ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 380/12127/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2023 рокумісто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Спец-Ком-Сервіс” до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Спец-Ком-Сервіс” код ЄДРПОУ 36449624, місцезнаходження: 08130, Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Кільцева, 4-Н (далі - позивач) до Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Тадеуша Костюшка, 1 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 23.12.2022 №UA209000/2022/900232/2;
- визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 27.12.2022 №UA209000/2022/900235/2;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці Держмитслужби №UA209170/2022/002772;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці Держмитслужби №UA209170/2022/002824.
Ухвалою від 05.06.2023 суддя прийняла позовну заяву до розгляду і відкрила спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Ухвалою від 14.06.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою від 17.11.2023 суд витребував докази від позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у наданих позивачем документах були відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. А відтак, позивачем первісно надано всі необхідні документи для визначення митної вартості, а вимога про надання додаткових документів є необґрунтованою. Відсутність в оскаржених рішеннях про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, додатково свідчать про протиправність рішення митного органу щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що суд не має права досліджувати обставини, які стосуються митної вартості, які не були предметом дослідження митного органу при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, а саме Коносамент Bill of landing №BW 22100003, заявка на перевезення вантажу №2, договір заявка №ЕПТ-18 від 19.12.2022, договір заявка №АДЕ-2 на перевезення вантажу від 14.12.2022. Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Таким чином, посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.
30.11.2023 представник позивача подав до суду клопотання про долучення доказів.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
До митного оформлення уповноважена особа декларанта подала митну декларацію від 21.12.2022 № 22UA209170101282U9 на товар “№ 1. Композитні панелі прямокутної форми, з алюмінієвих сплавів, товщина яких перевищує 0,2мм, пофарбовані, багатошарові:які складаються з алюмінієвого листа 0,2 1мм+полімерного наповнювача 2.58мм+алюміневого листа 0,21 мм: - Aluminum composite sheets 3mm(0,21*2,58*0,21)*1250*6100, Matt Signal White, Color CodeRAL9003, кількість -80 листів/610кв.м- Aluminum com posite sheets 3mm(0,21*2,58 *0,21)*1250*6100, Matt Signal White, Color Code-RAL1003, кількість -192 листів/1344кв.м- Aluminum com posite sheets 3mm (0,21*2,58*0,21)*1250*5600, Matt White Aluminum, Color Code-RAL9006 , кількість 99 листів/693 кв.м- Aluminum composite sheets 3mm(0,21*2,58*0,21)*1250*5600, Matt Signal White, Color CodeRAL9003,-кількість 199 лисів/1393кв.м. Товар використовується у будівництві для декоративних цілей, облицювання фасадів будівель, виробництві зовнішньої реклами, вивісок, стендів. Торгівельна марка: ALUMENAL. Виробник: SH ANGHAI ALUMETAL DECORATIVE MATERIAL CO., LTD. Країна виробництва: CN, Китай.”. Розрахована декларантом митна вартість товару - 43384,52 доларів США.
Відповідач надіслав уповноваженій особі декларанта вимогу про надання додаткових документів.
На вимогу митного органу уповноважена особа декларанта подала додаткові документи.
23.12.2022 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900232/2 (далі - оскаржене рішення), відповідно до якого визначено митну вартість імпортованого позивачем товару за допомогою резервного методу у розмірі 51419,48 доларів США. Відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2022/002772.
До митного оформлення уповноважена особа декларанта подала митну декларацію від 24.12.2022 № 22UA209170102230U1 на товар № 1. Композитні панелі прямокутної форми, з алюмінієвих сплавів, товщина яких перевищує 0,2мм, пофарбовані, багатошарові: які складаються з алюмінієвого листа 0,2 1 мм + полімерного наповнювача 2,58мм + алюмінієвого листа 0,21мм: Aluminum composite sheets 3mm (0,21*2,58*0,21)*1250*6100, Matt Signal White, Color CodeRAL9003, кількість -80 листів/610кв.м - Aluminum composite sheets 3mm(0,21*2,58 *0,21)*1500*6100, Matt Signal White, Color Code-RAL 9003,кількість -140 листів/1281кв.м-Aluminum composite sheets 3mm(0,21*2,58*0,21)*1250*5600, Matt Signal Yellov, Color Code-RAL1003 , кількість 182 листів/1344 кв.м- Aluminum composite sheets 3mm(0,21*2,58*0,21)*1250*5600, Matt White Aluminum, Color Code-RAL9006, - кількість 99 лисів/693кв.м.- Aluminum composite sheets 3mm(0,21*2,58*0,21)*1250*5600, Matt Signal White, Color Code-RAL9003, кількість 199 листів/1393 кв.м. Товар використовується у будівництві для декоративних цілей, облицювання фасадів будівель, виробництві зовнішньої реклами, вивісок, стендів. Торгівельна марка: ALUMENAL. Виробник: SH ANGHAI ALUMETAL DECORATIVE MATERIAL CO., LTD. Країна виробництва: CN, Китай.”. Розрахована декларантом митна вартість товару - 44024,76 доларів США.
Відповідач надіслав уповноваженій особі декларанта вимогу про надання додаткових документів.
На вимогу митного органу уповноважена особа декларанта подала додаткові документи.
27.12.2022 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900235/2 (далі - оскаржене рішення), відповідно до якого визначено митну вартість імпортованого позивачем товару за допомогою резервного методу у розмірі 52544,57 доларів США. Відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2022/002824.
Вважаючи вказані рішення про коригування митної вартості та картки відмови протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою.
Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається частиною другою статті 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).
Як встановив суд, уповноважена особа декларанта для здійснення митного оформлення подала до відповідача митну декларацію від 21.12.2022 №22UA209170101282U9, до якої для підтвердження заявленої митної вартості товару долучила наступні документи:
- пакувальний лист (Packing list) б/н 07.09.2022;
- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) SHALMTACP220907 від 07.09.2022;
- автотранспортна накладна (Road consignment note) №20221214/1 від 14.12.2022;
- сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №22C3100A4168/00029 від 18.10.2022;
- загальна декларація прибуття №22UA141001394064Z8 від 16.12.2022;
- банківський платіжний документ, що стосується товару №40 від 21.10.2022;
- банківський платіжний документ, що стосується товару №ucibcv0809163809 від 08.09.2022;
- банківський платіжний документ, що стосується товару №ucibcv2809161203 від 28.09.2022;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №3201/2 від 16.12.2022;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток №1 від 07.09.2022;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) №050922 від 05.09.2022;
- договір про надання послуг митного брокера №БР-488 від 09.09.2022;
- договір (контракт) про перевезення № 09092022-02 від 09.09.2022;
- INSPECTION CERTIFICATE від 05.09.2022.
В рішенні про коригування митної вартості товарів від 23.12.2022 №UA209000/2022/900232/2 зазначено, що у графі 4 CMR 20221214/1 від 14.12.2022 зазначено місце завантаження - Польща, Macierzysz, проте у довідці на оплату транспортних витрат № 3201/2 від 16.12.2022 зазначено місце перевантаження Гданськ, потім Варшава.
Окрім цього, згідно з цим же рішенням в інвойсі міститься посилання на Замовлення, яке до митного оформлення не надано. Представник відповідача додав, що дане замовлення передбачене пунктом 3.1.1 контракту від 05.09.2022 № 050922 та договором транспортного експедирування №09092022-02. А оскільки, як зазначалось вище, виявлено розбіжності між довідкою транспортних витрат та CMR у місці завантаження, а в замовленні містяться відомості про місце завантаження, то у зв'язку з його неподанням, у митного органу не було можливості перевірити таку складову митної вартості.
В рішенні про коригування митної вартості товарів від 23.12.2022 №UA209000/2022/900232/2 також зафіксовано, що у графі 22 ЦМР зазначено особу - відправника вантажу, відомості щодо якої відсутні у товарно-супровідних документах.
Представник відповідача пояснив, що до митного оформлення надано договір перевезення, укладений між ТзОВ “Спец-Ком-Сервіс” та ТзОВ «Інтер Транс Лоджістікс». У графі 23 зазначено перевізника Aditon LTD. Однак жодних договорів між ТзОВ «Інтер Транс Лоджістікс» та відправником SKY LOGISTICS POLAND та в подальшому перевізником Aditon LTD до митного оформлення не надавалось.
Таким чином, дані складові митної вартості (всі витрати на перевезення, витрати на навантаження, вивантаження оцінюваних товарів) не підтверджені.
В інвойсі № SHALMTACP220907 від 07.09.2022 зазначено, що оплата повинна здійснюватись за графіком 50% та 50%. Надані платіжні доручення не відповідають цьому графіку.
Уповноважена особа декларанта для здійснення митного оформлення також подала до відповідача митну декларацію від 24.12.2022 № 22UA209170102230U1, до якої для підтвердження заявленої митної вартості товару долучила наступні документи:
- пакувальний лист (Packing list) б/н від 07.09.2022;
- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) SHALMTACP220907 від 07.09.2022;
- автотранспортна накладна (Road consignment note) №20221219/1 від 19.12.2022;
- сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №22C3100A4168/00029 від 18.10.2022;
- загальна декларація прибуття №22UA141001414705Z7 від 22.12.2022;
- банківський платіжний документ, що стосується товару №40 від 21.10.2022;
- банківський платіжний документ, що стосується товару №ucibcv0809163809 від 08.09.2022;
- банківський платіжний документ, що стосується товару №ucibcv2809161203 від 28.09.2022;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №3203/2 від 20.12.2022;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаток №1 від 07.09.2022;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) №050922 від 05.09.2022;
- договір про надання послуг митного брокера №БР-488 від 09.09.2022;
- договір (контракт) про перевезення №09092022-02 від 09.09.2022.
