ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2023 р. Справа № 520/1174/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2023, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., м. Харків, повний текст складено 14.08.23 по справі № 520/1174/22
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 08.05.2019 по 08.05.2021, яка повинна нараховуватись наростаючим підсумком починаючи з 01.03.2018 та з урахуванням усіх об'єктів індексації;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 08.05.2019 по 08.05.2021, яка повинна бути розрахована наростаючим підсумком починаючи з 01.03.2018 та враховувати усі об'єкти індексації;
- відшкодувати ОСОБА_1 , витрати на надання професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 5000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час проходження позивачем військової служби йому протиправно не нараховувалась індексація грошового забезпечення з урахуванням усіх об'єктів індексації (щомісячних постійних виплат), визначених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» № 1078 від 17.07.2003 (далі - Постанова № 1078), зокрема посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія, які відповідач повинен був врахувати під час обрахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 08.05.2019 по 08.05.2021.
З посиланням на положення Порядку № 1078 зауважив, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з 01.03.2018 по теперішній час здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704).
При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.
Зауважив, що через грубе порушення відповідачем приписів чинного законодавства та правових позицій Верховного Суду позивач змушений був звернутись до адвоката та сплатити грошові кошти за надання правової допомоги для встановлення справедливості та відновлення порушених прав, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача грошової компенсації професійної правничої допомоги. При цьому зазначив, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц суд може зменшити розмір грошової компенсації за надання правової допомоги у разі обґрунтованого заперечення відповідача.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 у справі № 520/1174/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не здійснені нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08.05.2019 по 08.05.2021 із застосуванням базового місяця для обрахування індексації березень 2018 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 08.05.2019 по 08.05.2021 із застосуванням базового місяця для обрахування індексації березень 2018 року, виплату здійснити із урахування виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 у справі № 520/1174/22 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про відсутність підстав для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення наростаючим підсумком за період з 08.05.2019 по 08.05.2021, оскільки останній був зарахований до списків Військової частини НОМЕР_1 у травні 2019 року, а тому з березня 2018 року до травня 2019 року не мав правовідносин з відповідачем, при цьому редакція пункту 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, якою встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, не діє зворотньо у часі, тим більше не поширюється на період до виникнення правовідносин з відповідачем.
При цьому зауважив, що останнє підвищення посадових окладів, надбавок та доплат військовослужбовцям відбулось з 01.03.2018 із набранням законної сили постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017, у зв'язку з чим, позивач з травня 2019 року (місяця зарахування до списків частини) отримував новий оклад в сумі 3440 грн, а базовим місяцем для обчислення індексації став березень 2018 року.
Таким чином, спір щодо розміру грошового забезпечення відсутній, а нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу проведена у відповідності до вимог чинного законодавства у розмірі 5669,88 грн за період служби з травня 2019 року по травень 2021 року з базовим місяцем - березнем 2018 року, що підтверджується відповідною довідкою.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач в період з 08.05.2019 по 08.05.2021 проходив військову службу за контрактом у Військовій частини НОМЕР_1 .
08.05.2021 позивач був звільнений у запас на підставі підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
01.12.2021 представник позивача направив до військового командування Військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08.05.2019 по 08.05.2021.
02.12.2021 року Війська частина НОМЕР_1 отримала адвокатський запит, що підтверджується скриншотом з офіційної сторінки «УКРПОШТА» за штрих кодом 6105247702464.
Жодної відповіді представник позивача та позивач не отримали.
Позивач вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив останньому індексацію грошового забезпечення за період з 08.05.2019 по 08.05.2021, яка повинна бути розрахована наростаючим підсумком починаючи з 01.03.2018 та з урахуванням усіх об'єктів індексації, звернувся із позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08.05.2019 по 08.05.2021, суд першої інстанції, виходив з того, що останнє підвищення окладу за посадою, яку займав позивач відбулось 01.03.2018, у зв'язку із набранням чинності Постанови № 704, якою підвищено розмір тарифної ставки (посадових окладів) та затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, що в силу приписів Порядку № 1078 свідчить про те, що з 01.03.2018 базовим місяцем при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення військовослужбовцям є березень 2018 року.
Як наслідок, в якості ефективного способу відновлення порушеного права позивача, судом першої інстанції обрано зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 08.05.2019 по 08.05.2021 із застосуванням базового місяця для обрахування індексації березень 2018 року, з урахування виплачених сум.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині проведення індексації щодо усіх об'єктів індексації, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі вимоги прямо суперечать положенням ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та п. 4 Порядку № 1078, оскільки індексації підлягає уся сума грошового забезпечення позивача, а не кожний вид грошового забезпечення окремо, у зв'язку з чим такі вимоги задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд врахував послуги з надання усної консультації з вивчення документів, укладання договору про надання правової допомоги, підготовки аналітичної довідки, за якими визначена винагорода в розмірі 500 грн, а також проведення дослідження чинного законодавства у військовій сфері та надання письмового роз'яснення із правової проблеми за що визначена винагорода в розмірі 1000 грн. При цьому суд першої інстанції зауважив, що вироблення копій документів та вироблення екземплярів позовної заяви з відповідними копіями документів для сторін по справі, не є витратами на правничу допомогу адвоката, що підлягають розподілу між сторонами, оскільки такі витрати охоплюється складанням адміністративного позову.
