ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"08" грудня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/4095/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження матеріали (вх. № 4647/23)
по справі № 916/4095/23
за позовом Фізичної особи-підприємця Белень Михайла Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслойд" (65079, м. Одеса, Куликове Поле, буд.1, кабінет 5, код ЄДРПОУ 37238384)
про стягнення 108 469,75 грн.,
ВСТАНОВИВ:
18.09.2023 Фізична особа-підприємець Белень Михайло Михайлович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслойд", в якій просить суд стягнути з відповідача 108 469,75 грн.- заборгованості, у тому числі: 74 643,58 грн - основної заборгованості, 28 500,91 грн - інфляційних витрат, 5 325,26 грн - 3% річних, а також суму судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору міжнародного перевезення №М/ТРЛ-230221-1 від 23.02.2021 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги на перевезення вантажу згідно заявки №М/ТРЛ-230221-24 від 23.02.2021.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.09.2023 позовну заяву ФОП Белень Михайла Михайловича залишено без руху та встановлено позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
02.10.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.№34463/23), згідно якої позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4095/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.
Ухвала Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі від 09.10.2023 була надіслана позивачу на визначену у позовній заяві електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа вих. № 916/4095/23/40017/23.
Відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Транслойд" ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.10.2023 була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу: 65079, м. Одеса, Куликове Поле, буд. 1, кабінет 5, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №99226625616 від 21.09.2023, сформованого судом та отримана останнім 18.10.2023, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення від 24.10.2023 (Том1, а/с 57).
31.10.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 39118/23), в якому останній не визнає позовні вимоги в повному обсязі та в обґрунтування своїх заперечень вказує, що не укладав з позивачем ані договір міжнародного перевезення № M/ТРЛ-230221-1 від 23.02.2021, ані заявку на перевезення вантажу № M/ТРЛ 23.0221-24 від 23.02.2021 та звертає увагу суду та те, що останні не містять жодного підпису та жодної печатки з боку ТОВ "Транслойд".
Також, відповідач вказує, що міжнародна товарно-транспортна накладна СМR №773931 не містить жодних відомостей про ТОВ "Транслойд" (ЄДРПОУ - 37238384), а отже, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності зв'язку відповідача з вказаним перевезенням, як того вимагають положення ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України.
Разом з тим, відповідач зазначає, що з наданої позивачем експрес-накладної Нової Пошти № 59000675287251 від 15.04.2021 неможливо встановити, що саме відправив ФОП Белень М.М. даною відправкою.
17.11.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№ 42099/23), відповідно до якої останній вказує, що 23.02.2021 на електронну скриньку ФОП Белень М.М. - ІНФОРМАЦІЯ_1 від відповідача надійшов договір міжнародного перевезення №М/ТРЛ-230221-1 від 23.02.2021 та заявка на перевезення вантажу №М/ТРЛ 23.0221-24 від 23.02.2021, які позивач підписав, скріпив печаткою та надіслав на електронну скриньку відповідача. В свою чергу, надіслані відповідачем договір та заявка не містили підпису уповноваженої особи ТОВ "Транслойд" та відбитка печатки. Таким чином, позивач, посилаючись на п.9.2 договору, зазначає про те, що позивач акцептував пропозиції відповідача.
При цьому, позивач погоджується, що міжнародна товарно-транспортна накладна СМR №773931 дійсно не містить підписів та печаток відповідача, однак, п.3.1.23 договору відповідач попередив, що не є власником вантажу, який перевозиться, більш того в зазначеному перевезені ТОВ "Транслойд" виступало експедитором для ПрАТ «ВО «Стальканат-Сілур», який зазначений у заявці як вантажовідправник.
Також, позивач вказує, що договір не містить вказівки на спосіб передачі документів, однак, на електронну скриньку менеджера ФОП Белень М.М. надійшов лист з реквізитами саме для відправки документів через ТОВ «Нова Пошта», у зв'язку з чим позивачем 15.04.2021 на адресу відповідача за експрес-накладною № 59000675287251 було направлено: рахунок №16/03/21-02 від 16.03.2021, акти виконаних робіт, оригінали: заявки №М/ТРЛ 23.0221-24 від 23.02.2021, договору №М/ТРЛ-230221-1 від 23.02.2021 та СМR - у 2-х екземплярах, та в зазначеній накладній чітко вказано хто є одержувачем, а саме: ТОВ «Транслойд» та відповідальна особа за отримання ОСОБА_2, - який згідно ЄДРЮОФОП та ГО до 24.04.2023 був підписантом та законним представником відповідача та яким отримано документи для оплати наданих послуг.
