ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 635/6041/20 Номер провадження 22-ц/814/628/23Головуючий у 1-й інстанції Даниленко Т.П. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Панченко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 вересня 2021 року, постановлене суддею Даниленко Т.П. (повний текст складено 24 вересня 2021 року),
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики,
ВСТАНОВИВ:
22.09.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 24.01.2019 в сумі 741 000,00 грн., із яких: 195 000,00 грн. - основна сума боргу; 351 000,00 грн. - заборгованість зі сплати процентів; 195 000,00 грн. - штраф за порушення зобов'язань за договором позики від 24.01.2019.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 24.01.2019 між ним та відповідачкою укладено договір позики, відповідно до якого остання отримала від нього грошову суму в розмірі 195 000,00 грн. зі строком повного погашення боргу готівкою не пізніше 24.07.2020. Своїх зобов'язань за договором позики відповідачка не виконала, не повернула суму позики та не сплатила проценти. Пунктом 5 договору позики встановлена процентна ставка у розмірі 10% від суми позики один раз на місяць. Станом на день звернення до суду розмір заборгованості відповідача по сплаті процентів за підвищеною ставкою становить: 195 000,00*10%*18= 351 000,00 грн. Крім того, пунктом 10.3. договору позики встановлено за порушення будь-якого зобов'язання штраф на користь позикодавця розміром 100% від суми, визначеної у пункті 1 договору, який становить 195 000,00грн. Отже, з відповідачки на його користь підлягає стягненню 741 000,00 грн.
Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 14.09.2021 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - відмовлено.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. При пред'явленні позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Оскільки розписка ОСОБА_2 про отримання нею від позивача грошових коштів згідно договору позики від 24.01.2019 відсутня, а позивачем не наведено належних доказів отримання грошових коштів ОСОБА_2 , тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Не погодившись із таким рішенням, позивач подав до Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Посилаючись на норми ст.ст.202, 207, 525, 526, 1046, 1047, 1049 ЦК України доводить, що наявність у нього оригіналу договору позики свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконано.
Звертає увагу, що суд першої інстанції безпідставно не врахував положення п.2 договору позики, в якому зазначено, що позичальник свідчить, що отримав гроші від позикодавця повністю до підписання договору. Отже, своїм підписом на договорі відповідачка засвідчила, що отримала кошти у борг.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 10.12.2021 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 14.12.2021.
Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 21.09.2022 справа прийнята до провадження та призначена до судового розгляду.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26.01.2023 за клопотанням позивача ОСОБА_1 витребувано у приватного нотаріуса відомості щодо кола спадкоємців померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , провадження у справі зупинено.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 24.03.2023 залучено до участі у справі правонаступника відповідачки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_3 .
Учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи у порядку ч.11 ст.128 ЦПК України, в судове засідання не з'явилися, що згідно ч.2 ст.372 цього Кодексу не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив такі обставини.
24.01.2019 ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) уклали в простій письмовій формі договір позики, відповідно до якого остання отримала від позивача суму в розмірі 195 000,00 грн., що є еквівалентом 7 000,00 дол. США, зі строком повного повернення грошової суми не пізніше 24.07.2020.
У пункті 2 договору позики зазначено, що позичальник свідчить, що отримав гроші від позикодавця повністю, ще до підписання договору.
Пунктом 5 договору позики передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, зокрема, 10% за місяць на суму позики.
Відповідно до пункту 6 договору позики підтвердженням виконання позичальником своїх зобов'язань за договором є розписка, складена позикодавцем.
У разі порушення позичальником грошового зобов'язання за договором, він зобов'язаний сплатити на користь позикодавця штраф у розмірі 100% від суми договору (пункт 10.3. договору)./а.с.11/
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на підтвердження права вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання не надав розписки про отримання в борг грошових коштів, яка є документом, що видається боржником кредитору за договором після отримання коштів. За відсутності підтвердження виконання умов договору, позовні вимоги задоволенню не підлягають. При цьому суд першої інстанції застосував правові позиції Верховного Суду, висловлені у постановах від 23.05.2018 у справі №475/525/15-ц, від 22.08.2019 у справі №369/3340/16-ц, від 08.07.2019 у справі №524/4946/15-ц.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права. При цьому колегія суддів враховує таке.
Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За приписами частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.
Досліджуючи боргові розписки, договори позики чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
Такі правові висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 23 травня 2018 року у справі №475/526/15-ц та від 22 серпня 2019 року по справі №369/3340/16-ц.
Районний суд, цитуючи викладені правові висновки, дійшов помилкових висновків що укладення між сторонами договору позики відбулося шляхом його підпису сторонами, проте відсутнє підтвердження його виконання, за відсутності розписки ОСОБА_2 про отримання грошових коштів.
Як убачається із договору позики від 24.01.2019, укладеного між сторонами, оригінал якого долучений до матеріалів справи, позикодавець ( ОСОБА_1 ) передав у власність позичальника ( ОСОБА_2 ), а позичальник прийняв у власність суму в розмірі 196 000,00 грн. зі строком повного погашення боргу не пізніше 24.07.2020 в м.Мерефа. Сторони домовилися, що ця позика дорівнюється еквіваленту грошового зобов'язання в іноземній валюті. В якості еквівалента сторони приймають 7 000,00 доларів США. Сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається одноосібно позикодавцем на день платежу (пункт 1 договору)./а.с.40/
У пункті 2 договору позики вказано, що позичальник свідчить, що отримав гроші від позикодавця повністю ще до підписання договору.
Із огляду на викладені умови договору позики та, враховуючи положення ч.2 ст.1047 ЦК України, підтвердженням укладення договору та його умов може бути не лише розписка позичальника, а й інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. У даному випадку факт одержання грошей позичальник підтвердила своїм підписом на договорі позики, який містить окремий пункт про таке отримання коштів.
Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За приписами частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні будь-які заперечення сторони відповідача щодо одержання нею позики у розмірі, вказаному в договорі та заявленому до стягнення.
Пунктом 5 договору позики передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів, які встановлюються у розмірі 10% за місяць до фактичної дати повернення позики. Заборгованість при сплаті процентів не повинна перевищувати більше 31% від суми позики.
Наявність оригіналу цього договору позики у позикодавця свідчить про те, що боргове зобов'язання позичальником згідно умов договору позики - до 24.07.2020 не виконане. Вимога кредитора про повернення позики, направлена 27.07.2020 боржнику ОСОБА_2 , отримана останньою 31.07.2020./а.с.14/
Отже, вимоги позову про стягнення із позичальника 195 000,00 грн. позики, 351 000,00 грн. заборгованості зі сплати процентів та 195 000,00 грн. - штрафу за порушення зобов'язань за договором позики, а всього 741 000,00 грн. - є обґрунтованими.
Під час апеляційного провадження встановлено, що відповідач ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.124/
19.10.2022 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Васіковою Ю.В. після смерті ОСОБА_2 заведено спадкову справу №27/2022. Згідно матеріалів вказаної спадкової справи спадщину у встановленому законом порядку та строк прийняв син - ОСОБА_3 ./а.с.138/
Згідно частин другої, третьої статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Оскільки із матеріалів спадкової справи убачається, що після смерті відповідачки ОСОБА_2 інші спадкоємці не встановлені, окрім ОСОБА_3 , який апеляційним судом залучений до участі у справі в якості правонаступника відповідачки, а свідоцтво про право на спадщину не видано, тому заявлена у позові сума позики з відсотками та штрафом підлягає стягненню із останнього, як правонаступника відповідача, але у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому межі стягнення з урахуванням обсягу спадкового майна та його вартість повинні спростовуватися відповідачем, який таких доказів не надав.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376 п.п.3,4, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 вересня 2021 року- скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Стягнути із ОСОБА_3 , як правонаступника ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 : 195 000,00 грн. - позики, 351 000,00 грн. - заборгованості за процентами, 195 000,00 грн. - штрафу, а всього 741 000,00 грн. (сімсот сорок одну тисячу грн.), але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05.12.2023.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.О. Панченко