встановити особу після проведення процедури ідентифікації.
У своїй заяві до суду заявник має вказати, який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують цей факт (показання свідків, біографічні дані заявника та будь-які документи, які надають можливість перевірити інформацію щодо його особи).
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі № 511/409/20.
Статтею 29 Цивільного кодексу України визначено - місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Відповідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» - місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місцем проживання є житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги. Згідно п. 1 ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є зокрема усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Листом Верховного суду України від 01.01.2012 «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що у порядку ч.2 ст.256 ЦПК України (ст.315 ЦК згідно змін від 15.12.2017) суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 256 ЦПК (ст.315 ЦПК згідно змін від15.12.2017) та належно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року. Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року, та 13.11.1991 року, який має юридичне значення. Належність на набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватись із фактом постійного проживання на території України в певний час.
Установлено, що заявник ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 27 серпня 1973 року Лисецькою селищною радою Івано-Франківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 24 (а.с.8).
Згідно довідки Лисецької селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 06.04.2023 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає в АДРЕСА_1 , але за даними реєстру територіальної громади не зареєстрований за даною адресою (а.с.7). Також, вказана обставина підтверджується витягом № 271/1.6-04/05.2023 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб (а.с.9).
Згідно копій свідоцтва про смерть батьки заявника померли, зокрема мама ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.10).
Згідно висновку № 847 від 06.04.2023 лікарсько-консультативної комісії поліклінічного відділу КНП «Лисецької лікарні», заявник ОСОБА_2 є інвалідом першої групи з народження, потребує постійного стороннього догляду, непридатний до пересування, потребує стороннього догляду (а.с.11).
Як убачається з письмового пояснення ОСОБА_5 , яка є сусідкою заявника ОСОБА_2 , останнього вона знає з дитинства, він є особою з інвалідністю, самостійно не рухається, також письмові пояснення сестри заявника, ОСОБА_2 підтверджують, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , постійно проживав з їхніми батьками в смт. Лисець, школу не відвідував, жодних документів, що посвідчують його особу йому не виготовлялось.
Згідно акту тотожності фізичної особи з особою, зображеною на фотокартці від 05.05.2023, складеному начальником Тисменицького відділу УДМС Непеляком В. В. у присутності законного представника ОСОБА_6 , сестри ОСОБА_2 , установлено, що фізична особа, зображена на фотокартці, тотожна з особою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає в АДРЕСА_1 (а.с.27).
26.05.2023 Тисменицьким відділом Управління ДМС в Івано-Франківській області відмовлено в оформленні паспорта громадянина України ОСОБА_2 , в зв'язку з неможливістю встановити особу заявника та відсутністю підтвердження факту його належності до громадянства України (а.с.6).
Відповідно до рішення за заявою про первинне оформлення паспорта громадянина України ОСОБА_2 від 26.05.2023, останньому відмовлено в оформленні паспорта громадянина України, та рекомендовано звернутись до суду для встановлення його особи та встановлення факту постійного проживання за станом на 24.08.1991 або проживання за станом на 13.11.1991 на території України, що слугуватиме підставою для встановлення його належності до громадянства України відповідно до статті 3 Закону України «Про громадянство» (а.с.28).
З урахуванням викладеного, суд вважає, що наведеними доказами підтверджується особа заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та факт його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та на момент набрання чинності Закону України "Про громадянство України", а саме 13.11.1991 року.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви про встановлення вказаних фактів, що необхідно заявнику для отримання паспорта громадянина України.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу України, ст. 8 Закону України «Про громадянство України», Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", керуючись ст. 263-265, 315, 319 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: Тисменицький відділ Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про встановлення особи та факту постійного проживання на території України - задоволити.
Встановити факт особи заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Лисецькою селищною радою Тисменицького району Івано-Франківської області 27.08.1973, актовий запис № 24.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , на території України станом на момент проголошення незалежності України- 24 серпня 1991 і на момент набрання чинності Закону України "Про громадянство України", а саме 13 листопада 1991.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заявник: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ;
Представники заявника- адвокат: Говзан Микола Миколайович, вул. Галицька,41-а, м. Івано-Франківськ.
Заінтересована особа: Тисменицький відділ Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, вул. К. Левицького,4Б, м. Тисмениця Івано-Франківської області;
Представник заінтересованої особи: Повх Владислав Ігорович, вул. Гнатюка,29, м. Івано-Франківськ.
Повне судове рішення складено 11.12.2023
Суддя Руслан СТРУТИНСЬКИЙ