Справа № 758/5138/21
Категорія 38
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Сіренко Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання договору відступлення права вимоги недійсним, скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію та припинення права іпотекодержателя,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду м. Києва з позовною заявою до АТ «ОТП Банк», ТОВ «Фінансова компанія «АСАП», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., про визнання договору відступлення права вимоги недійсним, скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію та припинення права іпотекодержателя.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30 січня 2008 року між нею та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», було укладено кредитний договір № ML-001/009/2008, за яким вона отримала споживчий кредит у розмірі 152 250,00 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов'язань, передбачених вищезазначеним кредитним договором, 30 січня 2008 року між позивачкою та АТ «ОТП Банк» (ЗАТ «ОТП Банк») було укладено іпотечний договір № PML-001/009/2008 .
Договір іпотеки було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстровано в реєстрі за №145.
Предметом договору іпотеки стало нерухоме майно, а саме: двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 99, 60 кв. м, власницею якої є позивачка.
27 січня 2015 року банк направив позивачу досудову вимогу від 21 січня 2015 року, якою вимагав дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором протягом 30 днів з дати відправлення банком вимоги після чого звернулося з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 60 300,02 доларів США - тіло кредиту, 2 702,55 доларів США - проценти за користування кредитом.
У грудні 2016 року АТ «ОТП Банк» звернувся до суду із позовом про стягнення з позивачки заборгованості за вище вказаним кредитним договором. ОСОБА_2 позов не визнала, заперечувала проти розміру заборгованості.
В межах розгляду Подільським районним судом м. Києва цивільної справи № 758/150/14/16-ц за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ML-001/009/2008 від 30.01.2008 судовим експертом Пилипенком В.В. було виготовлено висновок експерта №15/09-20 від 15.09.2020, за яким заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «ОТП-Банк» за кредитним договором № ML-001/009/2008 від 30.01.2008 станом на 31.03.2015 становить 23 282,04 доларів США, в тому числі :19 550,13 доларів США - сума простроченої заборгованості за кредитом; 4 351,91 -доларів США - прострочена заборгованість за процентами по кредиту.
Ухвалою Подільського районного суду від 19.10.2020 по даній справі, позовну заяву залишено без розгляду.
Крім того, за зверненням банку, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталія Миколаївна 11 липня 2019 року видала виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 194. Виконавчий напис вчинено на договорі іпотеки № PML-001/009/2008 від 30 січня 2008 року та запропонувала звернути стягнення на заставлену квартиру, яка належить позивачці на праві власності, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 99, 60 кв.
За рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаної квартири, приватний нотаріус пропонує задовольнити вимоги АТ «ОТП Банк» до позивача у розмірі 81 163,36 доларів США та 41 555,64 грн. На виконання вище вказаного виконавчого напису приватним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 60272110.
Будучи не повідомленою належним чином про укладення оспорюваного договору, повідомлення про заміну іпотекодержателя надіслано за іншою адресою, а ніж зареєстрована позивачка - боржниця ( АДРЕСА_2 ), позивачка дізналась про їх існування лише 06 серпня 2020 року із матеріалів адміністративної справи № 640/17134/20, провадження в якій відкрито за заявою ТОВ «ФК АСАП» із вимогою заміни його правонаступником у виконавчому провадженні.
Таким чином позивачці стало відомо, що 10 липня 2020 року АТ «ОТП Банк» відступило право вимоги за кредитним договором № ML-001/009/2008 від 30.01.2008, виконання зобов'язань за яким було забезпечено договором іпотеки № PML-001/009/2008 від 30 січня 2008 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП» шляхом укладення договору про відступлення права вимоги б/н від 10 липня 2020 року, яким було відступлено право вимоги за Кредитним договором № ML-001/009/2008 від 30.01.2008 та договору про відступлення права вимоги за Договором іпотеки від 10 липня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р. О. і зареєстрованим в реєстрі за № 2282.
Відомості про відступлення права вимоги за договором іпотеки були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Так, на підставі Оскаржуваного Договору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53073007 від 10.07.2020 17:27:10, яким замінив іпотекодержателя за договором з АТ «ОТП Банк» на ТОВ «Фінансова компанія «АСАП».
