ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua
1-кп/381/212/23
381/2578/22
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 року місто Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участі:
секретарів судових засідань - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
потерпілих - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12021110000000612 від 21.09.2021 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Фастів Київської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, , на утриманні нікого немає, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України,
ВСТАНОВИВ:
20 вересня 2021 року близько 22 години 20 свидин, водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «DACIA LOGAN» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Гагаріна, поблизу будинку №54, в 6. Мала Снітинка, Фастівського району, Київської області, від міста Фастів, в напрямку села Мала Офірна, здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які перебували на проїзній частині вул. Гагаріна с. Мала Снітинка, в темному, не освітленому місці, при цьому не виділивши себе на проїзній частині. У результаті ДТП, пішоходи ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці події, смерть ОСОБА_10 настала внаслідок численних ушкоджень кісток скелету та внутрішніх органів з крововтратою. Смерть ОСОБА_9 настала внаслідок численних ушкоджень кісток скелету та внутрішніх органів з крововтратою.
Після цього, 20 вересня 2021 року близько 22 години 20 хвилин, по вул. Гагаріна, поблизу будинку №54, в с. Мала Снітинка, Фастівського району, Київської області, водій ОСОБА_6 скоївши наїзд керованим ним автомобілем «DACIA LOGAN» реєстраційний номер НОМЕР_2 , на пішоходів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , розуміючи, що своїми діями поставив останніх в небезпечний для життя стан і вони позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження наслідок безпорадного стану, з метою уникнення відповідальності за скоєне, в зрушення вимог п. 2.10 г) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002, відповідно до якого «У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров'я», після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, не надавши будь-якої допомоги потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які внаслідок отриманих тілесних ушкоджень її потребували, не викликавши швидку, впевнившись у тому, чи прибула швидка, чи було надано потерпілим медичну допомогу, самовільно покинув місце пригоди, залишивши потерпілих у небезпечному для життя стані.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 135 КК України, а саме, завідомо залишив без допомоги осіб, які перебувають в небезпечному для життя стані і позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження, внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілих в небезпечний для життя стан.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі та надав суду наступні показання.
Після закінчення робочого дня він приїхав додому. Увечері виникла необхідність поїхати в місто, тому він попросив у батька автомобіль. Він поїхав відвезти свою дівчину додому. Частина дороги, якою він їхав була освітлена, а частина ні. В неосвітлений частині дороги він відчув удар. Зупинився, побачив, що на дорозі лежить чоловік. Він злякався, здав назад і поїхав. Дорогою додому побачив швидку і поліцію, сам поїхав у об'їзд. Він сказав батьку, що пошкодив автомобіль, але про те, що наїхав на людей не повідомив. Через декілька днів приїхала поліція. Свою поведінку оцінює негативно, пояснює тим, що сильно злякався того, що сталося, від цього й не викликав швидкої. На даний час потерпілій ОСОБА_7 повністю відшкодована ним завдана шкода, а потерпілій ОСОБА_8 він виплачує по 10 тисяч гривень і вже виплачено 40 тисяч гривень.
Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорюють всі фактичні обставини цього кримінального правопорушення і судом з'ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд, роз'яснивши їм положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та роз'яснив про позбавлення права на їх оскарження в апеляційному порядку.
Проаналізувавши наведене вище, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні повністю доведена вина обвинуваченого ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
Дії ОСОБА_6 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 135 КК України, як завідоме залишення без допомоги осіб, які перебувають в небезпечному для життя стані і позбавлені можливості вжити заходів для самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілих в небезпечний для життя стан.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 кримінальне покарання, суд враховує наступне.
Згідно з документами, що характеризують особистість обвинуваченого ОСОБА_6 , він раніше не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_6 судом враховано щире каяття, вчинення кримінального правопорушення вперше, добровільне відшкодування шкоди потерпілим,.
Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 відсутні.
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 за ч.1 ст. 135 КК України, виходячи з вимог ст. ст. 50 та 65, 68 КК України, враховуючи характер, суспільну небезпечність та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до нетяжких, умисних, кримінальних правопорушень, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особистість обвинуваченого ОСОБА_6 , його поведінку до вчинення кримінального правопорушення та після вчинення кримінального правопорушення, позицію потерпілої, яка підтримала думку прокурора, вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими, суд вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч. 1 ст.135 КК України.
