СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ун. № 759/10126/22
пр. № 2-др/759/189/23
11 грудня 2023 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Твердохліб Ю.О.
за участю секретаря судових засідань Вінцковської О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідачів ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенюк Леся Олександрівна про встановлення факту проживання однією сім'єю до шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на квартиру,
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю до шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 01.11.2023 року позов задоволено частково, встановлено факт проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 01.01.2004 року по 17.11.2006 року. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 496,20 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 1 250,00 грн, а всього 1 746,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 496,20 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 1 250,00 грн, а всього 1 746,20 грн.
27.11.2023 року від представника відповідачів ОСОБА_1 до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу про які було зазначено у відзиві, проте не вирішено судом під час ухвалення рішення.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд вважає можливим вирішити питання про винесення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрату даній справі без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, в зв'язку з чим фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України. Підстав для вирішення питання щодо відшкодування судових витрату даній справі з викликом сторін та інших учасників справи суд не вбачає.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов до наступного висновку.
Як вбачається з письмових матеріалів справи, між ОСОБА_4 та адвокатом Поповим А.С. укладений договір про надання правової допомоги від 06.10.2022 року та додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 06.10.2022 року згідно якого за ведення та участь у справі в суді першої інстанції клієнт сплатив перед підписанням договору адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 1,00 грн (а.с. 141-142).
Між ОСОБА_3 та адвокатом Поповим А.С. укладений договір про надання правової допомоги від 13.10.2022 року та додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 13.10.2022 року згідно якого за ведення та участь у справі в суді першої інстанції клієнт сплатив перед підписанням договору адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 12 000,00 грн (а.с. 143-144).
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За змістом ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Однак перевіряючи документи надані представником відповідачів до відзиву, судом встановлено, що відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Таким чином, суд вважає, що витрати, визначені у додатках №1 до договорів про надання правової допомоги від 06.10.2022 року, в розмірі 1,00 грн та 12 000 грн не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат, оскільки надані два ідентичні за змістом договори, проте суми гонорарів різні, представником відповідачів не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, в матеріалах справи відсутні документи для встановлення співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, обсягом виконаної адвокатом роботи та участю адвоката в судових засіданнях. Відсутність таких документів позбавляє суд визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу.
За таких обставин, заява представника відповідачів Попова А.С. про відшкодування витрат на правничу допомогу з позивача не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 133, 134, 137, 141, 270 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву представника відповідачів ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без задоволення.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому додаткове рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому додаткового рішення суду.
Текст рішення виготовлено 11.12.2023 року.
Суддя: Ю.О. Твердохліб