У вересні 2020 року позивачка оскаржила до Дарницького районного суду договір відступлення права вимоги б/н від 10 липня 2020 року, яким АТ «ОТП-Банк» відступив ТОВ «Фінансова компанія «АСАП» право вимоги за Кредитним договором № ML-001/009/2008 від 30.01.2008року в розмірі 2 956 634,66 гривень, що за курсом української гривні до долара США на момент укладення договору становить 109 775,36 доларів США, з них: 60 300,02 доларів США - сума кредиту (основна сума боргу); 49 475,34 доларів США-відсотків (без зазначення терміну їх нарахування).
Після відкриття Дарницьким районним судом м. Києва провадження у справі № 753/15597/20, ТОВ «ФК «АСАП» надіслало на адресу позивачки вимогу від 26.02.2021 № 26/02-21/2021 про усунення порушення умов кредитного договору №№ ML-001/009/2008 від 30.01.2008.
За змістом вище вказаної вимоги ТОВ «ФК «АСАП», вважаючи себе новим кредитором вимагає у позивачки погасити прострочену заборгованість за кредитним договором № ML-001/009/2008 від 30.01.2008 у загальному розмірі 2 956 634 грн. 66 коп., з яких: 1 624 090,59 - основний борг; 1 332 544,07 - відсотки та вказує гривневий поточний рахунок для перерахування коштів: НОМЕР_1 в ПАТ «Укргазбанк». У вказаній вимозі зазначалося про те, що якщо протягом 30-ти днів дана Вимога не буде виконана, ТОВ «ФК «АСАП», як новий іпотекодержатель, що набув права вимоги на предмет застави - двокімнатну квартиру, яка належить позивачці на праві власності, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 99, 60 кв, на підставі договору про відступлення права вимоги за Договором іпотеки від 10 липня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. і зареєстрованим в реєстрі за № 2282 розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку» та умов договору іпотеки будь-яким способом на власний розсуд, в тому числі шляхом позасудового врегулювання.
Укладенням оспорюваного договору, і як наслідок, заміною банківської установи, зокрема, і в іпотечному договорі на особу, що не має права здійснювати зарахування платежів у валюті кредиту, через відсутність у останньої відповідної ліцензії на операції з іноземною валютою, відповідачі унеможливили виконання позивачкою умов Кредитного та іпотечного договорів, за положеннями яких боргове зобов'язання, визначено в іноземній валюті: доларах США, а не в національній валюті - гривні, наслідком чого є неправомірне задоволення своїх вимог новим іпотекодержателем, ТОВ «ФК «АСАП», шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позивачка вважає, що оспорюваний договір не тільки істотно порушує її права як учасника кредитних правовідносин, але є недійсним, оскільки, його укладено з порушенням вимог статей 203, 215 ЦК України та законодавства України.
У зв'язку з цим позивачка звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та просила суд: 1. Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 10 липня 2020 року, укладений між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП», посвідчений приватним нотаріусом Швецем Русланом Олеговичем і зареєстрований в реєстрі за № 2282. 2. Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним № 53073007 від 10 липня 2020 року щодо внесення змін до відомостей про іпотекодержателя квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . 3. Припинити право іпотекодержателя - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП», зареєстроване відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним № 53073007 від 10 липня 2020 року, прийнятого на підставі договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 10 липня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. і зареєстрованого в реєстрі за № 2282.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2021, цивільну справу № 758/5138/21 (номер провадження 2/758/7373/21) передано судді Подільського районного суду м. Києва Петрову Д.В.
Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва Петрова Д.В. від 26.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено у судове засідання за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва Петрова Д.В. від 11.04.2023 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
01.07.2022 від представника відповідача 1 Храновського В.М., надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач 1 позовні вимоги не визнає у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивачки адвокат Антонів Р.В. подав до суду відповідь на відзив представника відповідача 1.
Представник відповідача 2 адвокат Кругленко М.С. до суду подав письмові пояснення по справі щодо підстав для відмови у задоволенні позову, в якому просив про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
В судове засідання 13.11.2023 позивачка не з'явилася, подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити. В судовому засіданні 26.09.2023 позовні вимоги підтримала.
Представник відповідача 1 в судове засідання 13.11.2023 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, доказів неможливості прийняти участь у засіданні не надав.
Представник відповідача 2 адвокат Кругленко М.С. в судове засідання 13.11.2023 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив. В судовому засіданні 26.09.2023 позовні вимоги не визнавав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третя особа в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.
30 січня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк» (відповідач 1) та ОСОБА_1 (позивачка) укладено кредитний договір № ML-001/009/2008, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 152 250,00 доларів США для придбання нерухомого майна, з кінцевим строком повернення до 26 січня 2018 року та зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,99 % річних, а позичальник зобов'язався у строк та на умовах, визначених договором, повернути кредит і сплатити проценти.
На забезпечення виконання позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору, 30 січня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № PML-001/009/2008, предметом якого є двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 99, 60 кв. м, власницею якої є позивачка.
21 січня 2015 року ЗАТ «ОТП Банк» направило ОСОБА_1 досудову вимогу, у який вказувала на необхідність погашення заборгованості на протязі 30 календарних днів з дати відправлення банком вимоги у розмірі 60 300,02 доларів США - тіло кредиту, 2 702,55 доларів США - проценти за користування кредитом.
У січні 2016 року відповідач-1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ML-001/009/2008 від 30.01.2008. Ухвалою Подільського районного суду від 19.10.2020 по справі №758/15014/16-ц вказаний позов залишено без розгляду. Постановою Касаційного цивільного суду від 30.03.2023 ухвалу Подільського районного суду від 19.10.2020 та Постанову Київського апеляційного суду від 15.09.2021 по даній справі залишено в силі.
10 липня 2020 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «АСАП» укладено договір про відступлення права вимоги за умовами якого первісний кредитор (АТ «ОТП Банк») відступив у повному обсязі, а новий кредитор (ТОВ «ФК «АСАП») набув право вимоги у повному обсязі за кредитним договором № ML-001/009/2008, укладеним 30 січня 2008 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 у розмірі 2 956 634 грн. 66 коп., з яких: 1 624 090,59 - основний борг; 1 332 544,07 - відсотки, що за курсом української гривні до долара США станом на момент укладення договору становить: 109 775,36 доларів США, із яких: 60 300,02 доларів США - основна сума боргу, 49 475,34 доларів США - проценти.
Так, відповідно до положень статей 3, 15 ЦК України підставою для судового захисту цивільного права або інтересу є його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно частини 1 статті 12, частини 1 статті 13 цього Кодексу особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, але у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не становлено договором або законом.
Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Проаналізувавши зміст статей 1077, 1079 ЦК України, зміст договору відступлення права вимоги за Кредитним договором, суд приходить до висновку, що між відповідачами було укладено договір факторингу.
Також, судом враховується, що відповідно до положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Так, на сторінці 4 відзиву на позовну заяву представник відповідача 1 зазначає, що оскаржуваний договір за своєю суттю є договором факторингу. Відповідно, обставини, наведені у позовній заяві щодо суті оскаржуваного договору визнаються відповідачем-1 і доказуванню не підлягають.
Суд критично оцінює доводи відповідача 1, відповідача 2 про відсутність вимог чинного законодавства щодо обов'язкової наявності у відповідача 1, індивідуальної та/або генеральної ліцензії на здійснення операції з валютними цінностями при укладенні договору факторингу.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом договору про відступлення права вимоги за кредитним договором є передача права вимоги за кредитом, що виданий в іноземній валюті - доларах США.
Відповідно до статті 1 Закону про валюту операція з переходу на користь нового кредитора права вимоги і пов'язаних з цим зобов'язань, предметом яких є іноземна валюта, відноситься до валютних операцій.
Відповідно до підпункту 5 частини другої статті 9 Закону «Про валюту і валютні операції», пункту 3 розділу І Положення про порядок видачі небанківським фінансовим установам, операторам поштового зв'язку ліцензій на здійснення валютних операцій 2 (далі - Положення № 297) небанківські фінансові установи на підставі ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій здійснюють, зокрема валютні операції, передбачені пунктами 1 - 4 частини другої статті 9 Закону про валюту, а також інші валютні операції, які є наданням фінансових послуг, передбачених частиною першою статті 4 Закону про фінансові послуги, на підставі ліцензії, що надає небанківській установі, яка є фінансовою установою, право на здійснення таких валютних операцій».
