Справа № 761/23771/19
Провадження № 2/761/1063/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
24 листопада 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.
при секретарі Марінченко Л.В.
розглянувши за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Державного житлово-комунального підприємства НАН України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
ВСТАНОВИВ:
Предстаник ДЖКП НАН України звернувся до суду з позовомта просить стягнути з відповідача 19 856 грн. 70 коп. заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, з огляду на наступне. Позивач є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 , обслуговує його та надає відповідні комунальні послуги. Відповідач на підставі ордеру від 27.03.2006 № 42 є користувачем кв. АДРЕСА_2 та отримувачем комунальних послуг за даною адресою. Таким чином, у ОСОБА_1 виникло та діє зобов'язання щодо сплати відповідних комунальних платежів. Зі свого боку позивач виконав свої обов'язки в повному обсязі, надавши відповідні комунальні послуги. Загальна сума заборгованості відповідача по комунальним платежам у період з січеня 2015 по лютий 201 складає 19856 грн. 70 коп. Представник позивача зазначає, що відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, через що позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просить суд, стягнути з відповідача заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 19 856 грн. 70 коп. та судові витрати.
Провадження у справі вдкрито 21.06.2019 р., відповідно до положень ст.ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
11.01.2021 здійснено перехід до розгляду цивільної справи за даним позовом позовом за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, звернувся до суду із заявою, в якій зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника та винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не подала.
За таких обставин, зважаючи на положення ст. ст. ст. 223,280 ЦПК України, за відсутності заперечень представника позивачів, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних доказів, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши наявні докази та надавши їм належну оцінку, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Встановлено, що ОСОБА_1 27.03.2006 р. отримала ордер № 42 на житлову площу у гуртожитку АДРЕСА_3 .
З наданого Додатку 1 до розпорядження Президії НАН УКраїни від 02.03.2000 р. № 291 , будинок АДРЕСА_4 передано на баланс позивачу.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Як вбачається з до довідки про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) відповідач має заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 19 856 грн. 70 коп.
Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (п.2 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно зі ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
На суд покладено обов'язок вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб. У той же час, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.
Такі правові висновки є усталеними та знаходять втілення, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 29.09.2021 у справі № 910/17079/19, від 16.09.2021 у справі № 922/3059/16, від 26.01.2021 у справі № 923/722/19, від 29.10.2020 у справі № 917/814/16, від 29.01.2020 у справі № 904/5265/18, від 28.01.2020 у справі № 912/653/19, від 06.11.2019 у справі № 909/51/19, від 25.06.2019 у справі № 5023/5836/12, від 19.06.2019 у справі № 910/19581/16, від 05.06.2019 у справі № 909/452/18, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15.
При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).
Долучений до справи Ордер №42 від 27.03.2006 вбачається, що строк проживання на житловій площі гуртожитку АДРЕСА_5 з 27.03.2006 по 15.09.2007 не підтверджує обов'язки по сплаті комунальних послуг зазначеної кімнати у період з січня 2015 року по березень 2019 року.
Доказів на підтвердження того, що зазначеною кімнатою АДРЕСА_6 перебувала в користуванні ОСОБА_1 у період з січня 2015 року по березень 2019 року позивачем надано не було..
Надана позивачем довідка про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) не свідчить про отримання послуг саме відповідачем.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, відповідно до положень до ч. 6 ст. 81 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За положеннями ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
В свою чергу приписами ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК УКраїни Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження користування відповідачем відповідними послугами, а тому вважає за можливе відмовити у задоволенні заявлених вимог.
Розподіляючи судові витрати
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 610, 612 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 263, 265, 280, 285, 289 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Державного житлово-комунального підприємства НАН України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. ст. 353-357 ЦПК України до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України , у цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст рішення суду складено 24 листопада 2023 року.
Суддя: