П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/5957/23
Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В.
Дата і місце ухвалення 19.07.2023р., м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року по справі №400/5957/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неповного нарахування та виплати молодшому сержанту ОСОБА_1 збільшеної до 100000 гривень додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити молодшому сержанту ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт зазначив, що відповідно до даних довідки Вч НОМЕР_1 №717 від 22.04.2023 року додаткова винагорода за період з березня 2022 року по квітень 2023 року відповідно до Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року позивачу не нараховувалась, а та, яка нараховувалась не відповідає сумі додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. для військовослужбовців, які безпосередньо брали участь у бойових діях чи працюють на окупованій території. Апелянт вказує, що отримував грошове забезпечення і стандартну виплату в розмірі 30 000 грн., яку отримували всі військові, які не перебували в зоні бойових дій. Апелянт вважає, що має право на нарахування і виплату додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн. за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в розрахунку на місяць пропорційно участі у таких діях чи заходах. З огляду на зазначене апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів, вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника майстерні ремонтної роти ракетного артилерійського озброєння.
З метою виконання розпорядження командування Сил логістики Збройних Сил України від 13.06.2022р. №370/3546дск, наказом командира військової частини № НОМЕР_2 від 26.06.2022р., позивача відряджено для виконання завдань до військової частини НОМЕР_3 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 04.07.2022р. №186 ОСОБА_1 відряджено до оперативного тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для виконання бойових завдань.
Згідно наявної у справі довідки військової частини НОМЕР_3 від 29.03.2023р. №809, молодший сержант ОСОБА_1 в період з 01.02.2023 по 28.02.2023, виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями): із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
На думку позивача бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу додаткової винагороди у сумі 100000 грн. за період безпосередньої участі у бойових діях, та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії є протиправною, що стало підставою його звернення до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд першої інстанції зазначив, що оскільки наявна у справі довідка військової частини НОМЕР_3 від 29.03.2023р. №809 є підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди у сумі 30 000 грн., підстави для визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу додаткової винагороди у сумі 100000 грн. за період безпосередньої участі у бойових діях, та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії відсутні.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
Відповідно до п. 1 постанови №168 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 2-1 Постанови №168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
25.03.2022 року Міністром оборони України прийнято рішення про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, яке того ж дня телеграмою №248/1298 доведено до відома, в тому числі, командирів (начальників) військових частин, установ.
Пунктом 2 цієї телеграми, яка застосовувалась до 01.06.2022 року, передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям встановлюється виплата щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:
- 100 000 грн. військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);
- 30 000 грн. іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
Відповідно до п.3 телеграми документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
Відповідно до п.4 телеграми командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цієї телеграми.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (п.6 телеграми).
Разом з тим, з 01.06.2022 року застосовується порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначені Міністром оборони України в Окремому дорученні №912/з/29 від 23.06.2022 року, яке є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України.
Так, п. 3 Окремого доручення передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Згідно із п. 4 Окремого доручення у підставах про видання таких довідок (додаток №1 або додаток №2) обов'язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.
Згідно до п. 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. або 30 000 грн. здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.
В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 грн. за місяць обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №3 до цього доручення).
Таким чином, колегія суддів зазначає, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168, є відповідні накази командирів (начальників) військових частин, в яких проходить службу військовослужбовець, та які видаються у разі підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах, що засвідчується Довідкою керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
При цьому, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу.
Так, колегія суддів зазначає, що визначальним питанням у цій справі є встановлення обставин, які б підтверджували або спростовували твердження позивача щодо допущеної відповідачем протиправної бездіяльності у спірних відносинах.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходить службу у Вч НОМЕР_1 .
Наказом командира Вч НОМЕР_1 №160 від 26.06.2022 року позивача відряджено для виконання завдань до НОМЕР_4 .
Наказом командира НОМЕР_4 №186 від 04.07.2022 року позивача відряджено до оперативного тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для виконання бойових завдань.
Разом з цим, колегією суддів встановлено, що ані командир Вч НОМЕР_3 , ані командир оперативного тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не складали довідку про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги пояснення відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, в якому останній зазначив, що до Вч НОМЕР_1 не надходили довідки про нарахування позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.
Колегія суддів зазначає, що вказаний факт не спростовано позивачем та не доведено ним протилежного.
Разом з тим, наявні в матеріалах справи витяги з наказів командира Вч НОМЕР_3 №178 від 27.06.2022 року та №186 від 04.07.2022 року, посвідчення про відрядження № 976 від 27.06.2022 року, на думку колегії суддів, засвідчують виключно факт перебування позивача у відрядженні з 26.06.2022 з метою виконання службових (бойових) завдань, але ніяк не безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що зазначені документи не можуть бути достатніми доказами, які свідчать про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період з березня 2022 року по квітень 2023 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для нарахування та виплати додаткової винагороди позивачу виходячи з розміру 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, та відповідно, відсутні підстави стверджувати, що у спірних відносинах відповідачем допущено протиправну бездіяльність.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи містять єдиний доказ, який підтверджує здійснення позивачем виконання бойових завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями, а саме довідку Вч НОМЕР_3 №809 від 29.03.2023 року, на яку посилається позивач в позові та апеляційній скарзі, як на підставу для нарахування додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Так, порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, до якого Наказом Міністерства оборони України № 44 від 25.01.2023 року внесено зміни, які застосовуються з 01 лютого 2023 року.
Пункт 2 Розділу XXXIV вказаного порядку, визначає у якому випадку, військовослужбовці отримують додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн., 50 000 грн. та 30 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Так, на додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн. мають право військовослужбовці, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
- під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
- у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
- із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
- у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
- на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
- з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
- з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
- кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
- у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
- з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
Так, у довідці №809 від 29.03.2023 року, на яку посилається позивач, зазначено, що він виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Тобто, вказана підстава відсутня у переліку завдань, яким передбачено виплату у розмірі 100 000 грн.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу позивача, що підстава «із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями» зазначена у п.2 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджений наказом №260 від 07.06.2018 року, як підстава для нарахування та виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що нарахування додаткової винагороди позивачу за лютий 2023 року у збільшеному розмірі до 100 000 грн. відсутні.
Доводи апеляційної скарги не містять аргументованих пояснень та жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року по справі №400/5957/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді А.Г. Федусик О.А. Шевчук