При цьому, у відповіді на відзив позивачем викладено клопотання про долучення до матеріалів справи скриншотів переписки з ОСОБА_1, що була здійснена через месенджер «Viber» з номера телефону: НОМЕР_2 , які, на думку позивача, свідчать про підтвердження обставин щодо надходження від ТОВ "Транслойд" заявки на перевезення вантажу № M/ТРЛ 23.0221-24 від 23.02.2021, уточнення місця завантаження, факту надання послуг саме відповідачу, погодження ціни договору, контролю ходу виконання договору, обрання способу направлення документів.
Суд, розглянувши клопотання позивача, яке викладене у відповіді на відзив про долучення доказів до матеріалів справи, зазначає наступне.
Згідно п.2 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ч.8 ст.80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.119 ГПК України).
Враховуючи викладене, суд не приймає додані позивачем до відповіді на відзив скріншоти переписки через месенджер «Viber», оскільки останні поданні з порушенням строку встановленого ст. 80 ГПК України та без клопотання про поновлення строку на їх подання.
21.11.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№42620/23), відповідно до яких останній, зокрема, вказує, що ОСОБА_1 ніколи не працював в компанії ТОВ "Транслойд" та заперечує факт будь-якого листування з позивачем через месенджер «Viber».
Згідно ч.ч. 5,7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, 23.02.2021 року на електронну адресу Фізичної особи-підприємця Белень Михайла Михайловича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від ТОВ «Транслойд» (ІНФОРМАЦІЯ_2) надійшов договір міжнародного перевезення №М/ТРЛ -230221-1 від 23.02.2021 року та заявка на перевезення вантажу №М/ТРЛ 23.0221-24 від 23.02.2021 року.
Згідно п.1.1 договору, замовник доручає перевезення вантажів, а перевізник зобов'язується доставити надані замовником вантажі до пункту призначення в обумовлений сторонами строк та видати їх уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу, а замовник зобов'язується вчасно оплатити надані послуги перевезення.
Відповідно до п.2.1. договору, перевезення виконуються відповідно до умов Конвенції 1956 року про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ), Митної конвенції 1975 р. про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (конвенція МДП), Європейської угоди 1957 про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ), а також іншими нормативними документами і актами, що регламентують здійснення автомобільних перевезень вантажів. На кожне перевезення оформляється заявка, яка складається в письмовій формі, підписується уповноваженою собою Замовника і передається перевізнику за допомогою факсимільного зв'язку, електронним переказом (за допомогою мережі «Інтернет») та є невід'ємною частиною Договору.
Згідно п.2.3 договору, після одержання заявки перевізник акцептує або відхиляє заявку в письмовій формі протягом 3 годин з моменту її одержання за допомогою факсимільного зв'язку, електронним переказом з відбитком печатки підприємства та підпису уповноваженої особи. У випадку відсутності письмового акцепту протягом зазначеного часу, заявка вважається не прийнятою до виконання (анульованою).
Перевізник визнає, що Замовник не є власником вантажу, що перевозиться, тому перевізник не має права будь-яким чином притримувати вантаж і зобов'язаний у відповідності до умов договору видати його належному вантажоодержувачу (п.3.1.23 договору).
Згідно п.4.3 договору, замовник здійснює оплату за виконі перевезення протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання пакету документів та підписання сторонами Акту виконаних робіт. Пакет документів складається з 1 (один) оригінальний примірник заявки на перевезення вантажу, оригіналу CMR (2 примірника) з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем (дата, підпис та печатка ), що заповнена відповідно до вимог чинного Законодавства, рахунок-фактури та акт виконаних робіт (2 примірника). Перелік необхідних для оплати документів та термінів оплати може бути змінений сторонами в заявці.
У п. 8.1. договору вказано, що договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його укладання.
Відповідно до п.8.2 договору, строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього договору, та діє до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов'язань за цим договором. Послуги перевезення вантажів за цим договором надаються протягом 1 (одного) року з моменту укладення цього договору.
Згідно п.9.2 договору, сторони погодили, що направлення замовником бланку договору, заявки на перевезення вантажу на електронну адресу перевізника у розумінні ст. 638 Цивільного кодексу України є «Офертою», а отримання замовником з електронної адреси перевізника, підписаної перевізником за допомогою власноручного підпису з його подальшим скануванням або факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання. Скан-копії договору у розумінні ст. 638 Цивільного кодексу України є «Акцептом».
Пунктом 9.3 договору встановлено, що керуючись положеннями ст.205, 207, 639 Цивільного кодексу України, 181 Господарського кодексу України, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» сторони погодили, що даний договір та заявки на перевезення вантажу які є невід'ємною частиною договору, що отримані електронною поштою, через програмне забезпечення Viber, Skype, Telegram з печатками та підписом, накладеними за допомогою власноручного підпису з його подальшим скануванням або факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, прирівнюються до письмової форми правочину та мають юридичну силу оригіналу до моменту обміну сторонами його оригінальними примірниками та можуть бути використані сторонами при вирішенні спору в судовому процесі.