Таким чином, ведення діяльності з надання послуг факторингу, який передбачає проведення валютних операцій , в тому числі, і передача права вимоги за кредитами в іноземній валюті, потребує отримання фінансовою установою ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно публічних даних з офіційного веб-сайту Національного банку України, така ліцензія у ТОВ «ФК «АСАП» відсутня, а отже останній не міг набути право вимоги за валютним кредитним договором, зобов'язання за яким забезпечено договором іпотеки № PML-001/009/2008, укладеним 30 січня 2008 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , предметом якого є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 99, 60 кв. м, власницею якої є позивачка. За таким, підставними є твердження позивачки щодо порушення її прав, як учасника кредитних правовідносин, що виникли на підставі кредитного договору, право за яким відступлено, та іпотекодавця в тій частині ,що укладення між відповідачами оскаржуваного Договору за відсутності у нового кредитора ліцензії на вчинення операції з валютними цінностями, унеможливлює виконання нею своїх зобов'язань у формі (валюті платежу), визначеній укладеним кредитним договором, саме новому кредитору - відповідачу 2, наслідком якого є неминуче настання іпотечного випадку, що загрожує втратою майна, як визначено підпунктом (б) пункту 6.2. Договору Іпотеки.
Також, судом встановлено, що 10 липня 2020 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «АСАП» укладено договір про відступлення права вимоги за умовами якого первісний кредитор (АТ «ОТП Банк») відступив у повному обсязі, а новий кредитор (ТОВ «ФК «АСАП») набув право вимоги у повному обсязі за договором іпотеки № PML-001/009/2008, укладеним 30 січня 2008 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , предметом якого є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 99, 60 кв. м, власницею якої є позивачка.
У березні 2021 року відповідач ТОВ «ФК «АСАП», як новий іпотекодержатель, надіслало на адресу позивачки Вимогу від 26.02.2021 року № 26/02-21/2021 про усунення порушення умов Кредитного договору № ML-001/009/2008 від 30.01.2008року за змістом якої, вимагає у позивачки погасити прострочену заборгованість за кредитним договором № ML-001/009/2008 від 30.01.2008року у загальному розмірі 2 956 634 грн. 66 коп., з яких: 1 624 090,59 - основний борг; 1 332 544,07 - відсотки.
Отже, як вбачається зі змісту вказаної вимоги укладенням оспорюваного договору відповідачі, крім заміни кредитора у валютному зобов'язанні без наявної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, змінили без згоди позивача, суттєву умову договору іпотеки № PML-001/009/2008 від 30.01.2008року - стаття 2 «Боргові (забезпечені) Зобов'язання», яке визначено у доларах США, а не в українських гривнях, що є неприпустимим з огляду на приписи частини 1 статті 651 ЦК України та статті 514 ЦК України.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17.11.2021 у справі №752/17332/20 виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталії Миколаївни від 11 липня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 194, вчинений на договорі іпотеки № PML-001/009/2008 від 30 січня 2008 року визнано таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва по справі№753/15597/20 за позовом ОСОБА_1 визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 10.07.2020, укладений між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП» про відступлення права вимоги банку за кредитним договором № ML-001/009/2008 від 30.01.2008.
Також, суд бере до уваги посилання позивачки на те, що укладений 10 липня 2020 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «АСАП» договір відступлення и права вимоги укладений відповідачами всупереч підпункту 3 пункту 1 цього Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому на підставі статей 203, частини першої статті 215 ЦК України є недійсним, як такий, що укладений всупереч прямій законодавчій забороні.
Так, підпунктом 3 пункту 1 Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 цього Закону, протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
Дія підпункту 3 пункту 1 цього Закону не поширюється на банки, віднесені до категорії неплатоспроможних та щодо яких здійснюються процедури виведення з ринку відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у частині уступки (продажу, передачі) заборгованості або боргу на користь (у власність) іншої особи.
