РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №348/2868/23
Провадження № 2-о/348/108/23
11 грудня 2023 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді Бурдун Т.А.,
за участю секретаря судового засідання Дмитрук С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Надвірна цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, заінтересована особа - Надвірнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, -
ВСТАНОВИВ:
Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території.
В обґрунтування заяви заявник зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сел.Білолуцьк Старобільського району Луганської області, Україна помер вітчим її матері - ОСОБА_2 , про що 09 серпня 2023 року органом за місцем його проживання було видане свідоцтво про смерть. ОСОБА_2 за станом здоров'я виїхати з тимчасово окупованої території не міг. За життя він склав заповіт на ім'я заявника. Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного та залишився проживати на тимчасово окупованій території стану» державна реєстрація смерті проводиться на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово- медичною установою, а видане свідоцтво про смерть не має юридичної сили та не створює правових наслідків, через те, що видане установою, що не має повноважень для видачі легітимних документів.
Встановлення факту смерті ОСОБА_2 заявникук необхідно для отримання свідоцтва про смерть державного зразка та подальшого оформлення спадщини. У зв'язку з чим вона вимушена звернутися до суду з даною заявою.
Тому заявник просить суд встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сел. Білолуцьк Старобільського району Луганської області, Україна, з метою державної реєстрації смерті та отримання свідоцтва про смерть.
Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просить справу розглянути без її участі.
Представник заінтересованої особи - Надвірнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника, в задоволенні заяви ОСОБА_1 не заперечує.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України судове засідання проводилося без технічної фіксації.
Дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сел. Білолуцьк Старобільського району Луганської області, Україна помер ОСОБА_2 , про що органом, який знаходиться на території смт.Новопсков Луганської області, Україна, було видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 09 серпня 2023 року (а.с.7).
Реєстрація факту смерті ОСОБА_2 необхідна заявнику для вступу у спадщину згідно заповіту від 01 листопада 2021 року (а.с.4).
З інформації Надвірнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 28 листопада 2023 року вбачається, що актового запису про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян за період з 01.01.2016 по теперішній час не виявлено.
Відповідно до ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Як врегульовано п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні з 24.02.2022 діє воєнний стан, який востаннє продовжено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 08.11.2023 р. № 3429-IX строком на 90 діб до 14 лютого 2024 року.
Документи, які видані органом, що створений на тимчасово окупованій території у порядку, не передбаченому законами України, відповідно до частини 3 статті 9 «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсними і не створюють правових наслідків.
Так, згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами відповідно Наказу 254 від 22 вересня 2023 року) смт. Білолуцьк Старобільського району Луганської області та смт. Новопсков Луганської області, віднесено до тимчасово окупованої території України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України
За змістом ч. ч. 1, 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», вбачається, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Підрозділом 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5 (зі змінами) передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о); фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Для встановлення смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті необхідні обставини, які свідчать про реєстрацію цієї події, а також про те, що заінтересована особа не має можливості отримати документи про це.
Відповідно до ст. ст. 26, 27, 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись; учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору; договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об'єкта і цілей договору та з урахуванням будь-яких відповідних норм міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.
Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини у справах «Кіпр проти Туреччини» та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих «defacto» органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать». При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)».
Враховуючи викладену практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за можливе застосувати названі «намібійські винятки» в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих установою, що знаходиться на окупованій території, як доказів, оскільки суд виходить з того, що можливості збору доказів смерті на окупованій території можуть бути істотно обмеженими.
Таким чином, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 09 серпня 2023 року, не створює правових наслідків, але в той же час воно містить фактичні дані відповідно до ст. 76 ЦПК України, які підтверджують вимоги заявника.
Заявник звернулася з заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , в якій зазначила, що встановлення даного факту необхідно їй для оформлення свідоцтва про смерть належного зразка та прийняття спадщини після померлого згідно заповіту від 01.11.2021 року, а тому встановлення даного факту має для заявника юридичне значення.
Виходячи з викладеного, оцінивши докази з врахуванням вищенаведених обставин у їх сукупності з огляду на міжнародну практику, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви та встановлення факту смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у сел. Білолуцьк Старобільського району Луганської області.
Як передбачено ч. 5 ст. 317 ЦПК України копія судового рішення видається учасникам справи негайно після його ухвалення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.
Суд враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Відповідно до вимог п.8 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
На підставі ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», та керуючись ст.ст. 4, 76, 89, 259, 263, 265, 293, 294, 315-317, 319, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території- задовольнити.
Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Литвинівка Біловодського району Луганської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у сел. Білолуцьк Старобільського району Луганської області, Україна.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення суду невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя Т.А. Бурдун