ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2023 р. Справа № 520/14525/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2023, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., по справі № 520/14525/23
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України третя особа: Ліквідаційна комісія ГУМВС України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі також - відповідач, МВС України), третя особа: Ліквідаційна комісія ГУМВС України в Харківській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, яка полягає у незатверджені, у відповідному до вимог Наказу № 850 від 21.10.2015 висновку Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Харківській області від 28.02.2023 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХП «Про міліцію» на підставі матеріалів працівника міліції ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України затвердити висновок Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області від 28.02.2023 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ «Про міліцію» на підставі матеріалів працівника міліції ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції» від 21.10.2015 № 850.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він проходив службу в органах внутрішніх справ та звільнений у 2012 році. 18.01.2022 року до 04.01.23 був інвалідом ІІІ групи, ступінь втрати працездатності 50%. Причиною втрати працездатності є захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС. З 04.01.2023 позивач визнаний інвалідом ІІ групи, ступінь втрати працездатності 70% , причиною є захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС.
Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Харківській області складено висновок про призначення одноразової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію", проте висновок не затверджений, повернутий відповідачем листом з підстав допущення при огляді ОСОБА_1 . МСЕК порушення пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу № 1317 від 03.12.2009 а саме не залучення до складу комісії представників закладів охорони здоров'я МВС.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, внаслідок хвороби, що мала місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» рішення про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, внаслідок хвороби, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, з урахуванням висновків суду у даній справі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Міністерством внутрішніх справ України подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що пунктом 10 Про медико-соціальну експертизу № 1317 від 03.12.2009 унормовано, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються комісії загального профілю та спеціалізованого профілю. Комісія складається, крім інших з представників закладів охорони здоров'я МВС. Однак, при проведенні медико-соціальної експертизи позивачу представники закладів охорони здоров'я МВС України до складу комісії не залучалися, лікарями Державної установи «ТМО МВС України по Харківській області» ОСОБА_1 на медико-соціальну експертну комісію не направлявся.
Відтак, невідповідність надісланих матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги вимогам Положення унеможливила прийняття рішення за ними згідно із Порядком № 850, внаслідок чого МВС України зазначені матеріали повернуто без прийняття рішення Ліквідаційній комісії ГУМВС України в Харківській області із роз'ясненням причин повернення.
Зазначає, що відповідно до Порядку № 850 повноваження на прийняття рішення про призначення чи про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є виключною компетенцією МВС, при цьому тільки подання позивачем передбачених п. 7 Порядку № 850 документів не свідчить про наявність у нього безумовного права на отримання вказаної допомоги. До компетенції МВС належить також і аналіз та дослідження змісту таких документів. У разі виявлення невідповідності документів встановленій формі ця обставина виключає можливість прийняття будь-якого з рішень чи то про виплату чи то про відмову у виплаті грошової допомоги. Оскільки документи позивача не відповідали вимогам, відповідач діяв правомірно повернувши їх для приведення у відповідність.
Зазначив про дискреційні повноваження та про те, що не можна зобов'язати суб'єкт владних повноважень вчиняти дії, які не передбачені чинним законодавством.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні та звернув увагу на те, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги.
Ліквідаційна комісія ГУМВС України в Харківській області правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 25.08.1991 по 18.09.2012 проходив службу в органах внутрішніх справ, звільнений зі служби наказом 174о/с від 18.09.2012 року.
За результатом розгляду медико-соціальною експертною комісією 18.01.2023 позивачу встановлено факт втрати професійної працездатності.
Довідкою серії 12ААА № 051668 від 18.01.2023, виданою Обласною медико-соціальною експертною комісією №4 Комунального закладу охорони здоров'я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" підтверджено, що причиною втрати працездатності стало захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 18).
Випискою з акту огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серія 12ААВ №317489 позивачу встановлена третя група інвалідності з 18.01.2023 (а.с. 17).
Постановою медичної (військово-лікарської) комісії ДУ "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області" №19 від 24.12.2021 підтверджена наявність у позивача захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 19).
21.02.2023 позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області про проведення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що за результатами розгляду МСЕК йому встановлено ІІ групу інвалідності та надав документи (а.с. 11).
28.02.2023 ліквідаційною комісією ГУМВС України в Харківській області складено висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у розмірі 536 800 грн, раніше виплачена сума - 372 150 грн, до виплати 164 650 грн, який був направлений до Міністерства внутрішніх справ України (а.с. 10).
Листом від 22.03.2023 Департамент фінансово облікової політики та бухгалтерського обліку МВС України повернув висновок до ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області та повідомив, що за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення зазначеним особам одноразової грошової допомоги встановлено, що МСЕК проведена з порушенням п.10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317 «Питання медико-соціальної експертизи», відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС.
Оскільки при проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися, це унеможливило прийняття рішення за надісланими матеріалами згідно з Порядком (а.с. 9).
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача позивач звернувся до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вийшовши за межі позовних вимог, дійшов висновку, що положеннями Порядку №850 не передбачено можливості відмовити особі у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав проведення медико-соціальної експертизи без залучення представників закладів охорони здоров'я МВС, а також зазначив, що пункт 9 Порядку №850 передбачає лише 2 варіанти дій МВС України щодо заяв про отримання одноразової грошової допомоги: призначити або відмовити у її призначенні. Повноважень відповідача щодо повернення документів до опрацювання цим Порядком не передбачено. У зв'язку з неприйняттям відповідачем після надходження документів позивача відповідного рішення, зобов'язав відповідача прийняти рішення відповідно до норм Порядку №850 .
Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Cтаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
До 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами ст. 23 Закону України №565-ХІІ «Про міліцію» (далі Закон №565-ХІІ) та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» від 21 жовтня 2015 №850 (далі - Порядок № 850).
Пунктом 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», Закон України «Про міліцію» визнано таким, що втратив чинність.
Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Відповідно до ст. 23 Закону №565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Пунктом 7 Порядку №850 встановлено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Згідно із п. 8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
У свою чергу, згідно з п. 9 Порядку № 850 Міністерство внутрішніх справ в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що п. 9 Порядку №850 встановлено обов'язок МВС прийняти одне із двох можливих рішень: або про призначення грошової допомоги, або про відмову у призначенні грошової допомоги із зазначенням мотивів такої відмови.
Судом встановлено, що 21.02.2023 позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області про проведення виплати одноразової грошової допомоги з огляду на встановлення йому ІІ групи інвалідності.
28.02.2023 ліквідаційною комісією ГУМВС України в Харківській області складено висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , який після направлення до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття відповідного рішення заяву (рапорт) разом з пакетом документів, був повернутий .
Колегія суддів погоджується з висновком суду, що дії відповідача суперечать його повноваження, визначеним Порядку №850, а саме МВС України у місячний строк після надходження зазначених вище документів зобов'язане було прийняти рішення про призначення (п.9 ) або у випадках, передбачених п.14 Порядку, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги та надіслати таке рішення (разом із зазначеними документами) керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив службу позивач.
Проте, Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України, в порушення вимог п.9 Порядку №850, листом від 22.03.2023 повернув заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги без прийняття жодного рішення з числа тих, які передбачені вищезазначеним пунктом, а саме про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу.
Спосіб, у який МВС України розглянуло заяву та документи про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності ні Законом №565-ХІІ, ні Порядком № 850 не передбачені.
Враховуючи, що відповідачем жодного рішення відповідно до п.9 Порядку №850 не приймалось, а надано лише відповідь, викладену в листі щодо повернення матеріалів на доопрацювання, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем фактично вчинено протиправні дії щодо неналежного розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги позивачу.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, що наведена у постановах від 30.01.2018 року у справі №822/1579/17, від 10.10.2018 року у справі №733/1290/16-а та від 19.02.2019 року у справі №802/498/18-а.
Доводи апелянта, щодо не направлення позивача на медико-експертну комісію та проведення засідання МСЕК без запрошення та присутності представника закладу охорони здоров'я МВС, що є порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи» та, як наслідок підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до п.10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 передбачено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.
Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров'я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.
До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.
З урахуванням наведеного вірним є висновок суду першої інстанції, що склад комісії затверджується МОЗ, а участь представника закладів охорони здоров'я МВС не є безумовною.
Водночас, відсутність на засіданні комісії одного з її членів, не може свідчити про неналежний склад комісії та відсутність повноважень у неї приймати відповідні рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів проведення медико-соціальної експертизи відносно ОСОБА_1 не у повному складі комісії або не уповноваженим складом медико-соціальні експертної комісії.
Крім того, відповідачем не оспорюється факт того, що захворювання позивача пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що визначено в постанові ДУ "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області" № 19 від 24.12.2021 (а.с. 19).
При цьому, колегія суддів також зауважує, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання органами державної влади своїх функцій щодо залучення представника закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії.
В той же час колегія суддів наголошує на тому, що позивачу згідно довідки до акта огляду МСЕК встановлено другу групу інвалідності з причин захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ з 18.01.2023.
Доказів визнання її нечинною (підробленою) матеріали справи не містять.
Отже, вказана довідка видана комісією спеціалізованого профілю та підтверджує факт наявності у позивача ІІ групу інвалідності, що відповідно до пункту 7 Порядку № 850 разом із заявою (рапортом) про виплату грошової допомоги є підставою для призначення такої допомоги.
Крім того, відповідно до п. 14 Порядку №850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Колегія суддів зазначає, що вищенаведені підстави є вичерпними і не підлягають розширеному тлумаченню.
Проте, під час розгляду справи таких підстав для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, судом не встановлено.
Отже, враховуючи вищевикладене, в силу приписів пункту 9 Порядку №850 відповідач повинен прийняти рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги із зазначенням мотивів відмови.
Проте, судом не встановлено обставин що інвалідність ОСОБА_1 не є наслідком будь-якої дії із зазначених у пункті 14 Порядку № 850.
Акт огляду МСЕК не містить жодної інформації, що подія сталась унаслідок навмисного спричинення позивачем собі тілесного ушкодження чи іншої школи своєму здоров'ю або самогубства, а також про те, що позивач подав завідомо неправдиві відомості для призначення і виплати грошової допомоги.
Доводи апеляційної скарги про те, що у разі виявлення невідповідності документів встановленій формі, а також суперечності чи неповноти наявної в них інформації ця обставина виключає можливість прийняття МВС України будь-якого з рішень: про виплату одноразової грошової допомоги чи про відмову у виплаті такої, колегія суддів відхиляє, оскільки як було зазначено вище, чинні норми закону не передбачають процедури повернення документів на доопрацювання.
Лист відповідача, за наслідками розгляду документів позивача про призначення йому одноразової грошової допомоги, за змістом та формою не може вважатись "рішенням про відмову" у розумінні вищевикладених норм.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки позивачу встановлено інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ОВС, то він має право на отримання грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію" № 565-ХІІ, виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850.
З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що повертаючи матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що останній не направлявся на медико-експертну комісію та до складу комісії, яка проводила зазначену експертизу не був залучений представник закладів охорони здоров'я МВС, Міністерство внутрішніх справ України діяло всупереч вимогам нормам чинного законодавства.
Посилання скаржника на наявність у них дискреційних повноважень на прийняття рішення та безпідставність покладення судом обов'язків, що чітко не передбачені Порядком № 850, а тому не можна зобов'язати суб'єкт владних повноважень вчиняти дії, які не передбачені чинним законодавством, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі". Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії" і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
В контексті розгляду цієї справи судом встановлено, що позивач має беззаперечне право на виплату одноразової грошової допомоги, але відповідач не прийняв жодного з можливих рішень за результатами поданих позивачем документів.
Такі дії МВС України явно не відповідають задекларованому Європейським судом з прав людини принципу "належного урядування".
У зв'язку з цим та з метою ефективного захисту прав позивача, який має статус особи з інвалідністю, як найменш соціально захищеної верстви населення країни, колегія суддів погоджує обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушених прав позивача, який передбачає прийняття рішення, що як кінцевий результат має призвести до виплати одноразової грошової допомоги позивачу та є запорукою того, що спір між сторонами однозначно буде вирішений.
На підставі викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано зобов'язав Міністерство внутрішніх справ України прийняти відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» рішення про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, внаслідок хвороби, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, з урахуванням висновків суду у даній справі.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними у справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 по справі № 520/14525/23 в частині задоволення позову - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій