Справа № 761/26986/17
Провадження №1-кп/761/292/2023
ВИРОК
іменем України
01 грудня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадженні № № 12017100100003581 внесеного 26.03.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бежів, Черняхівського району, Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, працюючого охоронцем, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,
за участю прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11
потерпілого ОСОБА_12
захисника ОСОБА_13 , обвинуваченого ОСОБА_14 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду зазначене кримінальне провадження,
ВСТАНОВИВ:
Обвинувачений ОСОБА_7 26.03.2017 року, в нічний час перебував за адресою м.Київ, вул. Дмитрівська, 18/24 в приміщенні нічного закладу «Сорі, бабушка», де на грунті раптово виниклого конфлікту, умисно наніс середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_15 при наступних обставинах.
Так, 26.03.2017 приблизно о 2 год. 00 хв. потерпілий ОСОБА_15 зі своїми знайомими відпочивав у нічному закладі «Сорі бабушка», що за адресою АДРЕСА_3 . Приблизно о 4 год.25 хв., ОСОБА_15 , разом із своїми знайомим вирішив покинути вказаний заклад та направився до виходу, де до останнього підійшов ОСОБА_7 та без жодних пояснень своїх дій та намірів, скоротив відстань та умисно наніс потерпілому ОСОБА_15 щонайменше один удар рукою в область лобної ділянки голови, спричинивши тілесне ушкодження у вигляді садна лобної ділянки, яке за ступенем тяжкості відноситься до легкого тілесного ушкодження. Після чого обвинувачений ОСОБА_7 швидко пішов у невідомому напрямку, а ОСОБА_15 попрямував далі не вихід, не бажаючи продовження конфлікту. Однак, обвинувачений ОСОБА_7 , не припиняючи свої злочинні дії, в цей же день о 04 год. 30 хв., , перебуваючи у вказаному нічному закладі, бажаючи продовження конфлікту, відчуваючи до ОСОБА_15 особисту неприязнь з невстановлених причин, помітив останнього та наздогнавши його на виході із закладу, умисно наніс потерпілому ОСОБА_15 один удар рукою в область нижньої щелепи, від чого останній втратив рівновагу та впав на підлогу. В подальшому обвинувачений ОСОБА_7 продовжив наносити удари потерпілому ОСОБА_15 , який почав прикривати обличчя руками, та піджавши ноги до живота, в результаті чого отримав травму колінного суглобу: закритий перелом наколінника зі зміщенням уламків, які за ступенем тяжкості відносяться до середньої тяжкості тілесного ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.
Отже ОСОБА_7 заподіяв умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке спричинило тривалий розлад здоров'я, тим самим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України не визнав.
Надав показання у яких зазначив, що у березні 2017 року після 12 години ночі він поїхав в нічний клуб «Сорі, бабушка», де відпочивав разом з колегою. Приблизно з 3 години до 5 години ранку, точно час не пам'ятає, виходив на вулицю та проходив повз інших осіб, що відпочивали у клубі. Під час того, як він проходив повз компанію потерпілого, ймовірно його друг, несподівано наніс йому удар кулаком в обличчя, розбив ніс. Після чого він зайшов до вбиральні, змив кров з обличчя та вийшов на вулицю. Вказав, що потерпілого не знає, нікому не наносив будь-яких тілесних ушкоджень, навпаки саме йому були нанесені тілесні ушкодження, з приводу яких він звертався до лікаря та до правоохоронних органів.
Суд, дослідивши у сукупності докази, надані сторонами, уважає, що вина ОСОБА_7 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч.1 ст.122 КК є доведеною та підтверджується у повному обсязі наступними доказами:
Показаннями потерпілого ОСОБА_15 , який підтвердив, що 26.03.2017 року в нічний час в приміщенні клубу «Сорі , бабушка» він, разом з друзями ОСОБА_16 , родиною ОСОБА_17 та ОСОБА_18 розважались у клубі. Під час того, як він разом зі своєю дівчиною, перебували на танцполі, раніше невідомий йому обвинувачений вдарив його один раз рукою в обличчя. Після чого його друг відштовхнув від них обвинуваченого, останнього вивели з клубу. Коли він почав виходити з клубу, до нього знову підійшов обвинувачений ОСОБА_7 та несподівано знов наніс удар в область голови, від якого він впав на підлогу, почав закривати голову руками, та підтягнув коліна до тіла, щоб убезпечитись від ударів в область живота. Обвинувачений продовжив наносити йому удари ногами в різні частини тіла, в тому числі й по ногам. Викликали швидку та поліцію. Обвинуваченого забрали працівники поліції, а він звернувся за наданням медичної допомоги.