Враховуючи, особистість обвинуваченого ОСОБА_6 , його поведінку після вчинення кримінального правопорушення,наявність пом'якшуючих обставин, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого положення статей 75, 76 КК України та встановити йому іспитовий строк з покладенням певних обов'язків.
Запобіжний захід обвинуваченомуОСОБА_6 не обирати.
Судові витрати відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи під час досудового розслідування у кримінальному провадженні за висновком експертизи: №СЕ-19/111-22/27886-ІТ від 10.08.2022 складають 1510 грн. 24 коп.
Судові витрати відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи під час досудового розслідування у кримінальному провадженні за висновком експертизи: №СЕ-19/111-21/48890-ІТ від 29.11.2021 складають 1716 грн. 20 коп.
Судові витрати відповідно до довідки про витрати на проведення експертизи під час досудового розслідування у кримінальному провадженні за висновком експертизи: №СЕ-19/111-21/48894-ІТ від 16.11.2021 складають 1716 грн. 20 коп.
Згідно зі ст. 124 КПК України вказані судові витрати слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 .
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України арешт майна, накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 07.10.2021 на майно, а саме: вилучене 23.09.2021 в ході обшуку автомобіль «DACIA LOGAN», реєстраційний номер НОМЕР_3 , а саме: змиви з керма автомобіля, з перемикачами коробки передач, з внутрішньої ручки водійських дверцят (лівих передні) автомобіля «DACIA LOGAN» - скасувати.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України арешт майна, накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 07.10.2021 на майно, а саме: автомобіля «DACIA LOGAN» реєстраційний номер НОМЕР_3 , пластикову решітку чорного кольору та пластикові частини (уламки) автомобіля, передню ліву фару, реєстраційний номер НОМЕР_3 , пластикове кріплення чорного кольору, металеве кріплення сріблястого кольору - скасувати.
Питання про речові докази у справі слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Потерпілою ОСОБА_8 заявлено цивільний позов про стягнення за вирахуванням вже сплачених їй обвинуваченим 40 тисяч гривень ще 160 тисяч гривень моральної шкоди та 10 тисяч гривень витрат на правову допомогу.
Обвинувачений позов визнав частково на суму 50 000 грн., надавши також підтвердження того, що потерпілій вже сплачено 40 000 грн., а в частині стягнення витрати на правову просив суд відмовити з огляду на відсутність доказів понесення потерпілою таких витрат у заявленій сумі.
Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з ч.3 ст.23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
У Постанові Пленуму ВС України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно з Постановою ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Під час розгляду справи встановлено, що загиблий внаслідок кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим, є сином потерпілої ОСОБА_8 . У зв'язку з цим факт спричинення-матері моральної шкоди обвинуваченим є беззаперечним.
Оцінюючи розмір заявлених потерпілою позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 160 000 грн. без урахуванням виплачених обвинуваченим сум в розмірі 40 000 грн., суд керується наступним.
Моральні страждання батьків від втрати своєї дитини, незалежно від її віку, не можуть бути короткочасними. Тривалість душевного болю, який зазнали батьки, не може бути виміряний чи обмежений часом та оцінений конкретною грошовою сумою. Так само як і не може бути відновлена батьківська втрата та їхніх попередній психо-емоційний стан. В той же час, розмір суми морального відшкодування, має бути таким, що певним чином задовольнить потреби потерпілих, з одного боку, а з іншого - буде розумним і обґрунтованим, покликаним на відносне відновлення морального стану, не на безпідставне збагачення.
