Справа № 758/6909/23
Категорія 55
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(ЗАОЧНЕ)
13 листопада 2023 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,
за участю секретаря судового засідання Довгалюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих коштів,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Калініна С.К. звернулася до Подільського районного суду міста Києва із вказаним позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №12345 від 16.07.2020, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про стягнення з неї на користь ТОВ «ФК «Женева» заборгованості в розмірі 70 967,38 грн. та стягнути з ТОВ «ФК «Женева» на користь позивача безпідставно стягнуті за виконавчим написом грошові кошти в сумі 20 501,46 грн.
Позов мотивований тим, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименком Р.В. було винесено постанову від 19.08.2020 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 з примусового виконання вказаного виконавчого напису. Позивач вважає, що оскаржуваний виконавчий напис було вчинено приватним нотаріусом з порушенням статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та встановленого порядку, оскільки заборгованість не є безспірною, у зв'язку з чим позивач просить визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача грошові кошти, отримані за таким виконавчим написом та стягнути з останнього на її користь понесені судові витрати.
Разом із позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2023 головуючим суддею у справі визначено Ковбасюк О.О.
Ухвалою суду від 16.06.2023 позовну заяву було залишено без руху для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 17.06.2023 задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення по виконавчому провадженню НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису №12345, до вирішення спору по суті.
Ухвалою суду від 11.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов до суду не подав.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, представником подано до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, в якій він позовні вимоги підтримав, не заперечуючи щодо ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання свого представника повторно не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подав.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, письмових пояснень та будь-яких заяв до суду не подавали.
З огляду на наведене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності учасників справи.
За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки, не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 16.07.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Женева» 70 967,38 грн. заборгованості за кредитним договором №01944/03976LCCA від 04.07.2013, укладеним з ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК».
Виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №12345.
19.08.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименком Р.В. відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання вказаного виконавчого напису.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з п.19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Відповідно до положень ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 затверджений Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України яким повинен керуватись нотаріус.
Пунктом 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999.
Постановою Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Таким чином, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 було залишено без змін.
З огляду на викладене, на день вчинення виконавчого напису, редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999, не передбачала можливість вчинення виконавчого напису на договорі, який нотаріально не посвідчений.
Пункт 1 зазначеного Переліку, в чинній на день вчинення виконавчого напису редакції, регламентує, що для одержання виконавчого напису нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Вчинення виконавчого напису на договорі, який нотаріально не посвідчений, є порушенням вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат», постанови Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999, а тому такий виконавчий напис виконанню не підлягає.
Щодо стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів за виконавчим написом, то суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, в ході виконавчого провадження, з позивача на користь відповідача на підставі оскаржуваного напису стягнуто 20 501,46 грн., що вбачається з письмового повідомлення приватного виконавця Клименка Р.В. №1554 від 08.06.2023.
Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Суд зауважує, що загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі № 6-100цс15.
Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Дана правова позиція висловлена в постанові КЦС ВС від 06.10.2021 у справі №623/363/20.
Оскільки судом встановлено, що виконавчий напис №12345, вчинений 16.07.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., в межах виконання якого стягнуто з позивача на користь відповідача 70 967,38 грн, є таким, що не підлягає виконанню, правова підстава для примусового стягнення спірних грошових коштів вважається такою, що відпала.
Жодних належних та допустимих доказів на спростування встановлених судом обставин стороною відповідача до суду не надано.
При цьому судом враховується, що згідно із ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Із урахуванням встановлених вище обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 13 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1-2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Враховуючи вищевикладене, складність справи, тривалість затраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат, понесених на правничу допомогу, у розмірі 5500,00 грн., обґрунтованість яких підтверджується: договором №б/н/23 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 12.05.2023; додатком №1 до договору; платіжною інструкцією №451969964 від 01.06.2023 на суму 5 500,00 грн.; актом виконаних робіт від 14.06.2023.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. за квитанцією №32528798800007290112 від 07.07.2023, тому такі витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того, враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору за звернення до суду з вимогою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, яка є вимогою немайнового характеру, наявні підстави для стягнення з відповідача в дохід держави судового збору в розмірі 1073,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 23, 81, 141, 247, 258, 259, 263-268, 280-284, 289 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича від 16.07.2020, зареєстрований в реєстрі за №12345, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» заборгованості у розмірі 70 967,38 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 20 501 (двадцять тисяч п'ятсот одна) гривня 46 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування учасників справи:
- позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева», місцезнаходження: м. Київ, вул. Світлицького, буд. 35, офіс 108/4, код ЄДРПОУ 40888017;
треті особи:
- приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, останнє відоме місцезнаходження: м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 35;
- приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, місцезнаходження: м. Київ, бул. Юрія Поправки, буд. 6, офіс 31.
Суддя Олена КОВБАСЮК