ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/1257/23 пров. № А/857/14524/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
судді-доповідача Іщук Л. П.,
суддів Обрізко І.М., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року (головуючий суддя Осташ А.В., м. Тернопіль) у справі № 500/1257/23 за позовом Фермерського господарства "Калина-2008" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ФГ "Калина-2008" звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Тернопільській області № 8522710/35969937 від 29.03.2023 про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість; зобов'язати Головне Управління ДПС у Тернопільській області врахувати таблицю даних платника податку на додану вартість, подану ФГ "Калина-2008" 27.03.2023 та зареєстровану у контролюючому органі 27.03.2023 за № 9060728777.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Тернопільській області №8522710/35969937 від 29.03.2023 про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Не погодившись з рішенням суду в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про неврахування таблиці даних платника податків слугувала наявність в контролюючого органу податкової інформації, яка свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій з ФГ "Золотий Жайвір" за період з 23.03.2021 по 30.12.2022 з реалізації пшениці на суму 1 537 000 грн. Вважає, що рішення про неврахування таблиці даних платника податків не порушує права чи інтереси позивача, а тому позов є передчасним. Крім того, звертає увагу, що неврахування таблиці даних платника податків не позбавляє позивача права повторного подання таблиці, не звужує його прав щодо можливості реєстрації податкових накладних у ЄДРПН.
Щодо витрат на правничу допомогу зазначає, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, а з долученого акту приймання-передачі наданих послуг неможливо визначити обсяг виконаних робіт.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив щодо її задоволення, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові не оскаржується, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині.
Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши письмові докази, що є в матеріалах справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ФГ “Калина-2008” зареєстроване 03.11.2008, основним видом економічної діяльності (КВЕД) є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
27.03.2023 ФГ “Калина-2008” подало до відповідача таблицю даних платника податку за формою, встановленою в додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України № 1165 від 11 грудня 2019 року, із зазначенням в ній кодів згідно з КВЕД та кодів згідно з УКТЗЕД, а також додано лист-пояснення.
29.03.2023 Комісією Головного управління ДПС у Тернопільській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення №8522710/35969937 про неврахування такої таблиці даних платника податку у зв'язку з наявністю у контролюючого органу податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій (а.с.8).
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів на підтвердження підстави прийняття оскаржуваного рішення, таке не містить обґрунтувань того, яка саме інформація, зазначена ФГ "Калина-2008" в таблиці даних платника податку, свідчить про ризиковість операцій позивача, відтак рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Тернопільській області №8522710/35969937 від 29.03.2023 про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління ДПС у Тернопільській області врахувати таблицю даних платника податку додану вартість, то суд першої інстанції вказав, що після набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про неврахування таблиці даних платника податку така таблиця підлягає врахуванню контролюючим органом в силу прямого припису нормативно-правового акту (Порядку № 1165).
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 року (далі - ПК України).
Згідно з пп.16.1.2, 16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Порядок №1165 визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів.
Таблиця даних платника податку - зведена інформація, що подається платником податку до контролюючого органу щодо кодів видів економічної діяльності платника податку згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, кодів товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України (пункт 2 Порядку №1165).
Відповідно до положень пунктів 12-18, 22, 23 Порядку №1165 платник податку на додану вартість має право подати до територіального органу Державної податкової служби таблицю даних платника податку за встановленою формою (додаток 5).
У таблиці даних платника податку зазначаються: види економічної діяльності відповідно до КВЕД; коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України; коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.
Таблиця даних платника податку подається з поясненнями, в яких зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України (додаток 6).
У рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов'язковому порядку зазначається причина такого неврахування.
Таблиця даних платника податку враховується ДПС в автоматичному режимі у разі, коли: така таблиця подається платниками податку - сільськогосподарськими товаровиробниками, включеними до Реєстру отримувачів бюджетної дотації відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», та/або сільськогосподарськими товаровиробниками, які на 31.12.2016 застосовували спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Кодексу (у редакції, що діяла на 31.12.2016) та мають у власності (право власності/користування) та/або на умовах оренди земельні ділянки, загальна площа яких становить не менш як 200 гектарів включно станом на 1 січня та які відображені в податковій звітності до 20 лютого поточного року (до 20 лютого поточного року враховується наявність таких ділянок за звітний період попереднього року), та у поданій таблиці даних платника податку зазначаються відомості про постачання (виготовлення) таких груп товарів за кодами згідно з УКТЗЕД, як живі тварини (код згідно з УКТЗЕД 01); риба і ракоподібні, молюски та інші водяні безхребетні (код згідно з УКТЗЕД 03); молоко та молочні продукти; яйця птиці; натуральний мед; їстівні продукти тваринного походження, в іншому місці не зазначені (код згідно з УКТЗЕД 04); овочі та деякі їстівні коренеплоди і бульби (код згідно з УКТЗЕД 07); їстівні плоди та горіхи; шкірки цитрусових або динь (код згідно з УКТЗЕД 08); зернові культури (код згідно з УКТЗЕД 10); насіння і плоди олійних рослин; інше насіння, плоди та зерна; технічні або лікарські рослини; солома і фураж (код згідно з УКТЗЕД 12); зазначена таблиця подається платниками податку, в яких значення показників D та P, розрахованих у порядку, встановленому пунктом 3 цього Порядку, мають такі розміри: D >0,02, P.