Як видно з наведених у позові обґрунтувань заявленої до відшкодування суми моральної шкоди, потерпіла зазнає безмежних моральних переживань від безповоротної втрати сина, вона втратила сенс життя, надію на спокійну старість та відповідний догляд, а також поміч по господарству. Також потерпіла зазнала моральних страждань від відвідування правоохоронних органів та суду під час кримінального провадження. Її постійно бентежать щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх за свій душевний і фізичний стан, негативні переживання та спогади про прощення з тіолом сина та його поховання, постійна тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні всіх обставин, важкість виконання повсякденних обов'язків, через постійні думки про загиблу рідну дитину, відчуття спустошення через те, що дім став порожнім без рідної людини, тимчасова відірваність від активного соціального життя та ведення господарства, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниження гідності через пасивну поведінку обвинуваченого.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про необхідність відшкодування потерпілій ОСОБА_8 моральної шкоди є обґрунтованими. Водночас, наведені позивачкою обставини, які обґрунтовують заявлений до відшкодування розмір моральної шкоди, жодним чином не підтверджені належними та допустимими доказами. Також позивач не навела доводів, чому саме така сума є достатньою для відносного покриття її моральних страждань. З огляду на це, також на те, за яких умов загинув її син, що цьому передувало, також враховуючи стрес пережитий обвинуваченим та його поведінку, спрямовану на посильне відшкодування потерпілій завданої моральної шкоди, суд дійшов висновку, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 слід задовольнити частково, виходячи із засад розумності, справедливості та співмірності, а також мети морального відшкодування - розумного задоволення потреб потерпілих.
Що стосується відшкодування потерпілій ОСОБА_8 витрат, на правову допомогу в сумі 10 000 грн. за оплату послуг адвоката ОСОБА_11 , суд звертає увагу на наступне.
Положеннями ч. 1 ст. 124 КПК установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 цього Кодексу належать витрати на правову допомогу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо)).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного вище Закону).
Позивачем на підтвердження заявленої сум витрат на правову допомогу надано лише копію акта виконаних робіт від 08.12.2022. Однак, інших доказів, які б підтверджували розрахунок суми такого гонорару, а також її фактичної сплати позивачем адвокату суду не надано. З огляду на це, зважаючи на відсутність доказів реального понесення витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені в цій частині позовні вимоги потерпілої про стягнення з обвинуваченого 10 000 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 100, 174, 349, 369-371, 373, 374, 376, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України та призначити йому покарання у виді одного року позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі, встановивши йому іспитовий строк тривалістю один рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_6 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Іспитовий строк обчислювати з дня проголошення вироку, тобто з 11.12.2023.
Арешт майна, накладений ухвалами Шевченківського районного суду міста Києва від 07.10.2021- скасувати.
Судові витрати за проведення експертиз в сумах 1510, 24 грн. (одна тисяча п'ятсот десять гривень двадцять чотири копійки), 1716,20 грн. (одна тисяча сімсот шістнадцять гривень двадцять копійок), 1716, 20 грн. (одна тисяча сімсот шістнадцять гривень двадцять копійок) стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави.
Речові докази після набрання вироком законної сили, а саме:
Автомобіль марки «DACIA LOGAN» реєстраційний номер НОМЕР_3 ,який передано на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_12 - залишити останньому.
Пластикову решітку чорного кольору та пластикові частини (уламки) автомобіля «DACIA LOGAN» реєстраційний номер НОМЕР_3 чорного кольору, які поміщено до спец пакету №7301739; передню ліву фару, реєстраційний номер НОМЕР_3 , пластикове кріплення чорного кольору, металеве кріплення сріблястого кольору, які поміщено до спец пакету №7301738, які передано для відповідального зберігання до камери зберігання речових доказів Фастівського РУП ГУ НП в Київській області - повернути власнику.
Змиви з керма автомобіля «DACIA LOGAN» реєстраційний номер НОМЕР_3 , з перемикача коробки передач, з внутрішньої ручки водійських дверцят (лівих передніх), які поміщено в паперові пакети, які передано для відповідального зберігання до камери зберігання речових доказів Фастівського РУП ГУ НП в Київській області-знищити.
Одяг та взуття загиблої ОСОБА_10 , одяг та взуття загиблого ОСОБА_9 , - знищити.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 до ОСОБА_6 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 10 000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди.
У задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 10 000 (десяти тисяч) гривень витрат на правову допомогу відмовити.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання копії.
Вирок, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1