Відповідно до п.9.4 договору, сторони погодили при підписанні договору та заявок на перевезення вантажу використання факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого аналога власноручного підпису.
Згідно п.9.8 договору, всі виправлення за текстом цього договору мають силу та можуть братись до уваги виключно за умов, що вони в кожному окремому випадку датовані, засвідчені підписами сторін та скріплені печатками.
Відповідно до п.9.9 договору сторони підтверджують, що особи, які підписали даний Договір уповноваженні на його підписання.
В заявці №М/ТРЛ23.0221-24 від 23.02.2023 визначено замовником - Товариство з обмеженою відповідальністю - «Транслойд», перевізником - ФОП Белень Михайло Михайлович. Крім того, в заявці визначено, що замовник доручає, а перевізник бере на себе обов'язок здійснити перевезення наступного вантажу: «Проволока у бухтах», габарити та вагові характеристики вантажу: до 22т, 86 м3, на наступних умовах: маршрут перевезення - Одеса-63065, Ripatransone (AP) Italy; адреса завантаження - м. Одеса, вул. Водопровідна, 16; адреса розвантаження - Contrada Cabiano; 39,63065, Ripatransone (AP),Italy; вартість фрахту - 2200 євро (у гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ на день замитнення).
Відповідно до п.12 заявки №М/ТРЛ 23.0221-24 від 23.02.2021, керуючись положеннями ст.205,207,639 Цивільного кодексу України, 181 Господарського кодексу України, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» сторони погодили що дана заявка на перевезення вантажу, отримана електронною поштою, через програмне забезпечення Viber, Skype, Telegram, з печатками та підписами, накладеними за допомогою власноручного підпису з його подальшим скануванням або факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, прирівнюється до письмової форми правочину та мають юридичну силу оригіналу до моменту обміну сторонами його оригінальними примірниками та можуть бути використані сторонами при вирішенні спору у судовому процесі.
Однак, ані договір про міжнародне перевезення № М/ТРЛ - 230221-1 від 23.02.2021, ані заявка на перевезення №М/РТЛ 23.0221-24 від 23.02.2021, - не містять підпису з боку уповноваженої особи ТОВ «Транслойд» та відбитка печатки товариства.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що на підставі отриманих 23.02.2021 з електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_2 договору міжнародного перевезення №M/ТРЛ-230221-1 від 23.02.2021 та заявки на перевезення вантажу № M/ТРЛ 23.0221-24 від 23.02.2021, які не містили печатки та підпису уповноваженої особи відповідача, 25.02.2021 позивач здійснив завантаження вантажу від ПрАТ "ВО "Стальканат-Сілур" у м. Одеса, вул. Водопровідна, 16, та 16.03.2021 доставив його за місцем призначення вантажоодержувачу - MP WIRE ROPES s.r.l. Contrada Cabiano, 39, 63065, Ripatransone (AP), Italy.
На підтвердження вищенаведеного, позивачем надано міжнародну товарно-транспортну накладну СМR №773931, яка містить відмітки вантажоодержувача на підтвердження отримання вантажу та відмітки перетинання державного кордону вантажним автомобілем DAF, державний номер тягача НОМЕР_3 , державний номер напівпричепа НОМЕР_4 , 09.03.2021 через Закарпатську митницю ДФС.
Також, позивачем надано до матеріалів позовної заяви копію акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №16/03/21-02 від 16.03.2021 про надання ФОП Белень М.М. міжнародно транспортно-експедиційних послуг по маршруту: 63065 Ripatransone (AP), Italy на суму 74 643,48 грн, - який не підписаного з боку ТОВ "Транслойд" та рахунок №16/03-21-02 від 16.03.2021 на суму 74 643,58 грн.
Як зазначає позивач, 15.04.2021 засобами поштового зв'язку «Нова Пошта» експрес-накладною № 59000675287251 на адресу відповідача було направлено: рахунок №16/03/21-02 від 16.03.2021, акт виконаних робіт та оригінали: підписаної заявки на перевезення вантажу № M/ТРЛ23.0221-24 від 23.02.2021, договору міжнародного перевезення № M/ТРЛ-230221-1 від 23.02.2021 та CMR.
При цьому, ТОВ "Транслойд" не повернув екземпляри підписаних документів та не виконав умови договору міжнародного перевезення № М/ТРЛ-230221-1 від 23.02.2021 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги з перевезення вантажу, згідно заявки №М/ТРЛ-230221-24 від 23.02.2021.
З огляду на зазначене позивач і звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 74 643,58 грн - основної заборгованості, 28 500,91 грн - інфляційних витрат та 5 325,26 грн - 3% річних.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно вимог статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.1,3 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Правочин, в силу приписів ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України, може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За приписами ч. 1 та ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 22.01.2020 року у справі №674/461/16-ц, зазначено, що підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю і фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Дослідивши наданий позивачем примірник договору міжнародного перевезення №М/ТРЛ -230221-1 від 23.02.2021 року та заявку на перевезення вантажу №M/ТРЛ 23.0221-24 від 23.02.2021 судом встановлено, що останні не містять підпису уповноваженої особи з боку ТОВ "Транслойд", а отже в силу ст. 207 ЦК України є неукладеними.
Між тим, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що направлення на електронну адресу позивача з електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_2, непідписаного договору міжнародного перевезення № M/ТРЛ-230221-1 від 23.02.2021 та заявки на перевезення вантажу № M/ТРЛ 23.0221-24 від 23.02.2021, було "Офертрою" від ТОВ "Транслойд", а отже, ФОП Белень Михайло Михайлович, підписавши отримані документи, скріпивши їх печаткою та надіславши на електронну скриньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , - акцептував пропозицію ТОВ "Транслойд" щодо надання послуги з перевезення вантажу, оскільки, з наданих позивачем скриншотів з електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 неможливо встановити, який саме договір та заявку експедитора було отримано ФОП Беленем М.М., також неможливо ідентифікувати документи, надіслані у відповідь. До того ж, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт належності електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 саме уповноваженій особі ТОВ "Транслойд", не надано довіреності на підтвердження повноважень ОСОБА_1.
Також, суд критично оцінює скріншоти вищенаведених електронних листів (а/с 19-20), оскільки, позивачем не надано доказів підписання зазначених листів електронним цифровим підписом.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги". Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах (ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").
Згідно ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
З огляду на викладене, суд зазначає, що роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд своїх постановах від 11.06.2019 р. у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 р. у справі №922/1151/18 та від 28.12.2019 р. у справі № 922/788/19).
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позивач не довів належним та допустимими доказами факт отримання від уповноваженої особи відповідача та надсилання відповідачу договору міжнародного перевезення № M/ТРЛ-230221-1 від 23.02.2021 та заявки на перевезення вантажу № M/ТРЛ 23.0221-24 від 23.02.2021 та, відповідно складання СМR №773931 саме на замовлення відповідача.
Також, в матеріалах справи наявний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №16/03/21-02 від 16.03.2021 на суму 74 643,58 грн, який не підписано з боку ТОВ "Транслойд" та рахунок №16/03-21-02 від 16.03.2021 на суму 74 643,58 грн.
Як зазначає позивач, 15.04.2021 засобами поштового зв'язку «Нова Пошта» експрес-накладною № 59000675287251 на адресу відповідача було направлено: рахунок №16/03/21-02 від 16.03.2021, акт виконаних робіт та оригінали: підписаної заявки на перевезення вантажу №M/ТРЛ23.0221-24 від 23.02.2021, договору міжнародного перевезення № M/ТРЛ-230221-1 від 23.02.2021 та CMR.
Між тим, з наданої експрес-накладної «Нова Пошта» № 59000675287251 неможливо встановити, що саме відправив позивач відправленням від 15.04.2021, оскільки в розділі "тип відправлення" зазначено: "документи", однак які саме документи, їх перелік, направлено копії чи оригінали, - встановити неможливо.
За змістом пункту 61 Правил надання поштового зв'язку, затверджених Постановою №270 від 05.03.2009 Кабінету Міністрів України, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Відповідно до Правил, належним доказом надіслання відправлення є оригінал опису вкладення відправленої поштової кореспонденції, в якому перелічені всі документи, які надсилаються одержувачу та який засвідчений підписом працівника відділення поштового зв'язку та відбитком календарного штемпеля цього відділення, а також розрахунковий документ поштової установи, а саме оригінал поштової квитанції (чеку) та фіскальний чек.
Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо отримання відповідачем вказаного поштового відправлення.
Таким чином, судом не можуть бути прийняті до уваги доводи позивача щодо направлення 15.04.2021 на адресу відповідача: рахунку №16/03/21-02 від 16.03.2021, акту виконаних робіт та оригіналів: підписаної заявки на перевезення вантажу № M/ТРЛ23.0221-24 від 23.02.2021, договору міжнародного перевезення № M/ТРЛ-230221-1 від 23.02.2021 та CMR.
Враховуючи все вищевикладене, суд доходить висновку, що ФОП Белень Михайлом Михайловичем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання ТОВ "Транслойд" послуги з перевезення вантажу в розмірі 74 643,58 грн , на підставі чого заявлені позовні вимоги в зазначеній частині не підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги вищенаведене, відсутні також підставі для задоволення похідних вимог у вигляді стягнення з відповідача 28 500,91 грн - інфляційних витрат та 5 325,26 грн - 3% річних.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам сторін, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Приймаючи до уваги відмову у задоволенні позовних вимог, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Суддя Ю.І. Мостепаненко