Заперечував факт нанесення обвинуваченому ударів, зазначив, що не розуміє причини конфлікту, стверджуючи, що особисто він ніяким чином не зачепав обвинуваченого, не створював з ним конфлікту ситуацію, а дії обвинуваченого були для нього несподіваними та немотивованими.
Підтримав вимоги, викладені у цивільному позові, про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 2538 грн. та моральної шкоди у розмірі 30000 грн.
Обгрунтовуючи вимоги про стягнення матеріальної шкоди зазначив, що для лікування пересувався на автомобілі, а відтак за тарифами служби таксі витратив 1498 грн., які і просив стягнути з обвинуваченого. На лікування витратив 1040,67 грн.
Обґрунтовуючи вимоги про стягнення моральної шкоди зазначив, що від завданих тілесних ушкоджень отримав нестерпний фізичний біль, тривалий час знаходився на лікуванні, за станом здоров'я мусив відмовитись від високооплачуваної роботи, отже усі моральні втрати оцінив у 30 000 грн., які і просив стягнути з обвинуваченого на його користь.
Свідка ОСОБА_19 , яка підтвердила, що у березні 2017 року разом з потерпілим ОСОБА_15 , подружжям ОСОБА_17 та ОСОБА_20 відпочивали у нічному клубі «Сорі, бабушка». Коли усі разом прямували на вихід та проходили повз обвинуваченого, він несподівано вдарив кулаком в обличчя потерпілого ОСОБА_21 . Від удару потерпілий впав на підлогу, а обвинувачений ОСОБА_7 продовжив наносити удари. Викликали швидку та поліцію, оскільки потерпілий не міг піднятись. Після бійки у потерпілого на обличчі були садна та пошкоджене коліно. Вказала на обвинуваченого ОСОБА_7 як на ту особу, що нанесла тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_21 .
Свідок ОСОБА_22 підтвердив показання свідка ОСОБА_19 , доповнив, що також впізнає в обвинуваченому ту особу, яка нанесла тілесні ушкодження його знайомому ОСОБА_21 .
Свідок ОСОБА_23 зазначив, що працював охоронцем у березні 2017 року у нічному клубі «Сорі , бабушка» та запам'ятав події, що відбувались за участю обвинуваченого та потерпілого. Підтвердив, що бачив у стані алкогольного сп'яніння потерпілого, якому першим наніс удар обвинувачений ОСОБА_7 , від чого той впав, а обвинувачений продовжив наносити йому удари. Потім викликали швидку та поліцію.
Свідок ОСОБА_24 - працівник поліції, вказав, що прибув за викликом до нічного клубу «Сорі бабушка», де потерпілий ОСОБА_21 повідомив, що його побили. Поблизу клубу було виявлено підозрілу особу, яким виявився обвинувачений, він був затриманий, на нього були вдягнені кайданки. Вказав, що і обвинувачений і потерпілий були у стані алкогольного сп'яніння.
Свідок ОСОБА_25 надала показання у яких зазначила, що 26.03.2017 року, вони разом з друзями відпочивали в нічному клубі «Сорі, Бабушка ». Були разом з потерпілим ОСОБА_21 , ОСОБА_27 -його дружиною) та її колишнім чоловіком. Ближче до ранку направилися до виходу. Попереду ішли ОСОБА_28 із дружиною, а вони з чоловіком позаду. Згодом побачила, що потерпілий падає. ОСОБА_29 (його дружила) почала його підіймати. Потім він знову впав.
Коли вони йшли, обвинувачений наштовхнувся на потерпілого, від чого останній впав. Не зрозуміла як це все відбулося та чому обвинувачений наштовхнувся на потерпілого. ОСОБА_30 наніс удар потерпілому ногою . Ми підняли потерпілого, посадили на диван, викликали швидку. Вважаю що охорона закладу - товариші обвинуваченого, адже охорона відмінила виклик поліції, який вони зробили. Зазначила, що обвинувачений поводився неадекватно. Бачила, як обвинувачений наносив удари ногою потерпілому, однак не може точно згадати якою саме. Підтвердила, що потерпілий у відповідь не наносив ударів обвинуваченому.
