ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 160/12750/22
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року
у справі №160/12750/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчини певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
23 серпня 2022 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якому просив:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за заявою від 12.01.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити з 12.01.2022 пенсію за віком на пільгових умовах з зарахуванням до пільгового стажу періоду роботи з 14.07.1995 по 23.10.1997 в півтора кратному його обчисленні; з зарахуванням до загального страхового стажу періоду роботи з 27.03.1995 по 19.06.1995 року, а також періоду надстрокової військової служби у військовому званні прапорщиком з 15.05.1985 по 14.12.1990 в півтора кратному обчисленні;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 16216,00 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 р. у справі № 160/12750/22 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчини певні дії - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Компанієць подав апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року у справі №160/12750/22, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд вірно визнавши право позивача на застосування кратності під час обчислення стажу роботи в умовах крайньої півночі, та визнавши пільговим даний період роботи, під час кінцевого обрахунку пенсії не застосував кратність до пільгового періоду роботи позивача за Списком №2.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.01.2022 року №046150008046 позивача повідомлено, що йому відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу.
У спірному рішенні зазначено, що стаж зараховано за наданими документами та даними персоніфікованого обліку. При цьому, страховий стаж ОСОБА_1 складає - 21 рік 01 місяць 20 днів, пільговий стаж роботи - 03 роки 03 місяці 27 днів, що є недостатнім відповідно до вимог ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV. Крім того, не зараховано до пільгового стажу період роботи з 27.09.1995 року по 19.06.1995 року через виправлення у трудовій книжці; з 14.07.1995 року по 23.10.1997 року, оскільки у трудовій книжці не зазначена дата наказу на прийом та відсутня атестація.
Також відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за результатами звернення позивача від 04.02.2022 року з питання призначення пенсії додатково повідомлено, що, зокрема, період роботи позивача з 14.07.1995 року по 23.10.1997 року в ТОВ "Артель старателів Чукотка" не зараховано у пільговому обчисленні, оскільки відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV періоди роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 року, тобто стаж, набутий в районах Крайньої Півночі до 01.01.1991 року, зараховується до загального трудового стажу в пільговому обчисленні стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 року. З огляду на те, що позивач працював в ТОВ "Артель старателів Чукотка" після 01.01.1991 року, тому відсутні підстави для зарахування зазначеного періоду роботи у пільговому обчисленні.
Не погоджуючись з позицією відповідача та вважаючи його рішення протиправним, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції визнав недостатнім пільговий стаж позивача для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Дослідивши обставини по справі, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше ЗО років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців (про що зазначено відповідачем у листі-відмові).
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи (абз. 24 п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV).
Також, як зазначає відповідач у своєму листі, необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 повинен становити 7 років 6 місяців.
Отже, станом на час подання заяви про призначення пенсії - 16.06.2021 позивачу виповнилося повних 57 років, що не заперечується відповідачем.
Із наведених вище норм слідує, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків (28 років 6 місяців), з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
З матеріалів апеляційної скарги вбачається, що спірним є період з 14.07.1995 по 23.10.1997, коли позивач працював водієм з вивезення гірської маси з кар'єру в ТОВ «Артель старателів Чукотка» на віддаленій ділянці в Чаунському районі Чукотського автономного округу.
Так, судом першої інстанції визнано, що даний період зараховується в кратному обчисленні до загального страхового стажу позивача. Крім того, вказаний період роботи водієм з вивезення гірської маси з кар'єру з 14.07.1995 по 23.10.1997 підлягає до зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 (Список№2).
Проте, скаржник вважає, що коефіцієнт підвищення, що застосовується до періоду робіт в районах Крайньої Півночі розповсюджується і на пільговий стаж.
Колегія суддів вважає необґрунтованим подібні доводи позивача з огляду на наступне.
Частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-ІV обумовлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року №1029 (в редакції постанови Ради Міністрів СРСР від 03 січня 1983 року №12).
Спору про те, що місцевість, де працював позивач, відносилась до районів Крайньої Півночі, між сторонами не існує. Крім того, в трудовій книжці проставлено штамп, що місцевість прирівняна до районів Крайньої Півночі.
Водночас, питання врахування періодів роботи в районах Крайньої Півночі (колишнього СРСР, а потім Російської Федерації) після 01.01.1991 року до стажу при призначенні пенсій на території України регулюється нормами міжнародних угод, підписаних Україною та Російською Федерацією.
З 01.01.1992 року по 31.12.2001 року на території РФ діяв Закон РРСФР «Про державні пенсії в РРСФР» від 20.11.1990 року № 340-1, на підставі якого всі періоди роботи в районах Крайньої Півночі зараховуються в трудовий стаж в полуторному розмірі.
Відповідно до частини 4 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила призначення пенсії, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).
Згідно статті 6 Угоди «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 року працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов'язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
За змістом Угоди від 14.01.1993 року, пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Відповідно до статті 7 Угоди від 14.01.1993 року питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Статтею 1 Угоди від 13.03.1992 року передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Також статтею 6 Угоди від 13.03.1992 року передбачено, що для встановлення права на пенсію, в тому числі пільгових пенсій та за вислугою років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на територіях держав-учасниць Угоди, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності Угоди. Розрахунок пенсії проводиться із заробітку за період роботи, який зараховується в трудовий стаж.
Відповідно до статті 11 Угоди від 13.03.1992 року необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України» є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності; безробіття з незалежних від них обставин, необхідності догляду за дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї, смерті громадянина та членів його сім'ї тощо.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною 2 статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів» від 15.04.1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
З вищенаведених норм міжнародних угод, підписаних Україною та РФ, слідує, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Таким чином, якщо певний період роботи особи на території РФ згідно з законодавством цієї держави повинен обчислюватися на пільгових підставах, то в такому ж порядку цей же стаж повинен враховуватись щодо цієї людини і в Україні. Відтак, стаж позивача має бути обчислений згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність особи, а саме спірний період роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі підлягає зарахуванню до страхового стажу із розрахунку один рік роботи за один рік та шість місяців.
Разом з тим, судова колегія наголошує, що в даному випадку мова йде про кратне зарахування саме загального трудового стажу, а не пільгового стажу роботи за Списком№2.
Вищенаведені норми міжнародного права не розповсюджуються на питання пільгового обчислення пенсії в розумінні приписів ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, суд першої інстанції вірно врахував спірний період роботи в районах Крайньої Півночі на пільговій посаді в календарному обчисленні при обрахунку пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (зі зменшенням пенсійного віку).
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. В межах доводів апеляційної скарги підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року у справі №160/12750/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко