ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року м. Львівсправа № 380/21967/23
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ» (Позивач/ТОВ «ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці (Відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 03 липня 2023 року № UA209000/2023/100381/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/001788;
- стягнути на користь позивача сплачені судові витрати у виді судового збору.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 03 липня 2023 року № UA209000/2023/100381/2 та складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/001788 (далі - також спірні/оскаржувані рішення) є протиправними та підлягають скасуванню з наступних підстав.
Митний орган в оскаржуваному рішенні вказав, що подана позивачем довідка про надання транспортно-експедиційних послуг від 23 червня 2023 року б/н не містить відомостей щодо складових, а саме обробку оцінюваних товарів (митні формальності, отримання дозвільних сертифікатів тощо), отже відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документами та такі не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу України (далі - МК України). На такий аргумент відповідача позивач зазначає, що до складової митної вартості товару включаються саме витрати які понесені покупцем, тобто, ті, які згідно з операцією з купівлі товарів повинні сплачуватися чи вже сплачені покупцем (декларантом). Ураховуючи те, що ТОВ «ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ» відповідно до укладеного зовнішньоекономічного контракту придбало товар з отриманням його саме в місці Гебзе (Туреччина) на умовах поставки згідно з ІНКОТЕРМС FCA, тому витрати по транспортуванню позивач несе саме від того місця, де отримує товар і до пункту призначення в Україні. На підтвердження витрат на транспортування до місця ввезення на митну територію України позивач відповідно до вимог частини другої статті 53 МК України надав довідку про транспортно-експедиторські витрати, договір-заявку та рахунок. Усі перераховані документи містять однакові дані та інформацію щодо послуг перевезення товару. Зі змісту довідки про транспортні витрати, на яку посилається в оскаржуваному рішенні митний орган, чітко вбачається, що у вартість послуг транспортування включається вартість вантажних робіт та вартість перевезення до митного кордону та по території України (витрати на що не включаються до митної вартості). Оскільки страхування не проводилося, то, відповідно, витрати на страхування відсутні. Отже, резюмує позивач, він надав митному органу усі наявні на той момент документи, які підтверджували перевезення товару, а також витрати, які він понесе у зв'язку із доставкою товару до кордону України.
Ще однією підставою для прийняття оскаржуваного рішення є те, що згідно з пунктом 4.4 контракту від 20 лютого 2023 року № NSA20230220 тара та маркування входять у вартість товару, разом з тим в інвойсі від 21 червня 2023 року № NSA2023057 такі складові вартості товару відсутні; відтак не зрозуміло як сформована ціна товару, а відповідно правильність нарахування митної вартості товару. На такий аргумент відповідача позивач зазначає, що відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту (п.4.4) ціна товару включає вартість тари та маркування товару, а також в окремих випадках може включати і вартість доставки, що само собою підтверджує відсутність потреби вказувати таку інформацію в інших супровідних документах. Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації, поданої декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню декларантом з метою визначення митної вартості товару і не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості. Отже, при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, з огляду на включення цих витрат до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (фактурної вартості товару). З урахуванням зазначеного зауваження митного органу стосовно не включення додатково складової витрат по упаковці та маркуванню до інвойсу є необґрунтованими та безпідставними.
Позивач також відзначає, що відповідач у жодному документі не зазначив та не надав доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності або ознаки підробки. Відповідач не надав підтверджень того, що декларант у декларації митної вартості зазначив не усі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок. Надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що спростовує висновки митного органу щодо відсутності таких підтверджень. Отже, відсутні підстави для незастосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту).
Зважаючи на те, що картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/001788, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією, прийнято з причин порушення вимог статті 52 МК України в частині правильності визначення митної вартості товару, тобто, з тих же підстав, що й оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, то така картка відмови є необґрунтованою, а відтак підлягає визнанню протиправною та скасуванню разом із цим рішенням.
У зв'язку з вищенаведеним, просить адміністративний позов задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що обов'язок доведення заявленої у митній декларації митної вартості лежить на декларантові. При цьому для підтвердження заявленої митної вартості декларант зобов'язаний подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митної вартості, необхідністю у зв'язку з цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того, наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та, що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріплене право митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов'язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об'єктивних даних, та піддаватися обчисленню. Однак позивач не надав повний перелік витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості.
У цій справі позивач до митного оформлення подав довідку про надання транспортно-експедиційних послуг від 23 червня 2023 року № б/н, яка не містить відомостей щодо згаданих складових, а саме обробку оцінюваних товарів (митні формальності, отримання дозвільних сертифікатів, тощо). Також позивач до митного оформлення надав договір-заявку транспортного експедирування від 15 червня 2023 року № 01/1506, у якій відсутній підпис та печатка замовника ТОВ «ПРАЙМ КАМІКАЛЗ» . Отже, посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.
Стосовно методів визначення митної вартості імпортованого позивачем товару відповідач зазначає, що на момент перевірки заявленої позивачем митної вартості були відсутні митні оформлення подібних товарів, які б співпадали по асортименту продукції, не відомі та документально не підтверджені їх якість та репутація на ринку від виробника за час, максимально наближений до моменту прийняття оскаржуваного рішення про коригування заявленої митної вартості товарів. Четвертий метод визначення митної вартості товару не був застосований, оскільки на момент визначення заявленої позивачем митної вартості було відсутнє документальне підтвердження про ціну одиниці товару, що були продані на території України, з поправкою положень частини 2, 3 статті 62 МК України. П'ятий метод визначення митної вартості не був застосований, оскільки відсутнє документальне підтвердження щодо витрат, які включаються в ціну товарів відповідно до статті 63 МК України. Отже, митницею послідовно застосовувались методи визначення митної вартості.
З урахуванням наведеного, у зв'язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, не наданням декларантом належних додаткових документів митний орган цілком обґрунтовано прийняв оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості товару, відповідно до якого митну вартість скориговано на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 2ґ відповідно до положень статті 64 МК України.
Відповідач підсумовує, що документи, які підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані ТОВ «ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ» не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню.
У зв'язку з наведеним, у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 22 вересня 2023 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 29 вересня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання; запропоновано позивачу подати до суду переклад долучених до позовної заяви товаросупровідних документів державною мовою; запропоновано відповідачу подати до суду належним чином засвідчену копію митної декларації, яка слугувала джерелом інформації для коригування митної вартості у спірному рішенні.
У судовому засіданні, яке відбулося 17 жовтня 2023 року, суд заслухав усні пояснення представників позивача та відповідача, дослідив докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Представник позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити.
Представник відповідача заявлене нею клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін просила не розглядати; проти заявленого позову заперечила у повному обсязі, просила в його задоволенні відмовити.
У цьому ж судовому засіданні суд постановив прийняти рішення у строки, передбачені для справ, розгляд яких здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
Згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ» (код ЄДРПОУ 43905160) зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності; основний вид економічної діяльності 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.
З метою здійснення господарської діяльності ТОВ «ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ» (Покупець) 20 лютого 2023 року уклало Договір (Контракт) поставки № NSA20230220 з Компанією Nasrin Kimyevi Maddeler Makina Turism Gэda ve Tekstil Dэю Tic. Ltd. Єti. (Туреччина) (Постачальник).
Згідно із Специфікацією № 1 до вищевказаного контракту 08 червня 2023 року ТОВ «ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ» замовив поставку партії товару (Caustic Soda Flakes/Каустична сода луска) у кількості 22,5 тонни, умови оплати - 100% передоплата, умови поставки - FCA Гебзе.
Постачальник зі своєї сторони після укладення Специфікації виставив Покупцю на попередню оплату проформу-інвойс від 08 червня 2023 року № NS-20230608 на загальну суму 12600,00 доларів США.
14 червня 2023 року ТОВ «Прайм Кемікалз» оплатило вищевказану проформу-інвойс на загальну суму 12600,00 доларів США, що підтверджується банківським документом про іноземний переказ коштів (Swift).
Після отримання оплати Постачальник на поставку партії оплаченого товару виставив інвойс від 21 червня 2023 року № NSA2023057 на загальну суму 12600,00 доларів США, який є документом приймання-передачі партії товару та супроводжує товар.
Відповідальність за доставку придбаної партії товару було покладено на ТОВ «ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ» згідно з погодженими умовами поставки FCA відповідно до ІНКОТЕРМС, тобто, ТОВ «ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ» забирає товар у місці призначення та несе витрати на транспортування до України.
Для організації доставки товару від Постачальника на митну територію України ТОВ «ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ» скористалося послугами перевізника ТОВ «Горизонт-СМ», відповідно до укладеного договору-заявки одноразового перевезення вантажу від 15 червня 2023 року № 01/1506.
Згідно із умовами вказаного договору перевізник взяв на себе зобов'язання організувати доставку вантажу за маршрутом Гебзе (Туреччина) - с. Чишки (Україна), з терміном завантаження 20-23 червня 2023 року. За надані послуги перевезення сторони домовилися про оплату в розмірі 100000,00 гривень з оплатою за послуги двома частинами: 70% від загальної вартості в момент розвантаження товару у місці призначення; 30% після отримання оригіналів документів, в тому числі CMR. Перевезення товару здійснювалося відповідно до міжнародної автотранспортної накладної CMR від 21 червня 2023 року А № 037209.