Вина обвинуваченого підтверджується й сукупністю інших об'єктивних доказів:
Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, яке зареєстроване 26.03.2017 за № 22215 в якій потерпілий ОСОБА_15 повідомляє про спричинення йому тілесних ушкоджень 26.03.2017 невідомою особою у приміщенні клубу «Сорі бабушка» (а.с. 77).
Даними, що містяться у копії картки виїзду швидкої медичної допомоги, якими підтверджується надання медичної допомоги потерпілому ОСОБА_15 з встановленням попереднього діагнозу: ЗЧМТ, садна обличчя, ушкодження зв'язок колінного суглобу (а.с.80).
Висновком судово-медичного експерта № 1223 за підсумками якого встановлено, що ОСОБА_15 при обстеженні і вивченні медичної документації виявлено ушкодження: закрита травма правого колінного суглобу, закритий перелом надколінника зі зміщенням уламків, яке відноситься до середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.
Характер та морфологічні властивості, виявленого ушкодження, свідчать про те, що воно утворилось від дії тупого (тупих) предмету (предметів).
Зазвичай перелом надколінника є результатом прямої травми, тобто утворюється при ударі в ділянку колінного суглобу ( в область надколінника), або при падінні на зігнуте коліно.
Часові дані, наведені в медичній документації, свідчать про те, що тілесне ушкодження було спричинене о 04 год.47 хв. 26.03.2017.
Також виявлені садна лобної ділянки, які є наслідком дії тупих (тупого) предметів за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень за критерієм тривалості розгляду здоров'я (а.с. 82-86).
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.06.2017 та додатком до нього, під час проведення якого свідок ОСОБА_22 вказав на обвинуваченого ОСОБА_7 як на ту особу, що наносила тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_21 26.03.2017 (а.с.87-90).
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.06.2017 та додатком до нього, під час проведення якого потерпілий ОСОБА_15 вказав на обвинуваченого ОСОБА_7 як на ту особу, що нанесла йому тілесні ушкодження 26.03.2017 (а.с.91-94).
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.06.2017 та додатком до нього, під час проведення якого свідок ОСОБА_19 вказала на обвинуваченого ОСОБА_7 як на ту особу, що наносила тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_21 26.03.2017 (а.с.95-98).
Даними, що містяться у протоколі перегляду відеозапису від 17.07.2017 наданого свідком ОСОБА_22 , яким зафіксовано агресивне поводження обвинуваченого під час його затримання працівниками поліції біля приміщення закладу «Сорі бабушка». На скіншоті зображення обличчя ОСОБА_7 не виявлено жодних тілесних ушкоджень (а.с. 100-101).
Даними, які зафіксовані на ДВД-диску, який переглянуто у судовому засіданні. Вказаний відеозапис містить обставини агресивної поведінки обвинуваченого під час його затримання працівниками поліції.
Постановою від 17.07.2017 про визнання та приєднання речових доказів до матеріалів кримінального провадження (а.с.102) у відповідності до якого відеозапис, що містить події за 26.03.2017 визнано речовим доказом.
Отже сукупність вказаних доказів підтверджує винуватість обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення, а саме в умисному спричиненні потерпілому ОСОБА_15 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинило тривалий розлад здоров'я, що передбачено ч.1 ст.122 КК України.
Показання свідка ОСОБА_31 - працівника нічного клубу, який повідомив, що наприкінці березня 2017 року був очевидцем бійки між потерпілим та обвинуваченим, яка виникли в той час, коли обвинувачений проходив повз компанію потерпілого. При цьому потерпілий першим наніс удар обвинуваченому, після чого повалив обвинуваченого на диван та продовжував наносити йому удари. При цьому обвинувачений у відповідь ударів не наносив, суд оцінює критично з огляду на те, що його показання суттєво різняться з показаннями інших свідків, зокрема і свідка ОСОБА_23 - охоронця цього ж закладу, суперечать показанням потерпілого да об'єктивним даним - письмовим доказам, які покладені в основу обвинувального вироку, які підтверджують, що потерпілому були спричинені різного ступеню тяжкості тілесні ушкодження, які за локалізацією та механізмом нанесення відповідають показанням потерпілого та інших свідків- очевидців подій.