Встановлено, що АТ «ОТП Банк» надало ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі - придбання нерухомого майна, у іноземній валюті (долар США), повернення якого було забезпечене іпотекою квартири, яка належить їй на праві власності та є єдиним належним їй нерухомим житловим майном, його площа менша за 140 кв. м.
При цьому на час укладення оспорюваного правочину АТ «ОТП Банк» не відносилося до категорії неплатоспроможних банків та щодо якого здійснюються процедури виведення з ринку відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Підпункт 3 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у редакції, яка діяла на час вчинення оспорюваного правочину, містить фактично повну заборону (за винятком неплатоспроможних банків) щодо як продажу, так і будь-якої передачі (без жодних виключень) заборгованості або боргу, визначеного у підпункті 1 пункту 1 цього Закону, на користь (у власність) іншої особи.
З огляду на вищевикладене та враховуючи підпункти 1, 3 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору, суд зазначає, що кредитні договори підпадають під дію цього закону, а тому АТ «ОТП Банк» як кредитна установа не мало права укладати договір про відступлення прав вимоги з ТОВ «ФК «АСАП», а також похідний оскаржуваний договір відступлення права за іпотечним договором, оскільки це прямо суперечить вимогам законодавства України.
При цьому доводи відповідача-1 про те, що у власності ОСОБА_1 знаходиться інше нерухоме житлове майно спростовуються матеріалами справи, зокрема «комплекс дорожнього сервісу», власником якого є позивач, не підпадає під визначення, яке міститься у підпункті 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у редакції, яка діяла на час вчинення оспорюваного правочину, тому не може вважатися іншим нерухомим житловим майном, яке використовується, як місце постійного проживання позичальника ОСОБА_1 .
З урахуванням вищенаведеного, оскільки порушення відповідачами під час укладення оспорюваного правочину положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», є окремою підставою для визнання такого договору недійсним, відповідно до статей 203, 215 ЦК України, суд не досліджує інші підстави недійсності правочину, наведені ОСОБА_1 у позовній заяві.
Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За змістом статті 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. Разом з тим, частиною третьою цієї статті передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Такі особливості встановлено зокрема статтею 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зі змісту якої вбачається, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Відповідно до частини другої статті 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно примірника такого судового рішення.
Із наведеного вбачається, що Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.
Таким чином, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов'язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об'єкт.
Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. За відсутності такого рішення суду реалізувати рішення суду про визнання правочинів недійсними, тобто відновити порушені права позивача, буде неможливо.
Зазначене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16.
У своїй постанові Велика Палата Верховного Суду виснує, що «З огляду на викладене, рішення суду про визнання недійсним договору не є підставою для внесення запису про скасування прав на нерухоме майно без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав. У разі визнання недійсним договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним Цивільним кодексом України право власності виникає з моменту його реєстрації».
Застосовуючи положення статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суди зазначають, що з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (постанова першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.11.2020 р. у справі №154/883/19). Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19.
Отже, з наведеного вище вбачається, що обставини, викладені позивачкою у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені письмовими доказами, сумніву у суду не викликають і вважаються судом доведеними, у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору відступлення права вимоги недійсним, скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію та припинення права іпотекодержателя, підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачкою судових витрат підтверджується квитанцією № 49607 від 16.04.2021 про сплату судового збору у сумі 2 724,00 грн, який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачів на користь позивачки.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання договору відступлення права вимоги недійсним, скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію та припинення права іпотекодержателя - задовольнити.
Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 10 липня 2020 року, укладений між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП», посвідчений приватним нотаріусом Швецем Русланом Олеговичем і зареєстрований в реєстрі за № 2282.
Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним № 53073007 від 10 липня 2020 року, яким було внесено зміни до відомостей про суб'єктів іпотеки, якою обтяжена квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з Акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн. 00 коп., в рівних долях по 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 00 коп. з кожного відповідача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
- позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
- відповідач 1 - Акціонерне товариство «ОТП Банк», місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, код ЄДРПОУ 21685166;
- відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП», місцезнаходження: 02072, м. Київ, просп. М.Бажана, буд. 16, оф. 163, код ЄДРПОУ 43575529;
- третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 3, оф. 31.
Суддя Дмитро ПЕТРОВ