Для цілей митного оформлення ввезеного в режимі імпорту вищевказаного товару ТОВ «ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ» в особі декларанта ТОВ «Смарт Брокер Партнершіп» подало митну декларацію № 23UA209230069604U6. Декларант визначив митну вартість товару за основним методом - ціною договору (контракту) та заявив у митній декларації фактурну вартість на рівні 535764,36 гривень, яка включає вартість товару (12600,00 доларів США х 36.5686 курс долара до гривні) + 75 000,00 гривень транспортні витрати до кордону.
На підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару позивач надав митному органу такі документи: договір (Контракт) поставки від 20 лютого 2023 року № NSA20230220; специфікацію від 08 червня 2023 року № 1; проформу-інвойс від 08 червня 2023 року № NS-20230608; банківський документ про іноземний переказ коштів (Swift); інвойс від 21 червня 2023 року № NSA2023057; міжнародну автотранспортну накладну CMR від 21 червня 2023 року А № 037209; пакувальний лист; документи, підтверджуючі транспортування товару: договір-заявки одноразового перевезення вантажу від 15 червня 2023 року № 01/1506; довідку про транспортні витрати від 23 червня 2023 року.
Митний орган за результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, 29 червня 2023 року направив позивачу електронну вимогу з проханням відповідно до частин третьої та четвертої статті 53 МК України надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.
На вказану вимогу митного органу декларант надіслав супровідний лист із переліком додаткових документів, зокрема надав: контракт купівлі-продажу від 20 лютого 2023 року № NSA20230220; рахунок-фактуру від 21 червня 2023 року № NSA2023057; платіжку про оплату товару від 14 червня 2023 року № U230614--17ML151; рахунок-проформу від 08 червня 2023 року № NS-20230608; рахунок на оплату транспортного перевезення від 03 липня 2023 року № Г-00000716; довідку про надання транспортних послуг від 23 червня 2023 року № б/н; додаток до контракту (специфікація) від 08 червня 2023 року № 1; експортну декларацію країни відправника вантажу від 21 червня 2023 року № 23TR41050000133580; прайс-лист (прейскурант) виробника товару від 01 червня 2023 року № б/н; договір-заявку на транспортне перевезення від 15 червня 2023 року № 01/1506; комерційну пропозицію від 30 червня 2023 року № б/н.
За результатами розгляду митної декларації № 23UA209230069604U6 та доданих документів митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 03 липня 2023 року № UA209000/2023/100381/2 та склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/001788.
У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 03 липня 2023 року № UA209000/2023/100381/2 в графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» вказано, що митна вартість не може бути визнана з наступних причин:
Подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: відповідно до положень Інкотермс 2010, термін FCA (Free Carier (... named place) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Відповідно до частини 10 статті 58 МК України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 МК України згідно з заявленими умовами поставки для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умов платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.
Згідно з наданими декларантом документами, зокрема довідка про надання транспортно-експедиційних послуг від 23.06.2023 б/н не містить відомостей щодо згаданих складових, а саме обробку оцінюваних товарів (митні формальності, отримання дозвільних сертифікатів тощо). Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 МК України.
Згідно з пунктом 4.4 зовнішньоекономічного контракту від 20.02.2023 № NSA20230220 зазначено, що тара та маркування входить у вартість товару, разом з тим у інвойсі від 21.06.2023 № NSA2023057 такі складові вартості товару відсутні. Отже, не зрозуміло як сформована ціна товару, а відповідно правильність нарахування митної вартості товару.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості.
Відповідно до частини 2-3 статті 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, для підтвердження митної вартості: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На вимогу митного органу документів, які спростовують попередньо виявлені розбіжності, декларантом не надано.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог пункту 2 частини 6 статті 54 МК України, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно зі статтею 57 МК України.
Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МК України). Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД UA209230/2023/031859 від 31.03.2023, де вартість такого товару становить 1,02 дол. США за кг (цього виду товару). Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводились.
Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, уважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є правомірність прийнятого Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 03 липня 2023 року № UA209000/2023/100381/2 та складеної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/001788.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).
Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п'ята, сьома статті 58 МК України).
Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).
Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина п'ята статті 53 містить норми відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п'ята статті 55 МК України).