Доводи обвинуваченого з приводу невизнання своєї вини, суд оцінює як спробу уникнути кримінальної відповідальності за вчинене, та оцінює критично з огляду на наступне.
Слід зазначити, що на відеозапису, який наданий свідком ОСОБА_22 зафіксовано агресивне поводження обвинуваченого під час його затримання працівниками поліції біля приміщення закладу «Сорі бабушка». На скіншоті зображення обличчя ОСОБА_7 не виявлено жодних тілесних ушкоджень, це ж саме підтверджується і даними протоколу огляду від 17.07.2017 року(а.с. 100-101).
Суд звертає увагу, що в судовому засіданні при допиті обвинувачений вказав, що товариш потерпілого наніс йому удар в обличчя.
Отже даних, які б вказували, що саме потерпілий наніс обвинуваченому тілесне ушкодження - перелом кісток носа, стороною захисту не надано, то ж відсутні підстави уважати, що мала місце обопільна бійка, під час якої потерпілий та обвинувачений взаємно наносили удари один одному.
Таким чином показання свідка ОСОБА_32 суд не приймає до уваги, так як вони спростовуються вищевикладеними доказами.
Так, свідки, які були очевидцями події злочину: ОСОБА_22 , ОСОБА_33 , ОСОБА_19 , ОСОБА_23 у суді вказали на обвинуваченого як на особу, що ініціювала бійку з потерпілим ОСОБА_15 та нанесла йому тілесні ушкодження.
Сам потерпілий підтвердив обставини нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_7 .. Показання цих осіб є послідовними, узгодженими між собою та підтверджуються іншими об'єктивними доказами: протоколами впізнання, де свідки серед інших осіб вказали на обвинуваченого ОСОБА_7 , як на особу, що наносила тілесні ушкодження потерпілому; даними висновку судово-медичної експертизи, яка підтверджує локалізацію та механізм нанесення тілесного ушкодження за підсумками якого встановлено, що у ОСОБА_15 виявлено ушкодження: закрита травма правого колінного суглобу, закритий перелом надколінника зі зміщенням уламків, яке відноситься до середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.
Характер та морфологічні властивості, виявленого ушкодження, свідчать про те, що воно утворилось від дії тупого (тупих) предмету (предметів).
Зазвичай перелом надколінника є результатом прямої травми, тобто утворюється при ударі в ділянку колінного суглобу ( в область надколінника), або при падінні на зігнуте коліно.
Часові дані, наведені в медичній документації, свідчать про те, що тілесне ушкодження було спричинене о 04 год.47 хв. 26.03.2017.
Також виявлені садна лобної ділянки, які є наслідком дії тупих (тупого) предметів за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень за критерієм тривалості розгляду здоров'я (а.с. 82-86).
Даними, які зафіксовані при первинному наданні медичної допомоги потерпілому та містяться у копії картки виїзду швидкої медичної допомоги, якими підтверджується надання медичної допомоги потерпілому ОСОБА_15 з встановленням попереднього діагнозу: ЗЧМТ, садна обличчя, ушкодження зв'язок колінного суглобу (а.с.80).
Отже показання зазначених вище свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_22 , ОСОБА_34 , ОСОБА_23 суд оцінює як правдиві та достовірні, а відтак показання обвинуваченого в цій частині є неспроможними та спростовуються сукупністю досліджених доказів.
Незначні розбіжності в їх показаннях суд відносить на плинність часу, індивідуальні властивості пам'яті та суб'єктивне сприйняття подій.
Отже вказані докази у сукупності та взаємозв'язку вказують на те, що 26.03.2017 приблизно о 04.год.30 хв. обвинувачений спричинив середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілому, яке спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.
Так, дійсно з наданого стороною захисту медичних документів вбачається, що у ОСОБА_7 при зверненні за медичною допомогою 28.03.2017 мав місце: синець з набряком м'яких тканин в ділянці носа, а при зверненні за медичною допомогою 19.07.2017 у ОСОБА_7 було виявлено перелом кісток носа, вказане тілесне ушкодження відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Як зазначено у даному висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 21.07.2017 № 1192/ж то термін спричинення тілесного ушкодження «перелом кісток носа» встановити не вдалось, з огляду на тривалість з моменту подій до моменту встановлення діагнозу.
