УХВАЛА
08 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 160/9026/22
адміністративне провадження № К/990/38948/23
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року у справі №160/9026/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на службі в поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення додаткової винагороди,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 817 о/с від 2 червня 2022 року Департаменту патрульної поліції про звільнення поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону № 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_1 зі служби в поліції;
- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону № 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції з 10 червня 2022 року;
- стягнути за рахунок державних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з моменту звільнення, а саме з 10 червня 2022 року до дня фактичного розрахунку;
- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі (службі) та виплати заробітної плати за один місяць;
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та виплати поліцейському взводу № 1 роти № 4 батальйону № 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі: 30 000 грн. щомісячно починаючи з 01 травня 2022 року до дня припинення та/або скасування воєнного стану в Україні;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити поліцейському взводу № 1 роти № 4 батальйону № 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі: 30 000 грн щомісячно починаючи з 1 червня 2022 року до дня припинення та/або скасування воєнного стану в Україні.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції від 02 червня 2022 року №817 о/с "По особовому складу" щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.
Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону № 2 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції з 11 червня 2022 року.
Стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі: 97 012,65 грн (з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року змінено мотивувальну частину рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі №160/9026/22 в частині визначених судом підстав для часткового задоволення позову з урахуванням висновків, викладених судом апеляційної інстанції в цій постанові.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Департамент патрульної поліції звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, надіславши її 20 жовтня 2023 року засобами поштового зв'язку.
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2023 року касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції повернуто скаржнику.
17 листопада 2023 року відповідач повторно звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі міститься посилання на пункти 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підстави касаційного оскарження.
При цьому, в першому випадку скаржник зазначає, що існує висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року № 114 в частині права працівника на відкликання заяви про звільнення, викладений у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2019 року у справі №212/9888/15-ц та не врахований судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.
Однак в іншому випадку відповідач посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, який визначає, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї ж норми у сукупності із роз'ясненнями Верховного Суду у постановах від 05 лютого 2020 року у справі №819/744/16, від 20 травня 2020 року у справі №804/868/16, від 09 лютого 2021 року у справі №826/10404/16, від 14 січня 2021 року у справі №822/1093/16 у подібних правовідносинах - відсутній. Але такі підстави є взаємовиключними, та не можуть вважатись судом належним обгрунтуванням підстав касаційного оскарження.
Наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
У свою чергу, проаналізувавши постанову Верховного Суду від 16 грудня 2019 року у справі №212/9888/15-ц, не вбачається застосування судом п. 68 положення №114, на що посилається скаржник, що свідчить про формальне зазначення підстав касаційного оскарження без належного аналізу та обгрунтування таких підстав, а також без взаємозв'язку із обставинами справи.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а відповідач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд не вирішує.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року у справі №160/9026/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на службі в поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення додаткової винагороди - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська