ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/1221/23 пров. № А/857/11322/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Клепач Ольги Григорівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року у справі за її позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії,
суддя у І інстанції Мандзій О.П.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Тернопіль,
дата складення повного тексту рішення 26 травня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду в інтересах малолітнього сина ОСОБА_1 з адміністративним позовом, у якому просила:
визнати протиправними відмови, оформлені листами Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ) за № 3809-3981/К-02/8-1900/22 від 18 листопада 2022 року та за №3930-4132/К-02/8-1900/22 від 30 листопада 2022 року щодо неперерахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника батька - ОСОБА_4 - за період з 01 січня 2022 року по 30 вересня 2022 року;
зобов'язати відповідача відповідно до вимог частини 1 статті 37 та пункту 3 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (з розрахунку 100% пенсії за віком померлого годувальника) нарахувати та виплатити однією сумою ОСОБА_1 різницю (заборгованість) по сумі пенсії у зв'язку з втратою годувальника батька- ОСОБА_4 - яка утворилась за період з 01 січня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з урахуванням раніше проведених платежів ОСОБА_2 .
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року у справі № 500/1221/23, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у задоволені вказаного позову було відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що оскільки 02 вересня 2022 року позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою про виділення частки з пенсії у разі втрати годувальника на неповнолітнього утриманця ОСОБА_1 , то ГУ ПФУ правомірно виділив частку пенсії у зв'язку із втратою годувальника саме з 01 жовтня 2022 року, тобто з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла відповідна заява, та діяло відповідно до вимог статті 39 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено позивачкою, яка у своїй скарзі просила скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити її позовні вимоги. На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
При цьому зазначає, що ні відповідач, ні суд першої інстанції не врахували того, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з наступного дня за днем смерті годувальника, якщо таке звернення відбулось протягом 12 місяців з дня його смерті. Тому вважає, що дитина ОСОБА_1 має право на виплату пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 01 січня 2022 року.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 10). За час шлюбу у них народилось двоє дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
18 квітня 2022 року ОСОБА_2 звернулась до ГУ ПФУ із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника. Рішенням від 22 квітня 2022 року №191950015679 їй призначено з 01 січня 2022 року пенсію у зв'язку із втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї.
02 вересня 2022 року ОСОБА_3 звернулась до ГУ ПФУ із заявою про виділення частки з пенсії в разі втрати годувальника на неповнолітнього утриманця ОСОБА_1 . Рішенням від 17 жовтня 2022 року №1919500015679 з 01 жовтня 2022 року здійснено перерахунок призначеної пенсії у зв'язку зі зміною кількості утриманців, які мають право на призначення пенсії, та призначено позивачці з 01 жовтня 2022 року виділену частку пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивачка звернулася до пенсійного органу з проханням провести донарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії у разі втрати годувальника, беручи до уваги, що його батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і звернення з відповідною заявою про призначення пенсії другому утриманцю відбулось у строк до 12 місяців після смерті годувальника.
ГУ ПФУ листами № 3809-3981/К-02/8-1900/22 від 18 листопада 2022 року та №3930-4132/К-02/8-1900/22 від 30 листопада 2022 року повідомило, що 18 квітня 2022 року ОСОБА_2 подала заяву про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, в якій було зазначено про відсутність інших утриманців. Таким чином, з 01 січня 2022 року призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї - ОСОБА_2 , та з 01 жовтня 2022 року призначено частку пенсії у зв'язку з втратою годувальника на утриманця ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з такими діями ГУ ПФУ, ОСОБА_3 звернулася до адміністративного суду із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
За приписами частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною 1 статті 36 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Відповідно до частини 2 статті 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
За приписами частини 3 статті 36 Закону № 1058-IV до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно частин 1, 2 статті 38 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно. Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.
Частиною 1 статті 37 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
За приписами частин 1, 2 статті 39 Закону № 1058-IV на всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, призначається одна спільна пенсія.
На вимогу члена сім'ї із загальної суми пенсії виділяється його частка, яка виплачується окремо.
Виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла заява про виділення частки пенсії.
Пунктом 3 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Аналіз наведених норм чинного пенсійного законодавства дає підстави для висновку про те, що виплата пенсії передбачена лише особам, які набувають право на таку виплату. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника, а якщо звернення про призначення пенсії надійшло після того, як минув рік з дня смерті годувальника, така пенсія призначається з дня звернення за такою пенсією.
Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
Як встановлено пунктом 4.4 Порядок №22-1, на всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, призначається одна спільна пенсія. На вимогу члена сім'ї із загальної суми пенсії виділяється його частка, яка виплачується окремо.
У разі якщо член сім'ї, який звертається із заявою про призначення пенсії, повідомив про наявність інших утриманців, які мають право на призначення пенсії, їхнє місце проживання, до органу, що призначає пенсію за місцем проживання інших утриманців, невідкладно надсилається повідомлення про право утриманців звернутись із заявою про призначення пенсії.
Орган, що призначає пенсію за місцем проживання інших утриманців, надсилає заяву про призначення пенсії та документи, які засвідчують право інших утриманців на одержання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, до органу, що призначає пенсію, від якого надійшло повідомлення про призначення пенсії, протягом трьох робочих днів після їх отримання.
У разі якщо протягом трьох місяців від дати звернення члена сім'ї документи, необхідні для призначення пенсії іншим утриманцям, не надійшли, орган, що призначає пенсію, приймає рішення про призначення пенсії.
Якщо заява про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника іншим утриманцям, які проживають окремо, надійшла після винесення рішення про призначення пенсії, то приймається рішення про перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною кількості утриманців та, у разі необхідності, здійснюється виділення частки пенсії утриманцю, який проживає окремо.
Як слідує з матеріалів справи, пенсія померлого батька ОСОБА_4 становила 2955,74 грн.
З 01 січня 2022 року призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника донці померлого ОСОБА_2 у розмірі 1477,87 грн (50% від суми пенсії померлого). При цьому з доплатою по постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» від 26 березня 2008 року№ 265-2008-п у розмірі 456,13 грн загальний розмір пенсії склав 1934 грн.
Також судом встановлено, що з 01 жовтня 2022 року пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2 у зв'язку зі зміною кількості утриманців, та розмір її пенсії склав 1477,87 грн.
Апеляційний суд звертає увагу, що за логікою відповідача щодо виділення частки сину померлого ОСОБА_1 , пенсія ОСОБА_2 мала б становити 738,94 грн (1477,87/2), що звісно б суперечило чинному законодавству. Проте, як слідує з перерахунку, наявного в матеріалах справи, пенсія дітей померлого ОСОБА_4 становить в рівній 50% частці його пенсії - пенсія доньки ОСОБА_2 у розмірі 1477,87 грн та пенсія сина ОСОБА_1 у розмірі 1477,87 грн.
Таким чином, як встановлено апеляційним судом, виділення частки сину є фактично призначенням йому пенсії, оскільки частка виділена із загальної суми пенсії у розмірі 2955,74 грн. Тому виплата пенсії ОСОБА_1 має бути здійснена саме з 01 січня 2022 року, з часу виникнення у нього права на отримання пенсії у разі втрати годувальника.
Посилання відповідача на положення статті 39 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", згідно якої виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла заява про виділення частки пенсії, а тому ОСОБА_1 пенсію призначено з 1 жовтня 2022 року є безпідставними, оскільки виділення частки із загальної суми пенсії у зв'язку з втратою годувальника не позбавляє позивача права на отримання пенсії з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення з заявою про призначення пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
При цьому, на думку апеляційного суду, вимога позивачки про виплату боргу з пенсії однією сумою поглинається розумними сподіваннями та виправданими очікуваннями приватної особи на ефективний і дієвий захист власного майна у розумінні протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Обрання приватною особою за власною волею саме такого способу захисту порушеного права не суперечить публічним інтересам суспільства та не зачіпає прав чи інтересів інших суб'єктів права.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи сукупність викладених обставин, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази у їх сукупності при безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
За правилами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції неправильне застосування норм матеріального права та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, обставинам справи. Відтак, апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід задовольнити, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ :
апеляційну скаргу Клепач Ольги Григорівни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року у справі № 500/1221/23 скасувати та позов Клепач Ольги Григорівни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо неперерахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника батька, ОСОБА_4 , за період з 01 січня 2022 року по 30 вересня 2022 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відповідно до вимог частини 1 статті 37 та пункту 3 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (з розрахунку 100% пенсії за віком померлого годувальника) нарахувати та виплатити однією сумою ОСОБА_1 різницю (заборгованість) по сумі пенсії у зв'язку з втратою годувальника батька, ОСОБА_1 , яка утворилась за період з 01 січня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк