ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 297/1492/23 пров. № А/857/15850/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Коваля Р.Й., Нос С.П.
за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 09 червня 2023 року (суддя - Ільтьо І.І., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Берегово, дата складання повного тексту - не зазначено),
в адміністративній справі №297/1492/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Закарпатській області,
про скасування постанови і закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
У квітні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління національної поліції в Закарпатській області, в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 24 березня 2023 року, серії ГАБІ №230784, відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 грн., а провадження по справі - закрити.
Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 09 червня 2023 року (з врахуванням ухвали суду від 19.06.2023 року про виправлення описки) - у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт оскаржене рішення суду не обґрунтованим, незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з неправильністю, неповнотою при дослідженні доказів і встановленні обставин у справі, неправильним застосуванням норм права, порушенням права на справедливий судовий розгляд, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що винесена відносно нього відповідачам постанова від 24.03.2023 є незаконною, винесеною з грубими та істотними порушеннями законних прав та інтересів ОСОБА_1 .. Вказує апелянт, що на момент повідомлення на лінію «102» заявник ОСОБА_1 перебував на місці повідомлення про неправомірні дії, де невідомими особами проводяться незаконні будівельні роботи, які приводять до руйнування стіни фасаду вказаного будинку. Тобто мав місце факт виклику поліції по факту незаконного, на думку заявника ОСОБА_1 , проведення невідомими особами будівельних робіт, які приводять до знищення житлового фонду та самої споруди будинку, з метою встановлення чи перевірки законності (незаконності) будівельних робіт, а не факт надання заявником ОСОБА_1 неправдивої інформації для виклику спеціальних служб. Зауважує скаржник і те, що відповідачем не було представлено суду належних доказів вчинення такого правопорушення, які стосується безпосередньо предмету доказування. Крім того, судом не здобуто доказів того, що під час складення оскаржуваної постанови позивачу було роз'яснено його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, заслухано по суті пояснення позивача, з'ясовано всі фактичні обставини справи.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду.
У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з'явились, явку повноважних представників не забезпечили, жодних заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавали, хоча належним чином усі були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників).
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
24 березня 2023 року ПОГ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області було складено щодо ОСОБА_1 постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ №230784 за ст.183 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. (а.с. 5).
Із змісту оскаржуваної постанови видно, що 15.03.2023 року, близько 12:00 год. в м. Берегово по вул. Ф. Ракоці II громадянин ОСОБА_1 здійснив дзвінок на лінію 102 та надав неправдиву інформацію для виклику спеціальних служб, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП.
Не погодившись із винесенням вказаної постанови, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час судового розгляду було доведено наявність в діяннях позивача правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, а тому його правомірно притягнено до адміністративної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Статтею 183 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань, що тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з частинами 1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Як слідує зі змісту положень п.п.3, 8 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Як передбачено приписами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як видно зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1, 4 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Отже, у розглядуваній адміністративній справі відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема довести відповідними доказами факт вчинення позивачем порушення відповідальність за яке передбачена статтею 183 КУпАП.
Колегія суддів зазначає, що стаття 183 КУпАП передбачає відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, поліція, швидка медична допомога, аварійні бригади. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Тобто, для висновку про наявність в діях особи ознак правопорушення за статтею 183 КУпАП необхідним є встановлення факту наявності в таких діях умислу особи щодо свідомого неправдивого (безпідставного) виклику, зокрема, поліції.
З матеріалів справи видно, що підставою для винесення оскарженої постанови від 24.03.2023 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП стало те, що 15.03.2023 року близько 12:00 год. в м. Берегово по вул. Ф. Ракоці II позивач ОСОБА_1 здійснив дзвінок на лінію «102» та надав неправдиву інформацію для виклику спеціальних служб, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП.
Як встановлено судом у розглядуваних правовідносинах, дійсно мав місце факт того, що 15.03.2023 року близько 12:00 год. в м. Берегово по вул. Ф. Ракоці II позивач ОСОБА_1 здійснив дзвінок на лінію «102».
Однак, такий телефонний дзвінок на лінію «102» було здійснено позивачем не з метою безпідставного (даремного) виїзду на місце виклику працівників поліції, а з метою здійснення реагування працівниками поліції на дії невідомих осіб, які проводять, незаконні на думку позивача, будівельні роботи за місцем проживання позивача по АДРЕСА_1 , що можуть мати наслідком руйнування стіни фасаду будинку.
Тобто, у розглядуваній ситуації мав місце факт виклику поліції відносно питання щодо незаконного, на думку заявника ОСОБА_1 , проведення невідомими особами будівельних робіт, що можуть мати наслідком руйнування стіни фасаду будинку, з метою встановлення чи перевірки законності (незаконності) таких будівельних робіт, а не з метою умисного і завідомо неправдивого (безпідставного) виклику поліції.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 55 Конституції України гарантовано, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про Національну поліцію України», Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 6 Закону).
Отже, в разі наявності факту чи з метою недопущення факту порушення прав та свобод особи від порушень і протиправних посягань, кожен має право звернутися до органу Національної поліції з метою захисту, а відповідний орган Національної поліції має обов'язок відреагувати на таке звернення і вжити визначених законодавством заходів для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Таким чином, з врахуванням фактичних обставин у розглядуваній адміністративній справі, дії позивача ОСОБА_1 щодо повідомлення (виклику) на спецлінію 102 Національної поліції про обставини незаконного, на думку заявника ОСОБА_1 , проведення невідомими особами будівельних робіт, що можуть мати наслідком руйнування стіни фасаду будинку, не можуть бути кваліфіковані як завідомо неправдиве повідомлення (виклик) поліції, і відповідно не можуть кваліфікуватись як адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 183 КУпАП.
У розглядуваній справі на підтвердження правомірності винесення спірної постанови від 24.03.2023 та притягнення позивача до адміністративної відповідальності за допущене позивачем адміністративне правопорушення, що виразилось у завідомо неправдивому виклику на лінію «102» поліції, відповідач не надав суду жодного доказу, окрім самої постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яка не може бути доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачем не доведено обставин умисного вчинення ОСОБА_1 завідомо неправдивого виклику, зокрема, поліції, відповідальність за що передбачена ст.183 КУпАП.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Апеляційний суд враховує, що матеріали справи свідчать про відсутність об'єктивних даних, які б підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення, і відповідачем у справі таких доказів не надано.
Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки жодні докази вини позивача в матеріалах справи відсутні.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач не довів обставин щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, яке передбачене ст.183 КУпАП, а отже постанова серії ГАБІ №230784 від 24.03.2023 року, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 грн., підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю, з урахуванням приписів п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за якими провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважує, що статтею 268 КАС України встановлено особливості повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду окремих категорій адміністративних справ.
Так, частинам 1, 2 цієї статті передбачено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Однак, в порушення вимог статті 268 КАС України, суд першої інстанції розгляд справи провів без виклику сторін, що підтверджується ухвалою від 15.05.2023 року про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, чим допустив порушення норм процесуального права.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у прохальній частині позовної заяви позивач просив суд викликати в судове засідання для надання пояснень заявника ОСОБА_1 , про дату та час засідання повідомити заявника та його представника.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги позивача знаходять своє підтвердження та спростовують висновки суду першої інстанції щодо доведеності вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.
Згідно положень ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції розгляд адміністративної справи проведено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, що у відповідності до статті 317 КАС України є підставою для його скасування та прийняття нової постанови, з врахуванням приписів статті 286 КАС України.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом апеляційної інстанції враховано, що при поданні позову ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 536,80 грн., а також при поданні апеляційної скарги у розмірі 805,20 грн., які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.
Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 09 червня 2023 року в адміністративній справі №297/1492/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови і закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення - скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 24 березня 2023 року серії ГАБІ №230784 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 грн., а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.183 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 40108913) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп. сплаченого за подання позову та судового збору в сумі 805 (вісімсот п'ять) грн 20 коп. сплаченого за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Р. Й. Коваль
С. П. Нос
Повний текст постанови суду складено 07.12.2023 року