П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/1294/23
Перша інстанція: суддя Бжассо Н.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Домусчі С. Д., Шеметенко Л. П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язати вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог.
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок №159);
- зобов'язати нарахувати та виплатити на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період 01.11.2016 по 28.02.2018, з урахуванням дати розрахунку 22.11.2021 та за період з 01.03.2018 по день звільнення (09.01.2019), з урахуванням дати розрахунку 19.12.2022, відповідно до Порядку №159.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що під час проходження військової служби, нарахування грошового забезпечення здійснювалося не в повному обсязі, а саме: за певні періоди не виплачувалася індексація грошового забезпечення.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2022 у справі №420/3470/22 йому була виплачена індексація грошового забезпечення, однак із порушенням строків її виплати.
Позивач вважає, що відповідно до норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядку №159, він має право на компенсацію втрати частини доходів через порушення строків виплати грошового забезпечення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, відповідно до Порядку №159 та зобов'язано її нарахувати та виплатити.
Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до норм Закону№2050-ІІІ, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Суд зазначив, що факт несвоєчасної виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення, встановлений судовим рішенням у справі №420/3470/22, що свідчить про набуття позивачем права на компенсацію втрати частини доходу, у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.
В апеляційній скарзі, ВЧ НОМЕР_1 посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення не врахував, що відповідно до положень статей 3, 4 Закону №2050-ІІІ підставою для здійснення виплати компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: нарахування громадянину належних йому доходів; доходи не повинні носити разовий характер; порушення встановлених строків їх виплати; затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
При цьому, за твердженням скаржника, основною умовою для виплати компенсації втрати частини доходів є порушення строків виплати нарахованих доходів.
Скаржник вважає, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстави для виплати компенсації виникають у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
На думку скаржника, оскільки порушень строків виконання рішення суду не мають місце, підстави для виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку №159 відсутні.
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справа буде розглядатися в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .
Під час проходження військової служби позивачу не в повному обсязі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення, попри те, що це передбачено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
З метою захисту порушеного права, позивач звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із заявою щодо нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по день звільнення, однак отримав відмову із посиланням на відсутність фінансування на таке підвищення його грошових доходів у визначений період.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2021 у справі №420/9143/21 задоволено позов ОСОБА_1 .
Визнано неправомірними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 та зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 із встановленням базового місяця - січень 2008 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2022 у справі №420/3470/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування індексації відповідно до абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078) за період з 01.03.2018 по день звільнення (09.01.2019) та за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок раніше виплаченої індексації ОСОБА_1 з урахуванням абзацу 4, 5 пункту 5 Порядку №1078 та нарахувати індексацію грошового забезпечення з 01.03.2018 по 09.01.2019. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
22.11.2021 на виконання рішення суду у справі №420/9143/21 відповідач - ВЧ НОМЕР_1 , виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення, за період 01.01.2016 по 28.02.2018 в сумі 82 370,85 грн.
19.12.2022 на виконання рішення суду у справі №420/9143/21 ВЧ НОМЕР_1 виплатила ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2018 по день звільнення (09.01.2019) в сумі 5034,71 грн.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Питання, пов'язані зі здійсненням виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульоване України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі і вище - Закон №2050-ІІІ).
Стаття 1 Закону №2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
У розумінні Закону № 2050-ІІІ заробітна плата (грошове забезпечення) є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду.
При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Використане у статтях 3, 4 Закону №2050-ІІІ формулювання доводить, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, та означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийнв Порядок №159, відповідно до пункту 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Отже, пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексі інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Верховний Суд у постанові від 13.01.2020 у справі №240/11882/19 дійшов висновку, що зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Тому у випадку не нарахування та не виплати відповідачем сум грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом або судовим рішенням обов'язку здійснити виплату належних сум.
Як встановлено матеріалами справи, на виконання рішення суду позивачу виплачена індексація грошового забезпечення, а відтак, останній, набув право на компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи, у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, від 05.10.2018 у справі №127/829/17, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18, від 08.08.2019 у справі №638/19990/16-а.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 та вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору та відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вищенаведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування таких доходів.
Разом з тим, покликання скаржника на те, що нараховані позивачу на виконання судового рішення кошти були виплачені своєчасно, є безпідставним, оскільки компенсація, передбачена Законом №2050-ІІІ, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (нарахованих сум індексації), а не виконання рішення суду.
Оскільки вказані кошти нараховані в результаті донарахування індексації грошового забезпечення та відновлення права позивача, порушеного при неналежному проведенні індексації грошового забезпечення, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ.
Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що наведена у постанові від 16.11.2022 у справі №674/22/17.
Отже, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, є необґрунтованими та суперечать правовим позиціям Верховного Суду, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні.
Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не передбачений.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя С. Д. Домусчі
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 08.12.2023.