Справа №766/3317/23
н/п 1-кп/766/2005/23
УХВАЛА
про продовження строку дії запобіжного заходу
04.12.2023року Херсонський міський суд Херсонської області в складі колегії:
головуючого судді: ОСОБА_1
суддів:
ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3
за участю:
секретаря: ОСОБА_4
прокурора: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
під час відкритого судового засідання з розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12023231040001297 від 23.06.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України КК України,-
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Херсонського міського суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження за обвинувальним актом у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України КК України.
Прокурором заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 . В обґрунтування клопотання зазначено, що ризики, які існували на момент обрання найбільш суворого запобіжного заходу не зменшились.
Обвинувачений та захисник заперечили проти клопотання прокурора.
Вирішуючи заявлене прокурором клопотання про доцільність продовження щодо ОСОБА_6 терміну раніше обраного запобіжного заходу, заслухавши думку учасників судового засідання, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, виходячи з наступного.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за санкцією якого передбачено покарання строком понад десять років позбавлення волі.
Обвинувачений отримав клопотання, відповідно до розписки - 24.11.2023 року.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків, допит яких на даному етапі судового розгляду не розпочато; переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Також при вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; відсутність до затримання постійного місця роботи, що було б запорукою існування офіційних джерел доходів та відповідним запобіжником недопущенням вчинення протиправних дій з метою отримання прибутків; відсутність достовірних відомостей про наявність міцних соціальних зв'язків, як то перебування на утриманні неповнолітніх дітей, перебування в офіційному шлюбі; судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинувачених під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що їх здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, при вирішені питання, чи було особу «обвинувачену в кримінальному правопорушенні» для цілей статті 6 Конвенції, необхідно виходити з таких трьох критеріїв: категорія даного провадження згідно з національним законодавством; суттєві характерні риси цього провадження; вид та суворість міри покарання, яке можу бути призначено заявникові. [«O. v. Norway», n. 33926].
«Законність» тримання під вартою з погляду національного закону не завжди є вирішальним чинником. Європейський суд з прав людини зазначає, що тримання під вартою протягом зазначеного періоду має відповідати меті пункту 1 статті 5 Конвенції, яка забороняє безпідставне позбавлення свободи. [«Гаважук проти України», п. 63654]; [«Мурукін проти України», п. 34]; [«Буряга проти України», п. 54655]; [«Фельдман проти України», п. 68656].
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З постанов Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012 убачається, що усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.
У рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились, потерпіла, свідки ще опитані, докази не досліджувались.
Обставини, на які посилається захисник не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочину, який йому інкримінується та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду, від виконання процесуальних дій, перешкодити встановленню істини у справі, забезпечити виконання ним процесуальних рішень, суд не знаходить підстав для зміни щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу строком на 60 діб.
Відповідно до частини 4 пункту 1 статті 183 КПК України суд не визначає розмір застави, оскільки злочини які інкримінуються обвинуваченому вчиненні із застосуванням насильства.
Керуючись ст. ст. 27, 176-178, 183, 197, 314-317, 369, 371, 372, 376 КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити строк «тримання під вартою» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, на 60 днів до 01.02.2024 року включно, що є не більше, ніж шістдесят днів з дати прийняття попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом 5 (п?яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Повний текст оголошено 08.12.2023 року об 10-00 год.
Судді:
ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_8