Справа № 761/21563/22
Провадження № 2/761/4979/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
11 вересня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.
при секретарі Марінченко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну
справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-трансфпортною пригодою, -
ВСТАНОВИТИ:
Представник ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-трансфпортною пригодою. Заява мотивована тим, що 07.04.2022 Оболонський районний суд м. Києва виніс постанову у справі №756/2572/22 , якою визнав відповідача винним в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП, внаслідок якого 10 січня 2022 року о 14 год. 15 хв. відповідач, керуючи автомобілем "Тойота Рав 4" д.н.з. НОМЕР_1 не надав переваги в русі автомобілю "Кіа К 5" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням позивача. Вказана постанова набрала законної сили 18.04.2022. З метою відновлення попереднього стану автомобіля позивач звернувся до страхової компанії з замовленням визначити вартість відновлення ремонту автомобіля внаслідок ДТП, яке сталося 10.01.2022 року. На виконання замовлення складено відповідну калькуляцію та визначено вартість ремонту та вподальшому було перераховано на рахунок позивача 130 000 гри. Позивач зазначає, що згідно висновку експерта вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження транспортного засобу за відновлений ремонт пошкодженого автомобілю "Кіа К 5"( д.н.з. НОМЕР_2 ) становить 285 780, 56 грн., оскільки страхова компанія сплатила на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 130 000,00 грн. тому позивач звернувся до суду та просить суд стягнути з відповідача відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 155 780, 56 грн., витрати на проведення експертизи в розмірі 3 500, 00 грн., витрати на оплату послуг евакуатора в розмірі 1850, 00 грн., витрати на оплату медичних послуг у розмірі 2015, 20 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. та судові витрати. Позивач також зазначив, що не вживав заходи досудового врегулювання спору.
23.03.2023 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва відповідно до ст.ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.06.2023 закрито підготовче провадження у справі.
Позивач та його представник про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення судового засідання на іншу дату в адрес суду не надходили, як свідчать матеріали справи просить розглядати справу за їх вдсутності. Не заперечують щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі, у встановленому законом порядку відзив на позов не подав, в судове засідання не з'явився.
За таких обставин, зважаючи на положення ст. ст. ст. 223,280 ЦПК України, за відсутності заперечень сторони позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних доказів, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши наявні в справі докази, та надавши їм відповідну оцінку суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Встановлено, що 07.04.2022 постановою Оболонського районного суду м. Києва у справі №756/2572/22 визно відповідача винним в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП, внаслідок якого 10 січня 2022 року о 14 год. 15 хв. відповідач, керуючи автомобілем "Тойота Рав 4" д.н.з. НОМЕР_1 не надав переваги в русі автомобілю "Кіа К 5" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням позивача (копія наявна в матеріалах справи).
Вказана постанова набрала законної сили 18.04.2022.
Згідно ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено, що власником транспортного засобу "Кіа К 5" д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
На момент пригоди, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Тойота Рав 4" д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ СК "Граве Україна", згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (полісу) №АР/5073162 від 28.01.2021.
Як вбачається з матеріалів справи, що до ПрАТ СК "Граве Україна" було надано заяву про виплату страхового відшкодування.
10 серпня 2022 року з боку ПрАТ СК "Граве Україна" було здійснено виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 у розмірі: 130 000 (копія наявна в матеріалах справи).
Згідно висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу ТОВ "Клевер Експерт" №265/02-22 від 13.09.2022 транспортного засобу "Кіа К 5" д.н.з. НОМЕР_2 вартість відновлювального ремонту вищезазначеного транспортного засобу становить 285 780, 56 грн. (копія наявна в матеріалах срави).
Також, як свідчать матеріали справи позивачм понесено наступні витрати: витати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 3 500,00 грн. (квитранція до прибуткового касового ордеру № 124 від 04.10.2022 р.); витрати на оплату послуг евакуатора в сумі 1 850,00 грн. (Акт виконаних робіт від 10.01.2022 р.); витрати на оплату медичних послуг в сумі 2015, 20 грн. (калькуляція про надання медичних послуг від 14.01.2022 р., фіскальний чек № 418545 від 14.01.2022 р.).
Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди, спричиненої позивачеві внаслідок ДТП становить 163 145, 76 грн.
Згідно вимог ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного суду п. 71 у справі 71 у справі 755/18006/15-ц Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між Фактичним розміром школа і страховою виплатою (страховим відшкодування).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка їх завдала.
Частиною 1 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (ч.2 ст. 1187 ЦК України).
При цьому, особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (далі - Постанова).
В п. 4 Постанови зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
З аналізу змісту гл.82 ЦК вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч.1 ст.1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 6.11.2013 №6-108цс13.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ст.ст. 77, 78, 79 ЦПК України, докази мають були належними - містити інформацію щодо предмета спору, допустимими, тобто одержані в законний спосіб та достовірними, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Надані позивачем докази на підтвердження обставин завдання матеріальної шкоди є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмета доказування.
Враховуючи, що судом встановлено, що ДТП відбулось з вини відповідача ОСОБА_2 , який на правовій підставі керував транспортним засобом "Тойота Рав 4" д.н.з. НОМЕР_1 та наявністю між його діями та наслідками, що настали, безпосереднього причинного зв'язку, що встановлено постановою Оболонського районного суду міста Києва від 07.04.2022 року, суд вважає за можливе стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у розмірі 163 145,76 грн.
Так, вказуючи на те, що дії відповідача були неправомірні, оскільки ОСОБА_2 не здійснив належним чином відшкодування завданих збитків в наслідок ДТП, позивач просить суд стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
Як зазначає представник позивача моральна шкода полягає у душевних стражданнях та нервовому стресі, у хвилюваннях за життя і здоров'я рідного брата, який перебував за кермом автомобіля під час ДТП.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
В розумінні ч. 2 ст. 23 ЦПК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
У п. 5 своєї постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 р. Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Разом з тим, пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» надано роз'яснення, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Такий висновок зроблено Верховним Судом у складі суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19.12.2018 р. у справі № 640/14909/16-ц.
Отже з урахуванням тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах позивача, часу та зусиль, що знадобились позивачеві для відновлення для відновлення попереднього стану, суд приходить до висновку , що на користь позивача з метою компенсацію моральної шкоди з відповідача необхідно стягнути суму у розмірі 3 000,00 грн
Розподіляючи судові витрати суд керується ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 23, 1166, 1167, 1172, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 137, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-трансфпортною пригодою задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) суму збитків в розмірі 163 145 грн. 76 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 865 грн. 73 коп.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. ст. 353-357 ЦПК України до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України , у цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст рішення суду складено 11 вересня 2023 року.
Суддя: