Справа № 504/3658/21
Провадження № 2/504/574/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.07.2023смт.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - Барвенка В.К.,
секретаря - Завади Ю.А., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, смт. Доброслав, в порядку спрощеного провадження, позовну заяву адвоката Шкребтієнко О.І. в інтересах ТОВ «Фінфорс» код ЄДРПОУ 41717584 до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2021 року представник ТОВ «Фінфорс» (далі -Товариство) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі- відповідач), яким просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, стягнути судовий збір.
Заявник послався на те, що 15.01.2021 між ТОВ «Еквіфін Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний Кредитний договір "171895-М", за умовами якого відповідачу видано кредит в розмірі 7000 грн, строком з 15.01.2021 по 13.02.2021, зі сплатою відсотків в розмірі 0,63 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. ТОВ «Еквіфін Україна» виконало свої зобов'язання шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, тоді як ОСОБА_1 свої зобов'язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів - не виконала, що призвело ди виникнення забогованості, яка станом на 09.07.2021 перед ТОВ «Фінфорс» склала 7000 грн. - тіло кредиту та 9590 грн.- нараховані відсотки, а всього 16590,00 грн.
17.03.2021 між ТОВ «Еквіфін Україна» та ТОВ «Фінфорс» укладено Договір факторингу, у відповідності до умов якого ТОВ «Еквіфін Україна» відступило ТОВ «Фінфорс» право грошової вимоги.
У зв'язку з чим, зважаючи на те, що відповідач у добровільному порядку до цього часу вищевказану заборгованість так і не сплатив, що і змусило позивача звернутися до суду з позовом про стягнення цього боргу та понесених ним судових витрат на оплату судового збору.
Посилаючись на вищевикладені обставини представник Товариства просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.
В судове засідання відповідач не з'явився, сповіщався судом про дату, час та місце його проведення за місцем реєстраційного обліку, за місце проживання відсутній.
Суд позбавлений можливості у інший спосіб сповістити відповідача.
Представник Товариства подав заяву про розгляд справи у свою відсутність, доводи позову підтримав, просив позов задовольнити.
Позиція суду, релевантні джерела права:
Судом встановлено, що 15.01.2021 між ТОВ «Еквіфін Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний Кредитний договір "171895-М", за умовами якого відповідачу видано кредит в розмірі 7000 грн, строком з 15.01.2021 по 13.02.2021, зі сплатою відсотків в розмірі 0,63 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Кредитний договір було укладено на підставі Правил надання коштів в кредит ТОВ «Еквіфін Україна», затверджених наказом ТОВ «Еквіфін Україна» №0212-1 від 02.12.2020.
За умовами кредитного договору розмір кредиту становить 7000 грн.(п.2.6.1. договору)
Відповідно до пункту 2.6.2. Кредитного договору строк кредиту з 15.01.2021 по 13.02.2021 року включно.
Згідно п.2.6.4. Кредитного договору за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитору проценти за стандартною процентною ставкою в розмірі 0,63% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом, а саме за період з дати видачі кредиту і до запланованої дати повернення кредиту включно.
15.01.2021 року між ТОВ «Еквіфін Україна» та ОСОБА_1 укладено угоду, яка є невід'ємною частиною кредитного договору № 171895-М від 15.01.2021 року, відповідно до умов якої строк авто пролонгації з 14.02.2021 року по 05.03.2021 року включно. За користування кредитом в період пролонгації позичальник сплачує кредитору проценти за підвищеною ставкою в розмірі 4,15% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Реальна річна процентна ставка за користування кредитом становить 1000,1%. Сума до повернення становить 16590грн.
ТОВ «Еквіфін Україна» виконало свої зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором та надало йому кредит в сумі 7000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку ОСОБА_1 , що підтверджується карткою рахунку НОМЕР_2 за 15.01.2020-14.07.2021 року, витягом від 27.01.2021 з реєстру наданих кредитів, здійснених за допомогою сервісу LiqPay (bigwallet), щодо успішної виплати кредиту на платіжну картку відповідача (а.с 60), та довідкою ТОВ ФК «Контрактовий Дім» про успішність зарахування коштів в сумі 7000 грн на карту НОМЕР_3 (маска)0927.
Відповідно до Договору факторингу № 42987483-53 від 17 березня 2021 року ТОВ «ЕквіфінУкраїна» відступило ТОВ «Фінфорс» право вимоги заборгованості за кредитними договорами, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором «171895-М».
Згідно довідки ТОВ «Фінфорс» від 09.07.2021 ОСОБА_1 має заборгованість на загальну суму 16590 грн, яка складається із: тіла кредиту 7000,00 грн та нарахованих відсотків 9590,00 грн.
Суд виходить з того, що ОСОБА_1 не повернуті отримані кошти, у зв'язку з чим Товариство вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це данів електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбуваєтьсяв інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі танадати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (ст. 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі 757/40395/20.
Таким чином, судом встановлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.
При цьому ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті відповідача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого ТОВ «Еквіфін Україна» надіслало позивачу за допомогою засобів зв'язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використала для підтвердження підписання кредитного договору, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Пунктом 4.8 кредитного договору у випадку схвалення заявки позичальника на видачу кредиту, сума кредиту у гривні перераховується на платіжну картку позичальника не пізніше однієї доби з дати схвалення заявки кредитором та підписання позичальником Договору, шляхом безготівкового переказу на платіжну картку позичальника.
Реквізити платіжної картки зазначені позичальником при реєстрації в його особистому кабінеті.
Відповідно до статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Щодо права ТОВ «Фінфорс».
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до пункту 1.1 договору факторингу №42987483-53, укладеного 17.03.2021 між ТОВ «Еквіфін Україна» та ТОВ «Фінфорс», останнє зобов'язалося передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Еквіфін Україна», а ТОВ «Еквіфін Україна» зобов'язалося відступити ТОВ «Фінфорс» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язання за яким настав до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов'язання, проценти, комісію, неустойку та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «Еквіфін Україна».
Витяг з реєстру прав грошових вимог від 17.03.2021, який є додатком №1 до вказаного договору факторингу, підтверджує те, що ТОВ «Еквіфін Україна» відступило на користь ТОВ «Фінфорс» право вимоги за кредитним договором «171895-М» від 15.01.2021 на загальну суму 16950 грн.
Згідно зі статтею 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.
Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
ОСОБА_1 була повідомлена про перехід до позивача права вимоги шляхом направлення TOB «Еквіфін Україна» на електронну адресу відповідача (позичальника) електронного листа від 17.03.2021 (а.с.75).
Таким чином, ТОВ «Фінфорс» є юридичною особою, яка має право вимоги відповідно до договору факторингу №42987483-53.
Щодо відсотків за користування договором:
Відповідно до умов угоди укладеної 15.01.2021 року між ТОВ «Еквіфін Україна» та ОСОБА_1 , яка є невід'ємною частиною кредитного договору «171895-М» від 15.01.2021 року, відповідно до умов якої строк авто пролонгації з 14.02.2021 року по 05.03.2021 року включно. За користування кредитом в період пролонгації позичальник сплачує кредитору проценти за підвищеною ставкою в розмірі 4,15% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Реальна річна процентна ставка за користування кредитом становить 1000,1%. Сума до повернення становить 16590 грн.
З вищевикладеного вбачається, що відповідач підписавши угоду електронно - цифровим підписом погодився з розміром відсотків, які підлягають сплаті за користування кредитом.
Крім того, в матеріалах справи знаходиться розрахунок заборгованості, який відповідачем не спростовано.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Щодо судових витрат.
За подання позову до суду Товариство сплатило судовий збір в сумі 2270 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 973 від 05.07.2021 року, який підлягає стягненню з відповідача на користь Товариства відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Витрати на правничу допомогу адвоката.
На підтвердження сплати 5500 гривень за надані послуги адвоката надана відповідне платіжне доручення № 1046 від 19.07.2021 року.
Відповідно до положень ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з положеннями ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з положень ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд нагадує, що одним із основних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, який передбачає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналогічне положення міститься і в тексті ч.1 ст.81 ЦПК України згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Питання стягнення судових витрат на оплату професійної правової допомоги неодноразово були предметом розгляду у постановах Верховного Суду.
Так, згідно з правовим висновком Верховного Суду, який висловлений у постанові від 20.07.2021 року у справі № 922/2604/20 відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Суд також приймає до уваги усталену практику Верховного Суду (постанови у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18) згідно з якою витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Суд нагадує, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач не скористалась своїм правом на подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Враховуючи складність справи, приймаючи до уваги об?єм роботи, проведений адвокатом та якість цієї роботи, суд доходить до висновку про можливість задоволення вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5500 гривень, які суд вважає співмірними з огляду на складність цієї справи.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 258-260, 353 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву адвоката Шкребтієнко О.І. в інтересах ТОВ «Фінфорс» код ЄДРПОУ 41717584 до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТОВ «Фінфорс» код ЄДРПОУ 41717584 заборгованість за кредитним договором у сумі 16590,00 грн., яка складається з основної суми боргу (тіло кредиту) 7000,00 грн., відсотків за користування кредитом 9590 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТОВ «Фінфорс» код ЄДРПОУ 41717584 судовий збір 2270 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТОВ «Фінфорс» код ЄДРПОУ 41717584 витрати на правничу допомогу в сумі 5500,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції
Суддя В.К. Барвенко