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною першою статті 64 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Частиною другою статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Як зазначено в частині четвертій статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:
- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів» (постанова від 18 грудня 2018 року у справі № 821/110/18);
- «… витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […]. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації» (постанова від 17 липня 2019 року у справі № 809/872/17);
- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом» (постанова від 05 лютого 2019 року у справі № 816/1199/15);
- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів» (постанова від 05 березня 2019 року у справі № 815/143/174);
- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства» (постанова від 21 грудня 2018 року у справі № 815/1670/17). У цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.
Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності рішення про коригування митної вартості товарів в частині обґрунтування сумніву в заявленій декларантом митній вартості, суд виходить з наступного.
Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки: основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»; МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього кодексу; митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.
Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов'язана встановити та чітко викласти обставини, які свідчать про: обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості; причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.
При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.
Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
Поряд з цим єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:
1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України;
2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;
3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);
4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість імпортованого товару за ціною договору, яка зазначена в проформі-інвойсі від 08 червня 2023 року № NS-20230608 та інвойсі від 21 червня 2023 року № NSA2023057, а саме 12600,00 доларів США.
На підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару декларант позивача надав митному органу разом з митною декларацією, а надалі - на електронну вимогу митного органу документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: договір (Контракт) поставки від 20 лютого 2023 року № NSA20230220; специфікацію від 08 червня 2023 року № 1; проформу-інвойс від 08 червня 2023 року № NS-20230608; банківський документ про іноземний переказ коштів (Swift); інвойс від 21 червня 2023 року № NSA2023057; міжнародну автотранспортну накладну CMR від 21 червня 2023 року А № 037209; пакувальний лист; документи, підтверджуючі транспортування товару: договір-заявку одноразового перевезення вантажу від 15 червня 2023 року № 01/1506; довідку про транспортні витрати від 23 червня 2023 року; контракт купівлі-продажу від 20 лютого 2023 року № NSA20230220; рахунок-фактуру від 21 червня 2023 року № NSA2023057; платіжку про оплату товару від 14 червня 2023 року № U230614--17ML151; рахунок-проформу від 08 червня 2023 року № NS-20230608; рахунок на оплату транспортного перевезення від 03 липня 2023 року № Г-00000716; довідку про надання транспортних послуг від 23 червня 2023 року № б/н; додаток до контракту (специфікація) від 08 червня 2023 року № 1; експортну декларацію країни відправника вантажу від 21 червня 2023 року № 23TR41050000133580; прайс-лист (прейскурант) виробника товару від 01 червня 2023 року № б/н; договір-заявку на транспортне перевезення від 15 червня 2023 року № 01/1506; комерційну пропозицію від 30 червня 2023 року № б/н.
З наведеного суд висновує, що при митному оформленні товару позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною 2 статті 53 МК України, та перелічені судом вище.
Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість товару не може бути визнана з тієї причини, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та навів відповідні аргументи, що спонукали його дійти такого висновку.
Надаючи правову оцінку аргументам митного органу у цій частині, суд виходить з наступного.
Із приводу аргументу митного органу «…згідно з наданими декларантом документами, зокрема довідка про надання транспортно-експедиційних послуг від 23.06.2023 б/н не містить відомостей щодо згаданих складових, а саме обробку оцінюваних товарів (митні формальності, отримання дозвільних сертифікатів тощо). Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 МК України.…» суд зазначає таке.
На підтвердження витрат на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України, позивач надав митому органу: договір-заявку одноразового перевезення вантажу від 15 червня 2023 року № 01/1506; довідку про транспортні витрати від 23 червня 2023 року; міжнародну автотранспортну накладну CMR від 21 червня 2023 року А № 037209; рахунок-фактуру від 03 липня 2023 року № Г-00000716.
Усі перераховані документи містять однакові дані та інформацію щодо послуг перевезення товару.
Зі змісту довідки про транспортні витрати, на яку посилається в оскаржуваному рішенні митний орган, чітко вбачається, що транспортні витрати з перевезення вантажу від м. Гебзе (Туреччина) до кордону України п/п «Порубне» становлять 75000,00 грн; транспортні витрати з перевезення вантажу від кордону України п/п «Порубне» до с. Чишки (Україна) становлять 25000,00 грн; навантажувально-розвантажувальні роботи включені у вартість доставки; страхування вантажу не проводилося.
Суд зазначає, що МК України не визначає виду доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказує, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Отже, надані позивачем до митного оформлення документи у сукупності надають можливість визначити розмір транспортних витрат та не мають суперечностей, тому висновки митного органу у цій частині є безпідставними.
