Справа № 740/7188/23
Провадження № 2/740/1442/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області у складі: головуючої судді Гагаріної Т.О., за участі секретаря судового засідання Ісаєнко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Ніжині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з нього аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки заробітку щомісячно до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.
В обґрунтування позову зазначила, що з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі з 17.03.2022. З вересня 2023 року вони з відповідачем разом не проживають. Їх спільний син проживає разом з нею. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини та її утримання не надає. Оскільки наразі вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьох років, вона не може працювати, тому вимушена звернутись до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 13.11.2023 відкрито провадження та постановлено здійснювати судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
ОСОБА_1 в заяві від 07.12.2023 просила справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
07.12.2023 від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позов визнав, просив стягнути з нього половину суми судового збору на користь держави.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 23.12.2021, що підтверджується копією свідоцтва про шлюбу серії НОМЕР_1 від 23.12.2021 (а.с.8).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 23.12.2021 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.3).
Як вбачається з довідки №15.1-01/589 про реєстрацію місця проживання особи від 17.02.2022 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 з 17.02.2022 (а.с.6).
ОСОБА_4 зареєстрована в АДРЕСА_1 з 24.10.2019, що підтверджується довідкою №15.1-01/591 про реєстрацію місця проживання особи від 17.02.2022 (а.с.7).
У відповідності до ст.75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Згідно ст.84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Частина 4 ст.84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частинами 1, 6 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 80 СК України встановлено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно із ч.1 ст.79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
При визначенні розміру аліментного платежу суд враховує, що відповідач є працездатною особою, доказів наявності непрацездатних членів сім'ї на утриманні відповідача, останнім не надано. Також відповідачем не надано даних щодо відсутності можливості надавати позивачу матеріальну допомогу, а також доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення його від обов'язку утримувати дружину до досягнення дитиною трьох років.
Тому, виходячи з принципу справедливості та розумності, враховуючи потреби дружини, яка перебуває у відпустці по догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та визнання позову відповідачем, суд присуджує аліменти на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи стягнення із 03.11.2023 і до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
У відповідності до ст.430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів підлягає виконанню негайно, але у межах платежу за один місяць.
На підставі п.3 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому, за змістом ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Тобто, у разі визнання відповідачем позову, позивачу, який не звільнений від сплати судового збору, з державного бюджету повертається 50 відсотків судового збору, який був ним сплачений при поданні позову, а із відповідача стягуються (відшкодовуються) на користь позивача інші 50 відсотків судового збору.
Таким чином із відповідача, у такому випадку, стягується лише 50 відсотків судового збору сплаченого позивачем за подання позовної заяви.
При цьому, у державному бюджеті залишається інші 50 відсотків судового збору, які були сплачені позивачем під час подання позову (та які відшкодовуються позивачу відповідачем).
Проаналізувавши вищезазначені норми законодавства, зважаючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, тому, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, із відповідача слід стягнути судовий збір у дохід держави.
При цьому, оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду по суті, то з нього слід стягнути судовий збір у дохід держави у розмірі 50 відсотків від суми судового збору, що буде відповідати інтересам держави та не буде порушувати права сторін.
Таким чином, з відповідача слід стягнути у доход держави судовий збір у сумі 563 грн. 80 коп. (50% від 1 073,60 грн.)
Керуючись ст.ст.12,13,81,141, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
позовну заяву задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - невідомий, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючої в АДРЕСА_3 , аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи стягнення із 03.11.2023 і до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави 563 грн. (п'ятсот шістдесят три) 80 коп. судового збору.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає в АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - невідомий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Т.О.Гагаріна