Також, щодо витраченого адвокатом часу на складання відповіді на відзив відповідача, з визначенням винагороди у розмірі 500 грн, суд зазначив, що в матеріалах справи відсутній, як відзив на позов, так і зазначена адвокатом позивача відповідь на відзив відповідача, а відтак і докази понесення зазначених витрат.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог та вище наведені обставини, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суми сплачених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині задоволених позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Конституційний Суд України зазначив, що Основний Закон України закріплює основоположні засади права громадян на соціальний захист і відносить до законодавчого регулювання механізм реалізації цього права (абзац сьомий пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 червня 2001 року № 10-рп/2001).
За Конституцією України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції та законів України, в тому числі у сфері соціального захисту.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є, зокрема, Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ), яким визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України Про індексацію грошових доходів населення №1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ).
У статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації Закону № 1282-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2003 року № 1078 затверджено Порядок № 1078, який, відповідно до п.1 визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Слід зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Отже, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною сум грошового забезпечення військовослужбовців.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, що також має значення для розрахунку їх пенсії за вислугу років, оскільки забезпечує дотримання прав осіб, які проходили військову службу, як складової конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція застосована у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03.04.2019 (справа №638/9697/17), від 30.09.2019 (справа №750/9785/16-а), від 20.11.2019 у справі №522/11257/16-а і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.
Отже, грошове забезпечення підлягає обов'язковій індексації, як державна соціальна гарантія, яка надається для соціальної підтримки населення в умовах зростання цін, а державні соціальні гарантії обов'язкові для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності. Відповідні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 по справі № 610/1175/17.
Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 (в редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV “Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення”.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці 2 цього пункту.
Постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016 внесено зміни в абзац 2 пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, та цифри "101" замінено цифрами “ 103”.
Абзац 2 пункту 1-1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016 р. - застосовується з 01.01.2016.
Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078, в редакції, яка діяла до 01.12.2015 (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015), у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Тобто, відповідно до пункту 5 Порядку № 1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015 (до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015), базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” (далі - Постанова № 1013) були внесені значні зміни у вищевказаний Порядок, у зв'язку з чим з 15.12.2015 вступили в дію нові правила індексації заробітної плати, які в силу пункту 6 вказаної постанови, застосовуються з 01 грудня 2015 року.
Так, відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Тобто, з прийняттям Постанови № 1013 від 09.12.2015 змінилась процедура визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.
Таким місяцем (базовим) є той, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці.
Отже, зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Так, 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, якою було підвищено розмір тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, та затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.
Таким чином, у зв'язку із прийняттям вказаної постанови, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів, зокрема, з 01.03.2018, є березень 2018 року, а тому саме цей місяць в якості базового слід застосовувати при визначенні розміру індексації грошового забезпечення позивача за період з 08.05.2019 по 08.05.2021.
Разом з цим, як вбачається з наданої відповідачем до суду апеляційної інстанції довідки про виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за спірний період з травня 2019 року по травень 2021 року позивачу було нараховано індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - березень 2018 року.
Тобто, право позивача на отримання індексації грошового забезпечення, розрахованої з урахуванням базового місяця - березень 2018 року за вказаний період (травень 2019 - травень 2021) жодним чином порушено не було.
З огляду на викладене, враховуючи отримання позивачем індексації грошового забезпечення за період з травня 2019 року по травень 2021 року включно, розрахованої з використанням базового місяця - березень 2018, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08.05.2019 по 08.05.2021 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за вказаний період з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому колегія суддів акцентує увагу, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци 2, 5 пункту 4 Порядку №1078).
Водночас, позивач, звертаючись до суду з даним позовом посилався на наявність у нього права на виплату саме поточної індексації та визначення березня 2018 року як базового місяця, жодних вимог в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці (фіксованої) відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 позовна заява не містить.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засаді верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 по справі № 520/1174/22 в частині задоволених позовних вимог не відповідає, оскільки суд при вирішенні спірних правовідносин внаслідок неповного з'ясування обставин дійшов помилкового висновку про наявність порушеного права позивача щодо не нарахування відповідачем індексації грошового забезпечення позивача за спірний період із застосуванням базового місяця - березень 2018 року, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За приписами до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 по справі № 520/1174/22 в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині постанови про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частин 1-4, 6 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Аналіз наведених норм права, дозволяє дійти висновку, що судові витрати на правничу допомогу адвоката, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, можуть бути стягнуті за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, за умови задоволення позову.
Враховуючи скасування постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2023 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 у справі № 520/1174/22 в частині задоволення позову, керуючись наведеними вище нормами статті 139 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу, що в свою чергу зумовлює скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 у справі № 520/1174/22 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 139, 243, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 по справі № 520/1174/22 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08.05.2019 по 08.05.2021 із застосуванням базового місяця для обрахування індексації березень 2018 року та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 08.05.2019 по 08.05.2021 із застосуванням базового місяця для обрахування індексації березень 2018 року, з урахуванням виплачених сум, а також в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн - скасувати.
Прийняти в цій частині постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 по справі № 520/1174/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді О.А. Спаскін С.П. Жигилій