П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/7390/23
Перша інстанція: суддя Іванов Е.А.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому, з урахуванням уточнень до позовної заяви, просив:
- визнати протиправним рішення від 23.01.2023 № 951020150132 про відмову у проведенні перерахунку та виплаті пенсії, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ), виходячи із 90 % заробітної плати, відображеної у довідках ГУ ДПС в Одеській області про заробітну плату та її складові від 13.01.2023 № 9/15-32-10-02-12 та № 10/15-32-10-02-17;
- зобов'язати перерахувати та виплатити, починаючи з 01.01.2023, пенсію за віком, відповідно до Закону № 3723-ХІІ, виходячи із 90 % від загальної суми заробітної плати, відображеної у довідках ГУ ДПС в Одеській області про заробітну плату та її складові від 13.01.2023 № 9/15-32-10-02-12 та № 10/15-32-10-02-17.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії, на підставі довідок ГУ ДПС в Одеській області про заробітну плату, однак отримав відмову, яка обґрунтована тим, що перерахунок пенсії державним службовцям, на теперішній час, чинним законодавством не передбачений.
Покликаючись на Рішення Конституційного Суду України від 23.12.2022 №3-р/2022 позивач зазначає, що положення підпункту 1 пункту 2 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон № 889-VII) в частині, що не передбачала перерахунок пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону № 3723-XII, визнані такими, що не відповідають Конституції України (неконституційним).
Наведене, на думку позивача, свідчить про те, що відмова органу Пенсійного фонду у перерахунку пенсії на підставі довідок ГУ ДПС в Одеській області про розмір заробітної плати є протиправною.
Також позивач, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, звертає увагу на те, що вказані протиправні дії відповідача призвели до порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки є втручанням в його майнові права.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що на час звернення позивача до органу Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, діючим законодавством України не визначено право особи на перерахунок пенсії, відповідно до Закону №3723-ХІІ на підставі довідок про заробітну плату.
Стосовно посилань ОСОБА_1 на Рішення Конституційного Суду України від 23.12.2022 №3-р/2022, суд встановив, що визнаний неконституційним підпункт 1 пункту 2 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану.
Суд визнав, що з огляду на норми чинного законодавства України, правові підстави для висновку про протиправність дій відповідача та спонукання останнього до вчинення дій щодо перерахунку пенсії відсутні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.
Не погоджуючись зі вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що під час ухвалення рішення суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на доводи, які ідентичні доводам викладеним у позовній заяві, зокрема, на Рішення Конституційного Суду України від 23.12.2022 №3-р/2022 щодо визнання неконституційними норм, що унеможливлюють перерахунок пенсій державних службовців.
Скаржник наголошує, що відповідно до частини 4 статті 7 КАС України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон або інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Також, скаржник наголошує на тому, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
Як вважає ОСОБА_1 , набрання чинності Законом №889-VIII, з 01 травня 2016 року і по теперішній час, позбавило осіб, які мають право на отримання пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723-Х1І, права на перерахунок пенсії.
Отже, ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справа буде розглядатися в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та з 01.03.2011 отримував пенсію, призначену відповідно до Закону №3723-ХІІ.
В подальшому позивач, за його заявою, переведений на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон № 1058 -IV), що підтверджується протоколом від 24.04.2019 (а.с.148).
17.01.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок та виплату пенсії на підставі довідок ГУ ДПС в Одеській області про заробітну плату від 13.01.2023 №9/15-32-10-02-12 та № 10/15-32-10-02-17.
Рішенням від 23.01.2023 №951020150132 орган Пенсійного фонду відмовив ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
Відповідач відмову мотивував тим, що чинним законодавством перерахунок пенсій державним службовцям не передбачений, а тому відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії, на підставі статті 37 Закону № 3723-XII, з урахуванням довідок ГУ ДПС в Одеській області про заробітну плату та її складові (а.с.19).
Вважаючи протиправною відмову органу Пенсійного фонду позивач звернувся до суду з даним позовом.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Скаржник вважає, що наразі наявні підстави для проведення перерахунку його пенсії з урахуванням положень Рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022 справі № 3-132/2018(5462/17).
Натомість орган Пенсійного фонду стверджує, що чинним законодавством не передбачений перерахунок пенсій у разі підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям.
Відповідаючи на доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 1 статті 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апарати визначалися Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі і вище- Закон №3723-ХІІ).
Стаття 37 Закону №3723-ХІІ визначала умови та порядок пенсійного забезпечення державних службовців.
Стаття 37-1 указаного Закону визначала порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців.
Так, частина 1 статті 37-1 Закону №3723-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Згідно пунктів 4 та 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31.05.2000 № 865 (далі - Постанова № 865) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України після набрання чинності Законом України від 16.01.2003 № 432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена за Законом № 3723-XII, визначається в такому порядку:
1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;
2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Міністерством соціальної політики.
Проте, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII, яким стаття 37-1 Закону №3723-XII викладена у новій редакції, яка встановлює, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
Отже, станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії положення статті 37-1 Закону №3723-XII, які встановлювали право особи на перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою, та визначали порядок і умови для такого перерахунку, скасовані.
Водночас питання щодо перерахунку пенсій державних службовців віднесене до відання Кабінету Міністрів України.
Порядок перерахунку пенсій державних службовців у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України був передбачений згаданою вище Постановою № 865.
Однак, з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 №1013 (далі - Постанова №1013) з постанови № 865 виключений пункт 4 (щодо умов перерахунку пенсії пенсіонерам), а пункт 5 цієї постанови (щодо форми довідки для перерахунку) змінений.
З 01 грудня 2015 року - початку застосування Постанови № 1013 та у зв'язку з набранням у чинності Законом №889-VIII, який інакше врегульовує правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, на підставі статті 37 Закону №3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком пенсії, не передбачена можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у Пенсійного фонду не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.
Наведений висновок суду першої інстанції відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 23.01.2018 у справі №745/458/16-а, від 13.02.2018 у справі № 697/2282/17, від 21.02.2018 у справі №638/19513/16-а та від 05.03.2019 у справі № 226/1478/16-а.
Відповідаючи на доводи апеляційної скарги стосовно того, що під час ухвалення нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, колегія суддів зазначає таке.
Слід зазначити, що на сьогодні Конституційний Суд України у своїх рішеннях, попри визнання неприпустимим звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, сформував також практику стосовно обґрунтованості запровадження, шляхом прийняття законів, нових механізмів перерозподілу Державного бюджету України та використання бюджету Пенсійного фонду України у соціальній сфері, спрямованих на досягнення розумного балансу між інтересами окремих осіб, суспільства та держави.
Так, у Рішенні від 8.10.2008 №20-рп/2008 (пункт 5) Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував положення актів міжнародного права, зокрема статтю 22 Загальної декларації прав людини про те, що розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави, тобто кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва, проте відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Конституційний Суд України в рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012 визначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому, рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
У Рішенні Конституційного Суду від 22.05.2018 №5-р/2018 суд визначив, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. При цьому, Верховна Рада України повноважна ухвалювати закони, що встановлюють обмеження, відповідно до таких критеріїв: "обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права".
Отже, з аналізу вищезазначених рішень Конституційного Суду України можна дійти висновку, що держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд.
Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту, тощо, держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства.
Одним з основних принципів, який застосовується державою для реалізації конституційного права на соціальний захист є принцип збалансованості та пропорційності між фінансовими можливостями держави, які визначаються, передусім, внутрішнім законодавством держави, що враховує, зокрема, зовнішньо та внутрішньо економічні і політичні чинники.
Окрім наведеного, колегія суддів звертає увагу на те, що право встановлювати тимчасові обмеження щодо соціальних виплат узгоджуються із правовою позицією Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладеною, зокрема, у справі «В.Н. Великода проти України».
В цьому рішенні суд визнав, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні статті 1 Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності.
Також суд зазначив, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу №1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційними переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс(«золоту середину») до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар.
При цьому, ЄСПЛ зазначає, що зменшення розміру пенсії було зроблено державою через економічну політику і фінансові труднощі.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави.
Така практика свідчить про достатньо широке «поле» для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.
Наведене свідчить про те, що порядок реалізації соціальних прав особи може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення.
Відповідаючи на доводи скаржника із посиланням на рішення Конституційного Суду України від 23.12.2022 № 3-р/2022 у справі № 3-132/2018(5462/17), яким визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), підпункт 1 пункту 2 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII зі змінами, колегія суддів зазначає таке.
Так, абзац другий резолютивної частини даного рішення встановлює, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, визнаний неконституційним у зазначеному аспекті, втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 зі змінами.
Слід зазначити, що як на час розгляду справи в суді першої інстанції, так і на час вирішення справи судом апеляційної інстанції, воєнний стан запроваджений в Україні неодноразово продовжений та досі діє.
Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що дане рішення Конституційного Суду України, станом на сьогодні, не змінює нормативно-правого регулювання спірних правовідносин та не дає підстав для висновку про наявність підстав для проведення органом Пенсійного фонду перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючих державних службовців.
Наведене свідчить про помилковість таких тверджень скаржника, про що також зазначав і суд першої інстанції.
Посилання скаржника у додаткових пояснення на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/18955/23 є безпідставними, адже під час вибору норм права до спірних правовідносин суди, відповідно до положень статті 242 КАС України враховують висновки, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що застосування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 466/5138/17, якою мотивувався суд першої інстанції у справі № 560/18955/23, є недоречним, оскільки обставин справи не є тотожними обставинам, що є предметом апеляційного перегляду.
Зокрема, у справі № 466/5138/17 позивачеві орган Пенсійного фонду відмовив у призначенні пенсії держслужбовця з тих підстав, що стаж роботи в органах місцевого самоврядування не зараховується до стажу роботи, який дає право на пенсію державного службовця. При цьому, предметом позовних вимог у цій справі є визнання права на призначення пенсії державного службовця.
Натомість, у справі що переглядається апеляційним судом, позивач просить здійснити перерахунок пенсії на підставі довідки про розмір заробітної плати працюючого держслужбовця, що не є тотожним призначенню пенсії, адже, процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Посилання ж скаржника на те, що суд вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення права, є також недоречними, оскільки такі норми суд має застосовувати у випадку встановлення порушення прав особи, в даному ж випадку підстави для визнання протиправними дії органу Пенсійного фонду відсутні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання орган Пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі довідок ГУ ДПС в Одеській області від 13.01.2023 про розмір заробітної плати державного службовця.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції.
Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.
Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не передбачений.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Ю. М. Градовський
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 08.12.2023.