Таблиця даних платника податку враховується у разі надходження до контролюючого органу рішення суду про скасування рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке набрало законної сили.
Таблиця даних платника податку подається платником податку в електронній формі засобами електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.
Абзац 2 пункту 25 Порядку №1165 передбачає, що Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
З системного аналізу наведених вище правових норм слід дійти висновку, що рішення про неврахування таблиці даних платника податку в обов'язковому порядку повинно містити чітку підставу для такого неврахування.
Судом першої інстанції встановлено, що рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 29.03.2023 прийнято із зазначенням такої підстави - "наявність в контролюючих органах податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій".
Як уже було зазначено, підставою для задоволення позову суд першої інстанції визнав ту обставину, що рішення ГУ ДПС про неврахування таблиці даних платника податку прийнято без належного мотивування, з його змісту неможливо встановити, яка саме податкова інформація свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій.
На користь такого висновку суд врахував і ту обставину, що відповідач не надав доказів існування такої інформації під час судового розгляду справи.
Заперечуючи проти такого висновку судів, ГУ ДПС в апеляційній скарзі зазначає про те, що в результаті дослідження фінансово-господарської діяльності позивача встановлено взаєморозрахунки з ризиковими суб'єктами господарювання (з ФГ "Золотий Жайвір"), і саме ці обставини стали підставою для прийняття рішення щодо неврахування поданої позивачем таблиці даних платника ПДВ.
Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними, оскільки позивач не може нести відповідальність ні за діяльність своїх контрагентів, ні за присвоєння контролюючим органом статусу ризикового платника ПДВ іншим суб'єктам господарювання.
Твердження контролюючого органу про те, що господарські правовідносини позивача з ризиковим платником податків можуть означати його участь у схемах ухилення від оподаткування та розповсюдження ймовірного схемного кредиту не підтверджено жодними доказами. Більше того, така позиція відповідача повністю суперечить презумпції добросовісності платника податків.
Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.
Відтак, презумпція добросовісності платника податків встановлює обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.
Відповідно статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У постанові від 13.01.2022 у справі № 520/11061/2020 Верховний Суд, застосовуючи норми статті 77 КАС, виснував, що з огляду на наведені вище приписи процесуального закону відповідач, як учасник процесу, до якого позивач висуває певні вимоги (претензії), безперечно, має право наводити відповідні аргументи й надавати наявні у його розпорядженні докази на їх спростування, і такі докази повинні отримати правову оцінку під час судового розгляду справи.
Своєю чергою, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушення принципу поділу влади. Звідси висновується, що адміністративний суд аналізує рішення контролюючого органу, виключно на предмет його відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що контролюючим органом не наведено обставин, які слугували підставою для наведених висновків, а також не наведено обґрунтувань того, яка саме інформація, зазначена ФГ "Калина-2008" в Таблиці даних платника податку, свідчить про ризиковість операцій позивача.
Крім того, як слушно зауважив суд першої інстанції, Порядок №1165 не передбачає повноважень контролюючого органу на неприйняття таблиці даних платника у випадку, коли платник податку мав би господарські операції з контрагентом, який визнаний ризиковим.
Апеляційний суд наголошує, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли рішення породжує для особи несприятливі наслідки.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Так, якщо контролюючий орган і вважав, що є обставини, які унеможливлювали врахування таблиці даних платника податків, поданою платником податку, то відповідні обставини повинні бути чітко зазначені у рішенні.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.04.2023 у справі №380/4746/22.
Відхиляючи доводи апелянта про те, що рішення про неврахування таблиці даних платника податку за своїм правовим змістом не звужує коло прав та інтересів позивача, які існували до прийняття такого рішення, та не створює для нього інших негативних наслідків, колегія суддів зазначає, що можливість оскаржити в судовому порядку таке рішення прямо передбачена пунктом 22 Порядку №1165, а платник податку не може бути позбавлений такої можливості, якщо вважає, що рішення про неврахування таблиці даних є протиправним.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд вже сформулював висновок щодо застосування норм Порядку №1165 у подібних правовідносинах.
Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження підстави прийняття оскаржуваного рішення, таке не містить чіткого обґрунтування здійснення платником податків ризикових операцій, а тому рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Тернопільській області № 8522710/35969937 від 29.03.2023 про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, ступеня складності предмета спору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, вважає, що судом першої інстанції правильно стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року у справі № 500/1257/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар