Справа № 526/4618/23
Провадження № 1-кс/526/782/2023
УХВАЛА
08 грудня 2023 року м. Гадяч
Слідча суддя Гадяцького районного суду Полтавської області ОСОБА_1 , ознайомившись з матеріалами клопотання ОСОБА_2 , представника заявника ОСОБА_3 , в порядку ст. 206 КПК України,
ВСТАНОВИЛА:
до слідчого судді Гадяцького районного суду Полтавської області надійшло клопотання ОСОБА_2 в порядку ст. 206 КПК України, де вказано, що 12 червня 2023 ОСОБА_2 було запрошено до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення облікових даних, куди він прибув та повідомив, що він є членом релігійної організації «Свідки Єгови» в Україні, а тому не підлягає призову на військову службу. Після цього, цього ж дня службові особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовуючи фізичну силу відправили його до м.Житомир, після чого перевозили з одного ТЦК до іншого. На даний час ОСОБА_2 утримується у військовій частині НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 протиправно, оскільки не підлягає призову на військову службу по мобілізації і бажає скористатися правом на заміну виконання військового обов'язку альтернативною службою.
У зв'язку з чим, ОСОБА_2 просить слідчого суддю зобов'язати доставити його до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи та постановити ухвалу, якою негайно звільнити його з-під незаконного утримання у приміщенні військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 .
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчий суддя, згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та осіб у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України)
Положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України визначено, зокрема, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) - установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) вбачається, що слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Зі змісту скарги та доданих до неї документів не вбачається, що 19.06.2023 відомості про дану подію внесені за заявою матері ОСОБА_4 до ЄРДР за № 42023266110000016. При цьому, ОСОБА_2 не оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність органу поліції.
Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, п. 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022, оголошено про проведення загальної мобілізації. При цьому зобов'язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини, а також здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.
Відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції закону від 02.03.2005 з наступними змінами і доповненнями, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Виходячи із обставин клопотання та вказаних правових норм, слідчою суддею встановлено, що ОСОБА_2 являється військовозобов'язаним, тому твердження його представника про незаконне затримання та позбавлення волі не відповідає дійсності, є явно надуманим та таким, що перешкоджає здійсненню призову громадян на військову службу під час мобілізації, оскільки призов громадян на військову службу під час мобілізації не є позбавленням особи права на свободу та особисту недоторканість гарантоване Конституцією України, а є обов'язком громадянина України на захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Таким чином, слідча суддя приходить до висновку, що вимоги скарги ОСОБА_2 виходять за межі повноважень слідчого судді відповідно до вимог КПК України.
Стаття 206 КПК України не містить порядку ухвалення рішення слідчого судді про відмову у відкритті провадження, яке подано в порядку ст. 206 КПК України.
Проте ч. 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Положеннями ч. 6 ст. 9 КПК України, встановлено, що у разі якщо норми положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Таким чином, слідча суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження за скаргою.
Керуючись ст. 206, 309 КПК України, слідча суддя
УХВАЛИЛА:
-у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 , представника заявника ОСОБА_3 , в порядку ст. 206 КПК України - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її ухвалення до Полтавського апеляційного суду.
Слідча суддя: ОСОБА_1