КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/2760/23
Провадження № 2/552/3399/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.12.2023 року м.Полтава
Київський районний суд м. Полтава в складі: судді Миронець О.К., за участі секретаря судового засідання Кумир О.О., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , представника відповідача - ОСОБА_3 , розглянувши в режимі відеоконференції в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свій позов обґрунтовуючи тим, що вона 21.12.2011 року зареєструвала шлюбу з ОСОБА_4 , від якого вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, тому вона просить суд стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 19.05.2023 року відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду з викликом сторін.
30.08.2023 року відповідач надав суду відзив на позовну заяву в якому просив суд в повному обсязі відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 з наступних підстав. Вказує, що дійсно він з 21.12.2011 року по 16.02.2023 року з позивачем по справі перебував в зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу мають сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, він не згоден з твердженням позивача, що дитина проживає разом з нею, зазначає, що ця інформація не відповідає дійсності та не підтверджується жодним доказом, син проживає разом з ним, усі обов'язки щодо його утримання та виховання несе самостійно. Крім того, вказує, що позивач не підтвердила того факту, що вона самостійно утримує сина, тому це твердження стосовно того, що дитина перебуває лише на її утриманні, слід віднести критичною. Таким чином вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними. Також вказує, що позивач періодично знаходилася а кордоном, а їх спільна дитина в цей час перебувала з ним.
На підтвердження факту перетину кордону, від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому він просив витребувати з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про кількість перетинів державного кордону України в період часу з 18.05.2023 року по час складання довідки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 30.08.2023 року клопотання відповідача задоволено. Зобов'язано Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601) надати суду інформацію про кількість перетинів державного кордону України в період часу з 18.05.2023 року по час складання довідки із зазначенням держави напрямку громадянки України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На виконання вимог ухвали, Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України було надано витяг щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасовою окупованою територією України, громадянкою України в період з 18.05.2023 року по 05.09.2023 року. З витягу вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перетинала державний кордон (дата виїзду 01.08.2023 року, в'їзду -29.08.2023 року).
23.10.2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якому останній, наполягав на задоволенні позовних вимог позивача. У відзиві представник позивача вказував, що дійсно, у 2023 році для вирішення певних справ, його клієнтка була вимушена на незначний проміжок часу виїхати за межі України. Для того щоб не порушувати нормальний устрій життя сина, позивач просила відповідача деякий час подивитися за сином. Зазначає, що відповідач періодично проводить час з сином, однак це не свідчить про те, що відповідач бере участь у його утриманні та забезпеченні всім необхідним. Крім того, вказує, що відповідач до відзиву не надав жодного допустимого доказу, який би підтверджував факт участі батька в утриманні сина.
В судовому засідання позивач та її представник підтримали позовну заяву, просили суд в повному обсязі задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.
Суд, заслухавши позивач, представників сторін та свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч. 1 ст 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред?явлення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Судом встановлено, що на теперішній час подружні відносини між сторонами припинені, проживають окремо, неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Даний факт в судовому засіданні, підтвердили свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Судом враховано, що батьком неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Відповідач матеріальну допомогу дитині надає, але періодично.
Отже, враховуючи обставини справи та надані докази, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення аліментів з ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Крім того, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору.
Отже, з відповідача підлягає до стягнення на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст. 265 ЦПК України, ст. 180, 182 СК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 18.05.2023 року по досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1073,60 гривень на користь держави.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню, в межах виплат за 1 місяць.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення.
Сторони у справі:
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) .
Повний текст рішення складено та підписано 11.12.2023 року.
Суддя Миронець О.К.