Довідка, що видана 28.03.2017 фельдшерсько-акушерським пунктом с.Бежів містить дані про звернення ОСОБА_7 за наданням медичної допомоги 28.03.2017 (тобто через 2 дня після подій), де попередньо встановлено діагноз перелом кісток носа під питанням та надано рекомендації по зверненню до лікаря лора.
Як вбачається з даних ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.01.2020 року ОСОБА_7 20.12.2019 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва зі скаргою на постанову слідчого Шевченківського УП ГУНП у м.Києві від 02.12.2019 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100100011011 від 15.11.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. Отже саме в рамках зазначеного кримінального провадження має бути встановлено особу, яка підозрюється у спричиненні тілесних ушкоджень обвинуваченому. Факт спричинення такого тілесного ушкодження обвинуваченому іншою особою, яка на думку сторони захисту є товаришем потерпілого, не наділяє правом обвинуваченого наносити тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_15 та не змінює кваліфікацію даного кримінального правопорушення, у вчиненні якого суд визнав доведеною його вину.
Доводи захисника з приводу того, що такий доказ - як відеозапис з власного мобільного телефону, який надано свідком ОСОБА_22 є недопустимим, суд уважає помилковим з наступних підстав.
У відповідності до ст.84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, які отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно із ч. 1 ст. 99 КПК документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема, й матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні). Відповідно до ст. 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
Отже наданий свідком запис з власного мобільного телефону, який він надав слідчому за власною заявою є документом, в розумінні ч.2 ст.84 КПК України.
Після отримання вказаного доказу слідчий у належний спосіб, шляхом оформлення протоколу огляду оглянув зазначений відеозапис та постановою від 17.07.2017 визнав диск, на якому зафіксовано відповідний запис- речовим доказом.
Також суд не вбачає підстав для визнання недопустимим протоколів впізнання обвинуваченого, оскільки такі протоколи складені у відповідності до вимог ст.228 КПК України, крім того, усі учасники підтвердили у судовому засіданні дані, які зафіксовані у вказаних протоколах, та зазначили, що впізнають ОСОБА_7 - як особу, що нанесла тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_15 .
Інші доводи сторони захисту не впливають на висновки суду та не спростовують доказів, що були досліджені судом та покладені в основу обвинувального вироку.
Призначаючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжких злочинів, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який вину не визнав, добровільно шкоду не відшкодував, дані, які характеризують особу обвинуваченого, який не судимий, працює, на спеціальних обліках не перебуває.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, суд уважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень слід обрати покарання у виді позбавлення волі.
З огляду на те, що обвинувачений є раніше не судимою особою, працює, на спеціальних обліках не перебуває, суд уважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, з застосуванням вимог, визначених ст.75 КК України, останнього необхідно звільнити від відбування призначеного цим вироком покарання з іспитовим строком, якщо він упродовж іспитового строку виконає покладені на нього обов'язки у відповідності до ч.1 ст.76 КК України та не вчинить нового кримінального правопорушення.
На підставі ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_7 необхідно звільнити від призначеного судом покарання, у зв'язку з закінченням строків давності, визначених у підп. 3 п.1 ст.49 КК України.
Щодо цивільного позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди з обвинуваченого на користь потерпілого, то цей позов підлягає частковому задоволенню у відповідності до вимог ст.23, 1166,1167 ЦК України. Так, з огляду на те, що обґрунтовуючи позовні вимоги в частині моральної шкоди, потерпілий як на підставу для компенсації моральних страждань вказав дві обставини - це перенесення фізичного болю та втрата більш високооплачуваної роботи, між тим доказів на підтвердження другої обставини не надав, отже суд задовольняє позовні вимоги частково та стягує з обвинуваченого на користь потерпілого 15000 грн. у якості компенсації за спричинений фізичний біль. В іншій частині позову, у тому числі щодо стягнення матеріальної шкоди суд відмовляє, так як потерпілий не довів зазначені обставини належними да допустимими доказами.
Долю речових доказів визначити у відповідності до ст.100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 369-371 КПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один ) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідності до ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов'язки - періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти їх же про зміну місця проживання та роботи.
Звільнити ОСОБА_7 від призначеного судом покарання на підставі ч.5 ст.74 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності, визначених ст.49 КК України.
Цивільний позов ОСОБА_15 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_15 моральну шкоду у розмірі 15 000 гривень.
В іншій частині позову ОСОБА_15 - відмовити.
Речовий доказ СД диски зберігати при матеріалах кримінального провадження.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: