Справа №: 398/5200/23
провадження №: 3/398/1879/23
ПОСТАНОВА
Іменем України
"06" грудня 2023 р. м.Олександрія
Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Стручкова Л.І., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Олександрії, Кіровоградської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,
за ч.1 ст 173-2, ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Згідно з протоколом серії ВАБ №927018 від 16.10.2023 року, 16.10.2023 року близько 10:00 год ОСОБА_1 не виконала свої батьківські обов'язки щодо свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: вчинила відносно нього домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, ображала, висловлювалась нецензурною лайкою, що є неодиноким фактом.
Відповідальність за дане адміністративне правопорушення передбачена ч.1 ст.184 КУпАП.
Крім того, згідно з протоколом серії ВАВ №238430 від 16.10.2023 року, 16.10.2023 року близько 10:00 год ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство за місцем мешкання: АДРЕСА_1 , відносно свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, психологічного та фізичного характеру, ображала, висловлювалась нецензурною лайкою, шарпала за одяг, штовхала та вдарила долонею по голові.
Відповідальність за дане адміністративне правопорушення передбачена ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнала та пояснила, що 16.10.2023 року вона з сином були вдома, коли приїхав ОСОБА_3 з поліцією. На запитання поліцейського син ОСОБА_4 , 2012 року народження, повідомив, що вона систематично виражається нацензурною лайкою та підіймає руку на нього. Поліцейський склав протоколи. Напередодні цих подій, батько ОСОБА_3 подарував сину ОСОБА_4 «Айфон», вона зробила зауваження, що це недоречний подарунок. ОСОБА_5 записав її з ним розмову і відправив батькові ОСОБА_3 . Останній звернувся до поліції 16.10.2023 року. Дійсно, розмова між нею і сином була на підвищених тонах, однак слова вона добирала та не висловлювалася нецензурною лайкою. Фізичну силу не застосовувала до дитини ні того разу ні раніше. Між нею та ОСОБА_3 наразі існує спір щодо місця проживання дитини, батько звернувся до органу опіки з цього приводу. З 16.10.2023 року ОСОБА_5 мешкає у батька. До 2022 року син бував у батька в гостях, але потім ОСОБА_3 пропав. Дитина хоче жити з батьком, бо там не має заборон, а вдома режим дня та обов'язки. ОСОБА_3 власного житла не має, офіційно не працює, має заборгованість по сплаті аліментів на утримання ОСОБА_5 . Син навчається в Ліцеї інформаційних технологій м.Олекандрії, у 6-му класі, вчиться відмінно. Зі школи жодного разу не було зауважень з приводу навчання та його поведінки. Усим необхідним для навчання та розвитку вона ОСОБА_5 забезпечил. Батько участі у вихованні дитини не приймає. Наразі вона спілкується з ОСОБА_5 по телефону. Стосунки налагодили.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Ковальов А.І. просив закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зазначив, що 16.10.2023 року вказані в протоколах події не відбувалися. Напередодні між матір'ю та дитиною відбулася розмова на підвищених тонах, яка мала суто виховний характер. Матеріали справи не містять жодного доказу, що відносно дитини взагалі було вчинено домашнє насилля. Дитина свідомо намагається ухилитися від дотримання розпорядку дня та навчального процесу, маніпулює батьками. Мати діяла в інтересах дитини та належно виконує свої батьківські обов'язки.
В судовому засіданні представник органу опіки та піклування ОСОБА_6 пояснила, що після складення вказаних протоколів ОСОБА_3 звернувся до Служби у справах дітей Олександрійської міської ради з приводу визначення місця проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході вирішення даного звернення було досліджено ряд документів та проведено бесіду з дитиною. За наданими з закладу освіти характеристиками мати зразкова та в повній мірі виконує свої батьківські обовязки. Жодних нарікань чи зауважень з цього приводу не надходило. В ході спілкування з ОСОБА_5 зясовано, що мати вимагає від нього дотримуватись розпорядку дня та навчального процесу, а у батька такі вимоги значно м'якіші. У дитини неприязних стосунків з матір'ю не має. Органом опіки зібрано достатьньо матеріалу по цій родині, мати належно виконує свої батьківські обов'язки, права дитини не порушувалися.
Вислухавши пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ч.1 ст 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих,свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Частина 1 ст.184 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП полягає у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей; незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Ухилення від виконання батьківських обов'язків може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто, відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ст. 150 Сімейного Кодексу України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Таким чином, ухилення від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а саме, невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством.
Отже, посадовою особою, що складає протокол, повинно ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі.
Протокол про адміністративне правопорушення, як процесуальний документ є актом обвинувачення, та повинен містити в собі суть адміністративного правопорушення з посиланням на відповідні нормативно-правові акти, тобто відповідати вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки невідповідність протоколу вказаним вимогам, свідчить про неконкретність пред'явленого обвинувачення.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинності, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком.
В обох протаколах про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення відносно малолітнього сина домашнього насильства психологічного та фізичного характеру. Викладене фактично базується на поясненнях ОСОБА_3 , батька дитини, який повідомив, що обізнаний про події зі слів сина, та поясненнях малолітнього ОСОБА_5 , 2012 року народження.
Як встановлено з матеріалів справи та підтверджено ОСОБА_1 в судовому засіданні вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_3 який 6 років як розірвано. Після розірвання шлюбу їх спільний син ОСОБА_5 , 2012 року народження залишився проживати з нею. Дане підтверджуєтьсясвітлокопіями свідоцтв про шлюб та про народження дитини, рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 04.04.2017 року про розірвання шлюбу та стягнення аліментів з ОСОБА_3 , рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 27.12.2022 року про стягнення пені за прострочення аліментів.
У письмових поясненнях, які долучені до матеріалів справи, малолітній ОСОБА_2 , 2012 року народження зазначив, що мати майже кожного дня відносно нього виражається нецензцрною лайкою, б'є рукою по голові. Мати вживає алкогольні напої. Він побоюється матір оскільки вона його сильно контролює, може забирати телефон, щоб він не спілкувався з батьком. Він хоче проживати з батьком. ОСОБА_3 .
Також до протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 долучено пояснення ОСОБА_3 , в яких зазначено, що йому від дитини стало відомо, що мати ОСОБА_1 висловлюється відносно ОСОБА_5 грубою нецензурною лайкою, забирає в нього грошові кошти, б'є руками та ногами по тілу дитини. Син прохає забрати його, з матір'ю проживати не хоче.
На підтвердження зазначених пояснень ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_2 до матеріалів справи не долучено жодного доказу, як то довідки медичної установи про наявність у дитини скарг на біль, наявність тілесних ушкоджень. Характеристики на ОСОБА_1 з місця мешкання та роботи. Пояснень свідків -сусідів за місцем мешкання ОСОБА_2 , класного керівника, психолога закладу освіти, щодо наявності скарг дитини чи подій на які він посилається у свіоїх поясненнях.
При цьому, згідно характеристики ОСОБА_7 №12 ОМР ОСОБА_4 навчається у Ліцеї з першого класу, має відмінну характеристику щодо навчання та виховання, яким займається саме ОСОБА_1 , яка відвідує батьківські збори, організовує правильне проведення вільного часу сина, моніторить поводження дитини в мережі Інтернет, вдома створила всі необхідні житлово-побутові умови для нормального розвитку дитини.
Матеріали справи, на переконання суду, не містять доказів, які об'єктивно підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2, ч.1 ст.184 КУпАП, а сам матеріал зібраний з істотними протиріччями та недоліками, оскільки окрім пояснень зі слів малолітньої дитини не містять жодного доказу.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Так, 26.04.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження № К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 Верховний Суд роз'яснив, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної). Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами
Особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
У цій справі не доведено поза всяким розумним сумнівом те, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення, які ставляться їй за вину, а відтак у її діях відсутній склад адміністративних правопорушеннь, передбачених ч.1 ст.173-2, ч.1 ст.184 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 8, 27, 34, 35, 173-2, 184, 247, 283, 284 КУпАП, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2, ч. 1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області.
Суддя Лілія Іванівна Стручкова