В рішенні про коригування митної вартості товарів від 27.12.2022 №UA209000/2022/900235/2 зазначено, що у графі 4 CMR 20221214/1 від 14.12.2022 зазначено місце завантаження - Польща, Macierzysz, проте у довідці на оплату транспортних витрат № 3203/2 від 20.12.2022 зазначено місце перевантаження Гданськ, потім Варшава.
Окрім цього, згідно з цим же рішенням в інвойсі міститься посилання на Замовлення, яке до митного оформлення не надано. Представник відповідача додав, що дане замовлення передбачене пунктом 3.1.1 контракту від 05.09.2022 №050922 та договором транспортного експедирування №09092022-02. А оскільки, як зазначалось вище, виявлено розбіжності між довідкою транспортних витрат та CMR у місці завантаження, а в замовленні містяться відомості про місце завантаження, то у зв'язку з його неподанням, у митного органу не було можливості перевірити таку складову митної вартості.
В рішенні про коригування митної вартості товарів від 27.12.2022 №UA209000/2022/900235/2 також зафіксовано, що у графі 22 ЦМР зазначено особу - відправника вантажу, відомості щодо якої відсутні у товарно-супровідних документах.
В інвойсі № SHALMTACP220907 від 07.09.2022 зазначено, що оплата повинна здійснюватись за графіком 50% 30% 20%. Надані платіжні доручення не відповідають цьому графіку.
З наведених обставин видно, що позивач подав до митного органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів документи, які містять очевидні розбіжності, які впливають, зокрема, на таку складову митної вартості, як витрати на транспортування.
Суд звертає увагу на те, що позивач жодним чином не заперечив та не спростував виявлених митним органом розбіжностей між поданими декларантом документами. При цьому, суд погоджується із позицією представника відповідача щодо відсутності підстав для взяття до уваги таких документів як: Коносамент Bill of landing №BW 22100003, заявка на перевезення вантажу №2, договір заявка №ЕПТ-18 від 19.12.2022, договір заявка №АДЕ-2 на перевезення вантажу від 14.12.2022, адже вони не подавалися до митного оформлення, що позивач не заперечив.
Згідно з частинами першою, другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у частині першій статті 58 вказаного Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 вказаного Кодексу.
Згідно з частиною четвертою статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.
З аналізу положень МК України можна дійти висновку про те, що обов'язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 16.04.2019 у справі №804/16271/15, від 15.05.2018 № 809/1260/17.
Зважаючи на викладене, беручи до уваги наявні розбіжності у поданих позивачем документах щодо заявленої митної вартості товару, суд вважає, що у відповідача були підстави, передбачені частиною третьою статті 53 МК України, для пред'явлення позивачу вимоги надати додаткові документи. Відтак відповідач довів обґрунтований сумнів правильності визначення митної вартості товарів, а тому доводи позивача у цій частині суд відхиляє.
Натомість на вимогу митного органу позивач не надав документів, які б усунули виявлені розбіжності щодо заявленої митної вартості товару.
У частині шостій статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу;
- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У частині першій статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості таких товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Із змісту оскарженого рішення вбачається, що підставою для його прийняття слугувало те, що у документах, поданих до митного оформлення наявні розбіжності, які позивач не усунув.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для прийняття рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості товарів.
Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої вказаної статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.
У частині третій статті 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів”, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у графі 33 “Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості” рішення про коригування митної вартості товарів зазначається - у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини другої вказаної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
У частинах третій-шостій статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 вказаного Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У частинах четвертій, п'ятій статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої вказаної статті. Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
За приписами частин першої, другої, четвертої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.
З оскарженого рішення від 23.12.2022 №UA209000/2022/900232/2 вбачається, що відповідач визначив митну вартість товару за резервним методом, взявши за основу для обрахунку митної вартості товару митну декларацію від 01.12.2022 №UA100380/2022/366675 (рівень митної вартості - 2,51 доларів США/кг).
З оскарженого рішення від 27.12.2022 №UA209000/2022/900235/2 вбачається, що відповідач визначив митну вартість товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, взявши за основу для обрахунку митної вартості товару митну декларацію від 12.11.2022 №UA408020/2022/55229.
Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
На виконання вказаного положення відповідач прийняв картку відмови у прийнятті митної декларації №UA209170/2022/002772, №UA209170/2022/002824.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Зважаючи на викладені висновки, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товару від 23.12.2022 №UA209000/2022/900232/2, від 27.12.2022 №UA209000/2022/900235/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації №UA209170/2022/002772, №UA209170/2022/002824 відповідають критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому є правомірними та не підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Спец-Ком-Сервіс” до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, - відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.