Із приводу аргументу митного органу «…згідно з пунктом 4.4 зовнішньоекономічного контракту від 20.02.2023 № NSA20230220 зазначено, що тара та маркування входить у вартість товару, разом з тим у інвойсі від 21.06.2023 № NSA2023057 такі складові вартості товару відсутні. Отже, не зрозуміло як сформована ціна товару, а відповідно правильність нарахування митної вартості товару…» суд зазначає таке.
Як передбачено пунктом 4.4 договору (Контракту) поставки від 20 лютого 2023 року № NSA20230220 ціна товару включає вартість тари та маркування товару, а також в окремих випадках може включати і вартість доставки.
Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України у разі поставки товару у зворотній тарі у графі митної декларації « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32».
Однак у вказаній графі митної декларації № 23UA209230069604U6 позивачем зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару).
Наведене вказує на відсутність особливостей переміщення товару, визначених згаданим Класифікатором.
При цьому жодних спеціальних умов щодо пакування товару інвойсами, наданими позивачем, не передбачалось.
З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню декларантом з метою визначення митної вартості товару і не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
Отже, при розрахунку митної вартості імпортованого товару не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, з огляду на включення цих витрат до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (фактурної вартості товару), що прямо передбачено контрактом.
З урахуванням зазначеного зауваження митного органу стосовно не включення додатково складової витрат по упаковці та маркуванню до інвойсу є необґрунтованими та безпідставними.
Тож беручи до уваги відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд уважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості, та давали відповідачу підстави для прийняття рішень щодо визнання заявленої митної вартості такого товару.
Суд також наголошує на тому, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Надання декларантом додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень пункту 2 частини 6 статті 54, частини 2 статті 256 МК України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.
Однак з переліку витребуваних митним органом документів неможливо встановити недоліки яких з наданих позивачем документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Тому спотвореним було отримання позивачем вичерпної інформації щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у митній декларації вартістю.
Оцінюючи рішення про коригування митної вартості імпортованого товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує таке.
Як передбачено пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, з наступними змінами та доповненнями, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».
Однак оскаржуване рішення не містить жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Такі обставини вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за другорядним (резервним) методом.
Водночас в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митним органом посиланням на митну декларацію від 31 березня 2023 року № UA209230/2023/031859, де вартість такого товару становить 1,02 дол. США за кг (цього виду товару).
Однак відповідач не пояснив: чому як джерело інформації ним обрано саме цю митну декларацію; чому не обрано митні декларації, у яких здійснювалося митне оформлення за ціною договору (зокрема, чи були оформлені митницями України інші митниці декларації з таким кодом товару згідно УКТЗЕД та описом товару).
Суд враховує, що відповідач має доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів та може відібрати за критерієм «код УКТЗЕД» всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо. Тому зазначення лише номеру та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскарженого рішення.
Таким чином, суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано як джерело інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо.
Суд звертає увагу на те, що зазначення в рішенні про коригування митної вартості лише номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, прямо суперечать вищезазначеним положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування.
Ураховуючи наведені вище мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності його в частині визначення митної вартості імпортованого товару, тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.
Вирішуючи позовну вимогу про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/001788, суд виходить з таких мотивів.
Частиною першою статті 256 МК України передбачено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
Згідно з частинами другою, третьою статті 256 МК України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.
Суд установив, що підставою для оформлення відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/001788 стало коригування Львівською митницею митної вартості товару, заявленої декларантом у митній декларації № 23UA209230069604U6.
Зважаючи на те, що у процесі розгляду справи суд встановив, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 03 липня 2023 року № UA209000/2023/100381/2 є протиправним та підлягає скасуванню, тож сформована на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/001788 є незаконною, а тому позовну вимогу про визнання її протиправною та скасування також належить задовольнити.
Відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин справи та викладених правових положень, суд доходить висновку, що відповідачем не дотримано наведених приписів частини 2 статті 2 КАС України, а тому прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 03 липня 2023 року № UA209000/2023/100381/2 та складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/001788 є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до вимог частини 1, пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.
Щодо розподілу судових витрат суд враховує наступне.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
За змістом частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).
Суд встановив, що при зверненні з цим позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 4294,40 грн. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь позивача належить стягнути 4294,40 грн сплаченого судового збору.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ» (вул. Героїв Крут, 2/3/5, с. Сокільники, Пустомитівський район, Львівська область) до Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000) про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 03 липня 2023 року № UA209000/2023/100381/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/001788, складену Львівською митницею.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ КЕМІКАЛЗ» (вул. Героїв Крут, 2/3/5, с. Сокільники, Пустомитівський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 43905160) 4294,40 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 07 грудня 2023 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна