Головуючий І інстанції: Бідонько А.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2023 р. Справа № 520/4423/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2023, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/4423/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області про розгляд заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника, передбаченої Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 25.01.2022 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по втраті годувальника, за померлого чоловіка ОСОБА_2 та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію по втраті годувальника, за померлого чоловіка ОСОБА_2 з моменту звернення з відповідною заявою до відповідача, а саме з 03.11.2021 року.
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області (61000, Харківська обл., м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під, 2 пов, код ЄДРПОУ 14099344) за рахунок бюджетних асигнувань витрати на оплату правничої (правової) допомоги на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серії НОМЕР_1 ) у розмірі 6000,00 грн. (шість тисячі гривень 00 копійок).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 позов задоволено частково.
Скасовано Рішення Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області про розгляд заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника, передбаченої Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 25.01.2022 року, згідно якого ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії по втраті годувальника.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника, за померлого чоловіка ОСОБА_2 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) у розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 80 коп.).
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) витрати на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) у розмірі 2000,00 (дві тисячі гривень 00 коп.).
Частково не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття в частині задоволених позовних вимог з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що 25.01.2022 року управлінням пенсійного забезпечення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області було розглянуто заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно призначення пенсії в разі втрати годувальника, за померлого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . У призначенні пенсії відмовлено у зв'язку з тим, що в наданих документах для призначення пенсії в разі втрати годувальника, відповідно до Порядку подання, та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 року за № 135/13402, та відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» наявність страхового стажу менша за 15 років, та відсутній витяг з акту огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення інвалідності. 25.05.2022 року ОСОБА_1 повторно звернулась з заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника та надала необхідні документи. За результатом розгляду цієї заяви їй призначено пенсію в разі втрати годувальника з дня звернення, тобто з 25.05.2022. Також зазхначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, визначений ч.2 ст. 122 КАС України. Вказує, що відносини з приводу призначенні пенсії не підпадають під дію ч.3 ст. 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, оскільки призначення пенсії має іншу правову природу, суть та механізм, аніж її перерахунок.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Учасниками по даній справі було отримано копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2023 року про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. позивачем отримано копію апеляційної скарги відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення та довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, оскаржене судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції лише в цій частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що чоловік позивача, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить наявна у матеріалах справи копія свідоцтва про смерть від 12.10.2021 серії НОМЕР_3 .
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 03.11.2021 із заявою, в якій просив призначити пенсію в разі втрати годувальника, за померлого чоловіка.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про розгляд заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника, передбаченої Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 25.01.2022 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника у зв'язку з тим, що в наданих документах для призначення пенсії в разі втрати годувальника, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб. звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 року за № 135/13402, та відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” наявність страхового стажу менша за 15 років, та відсутній витяг з акту огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення інвалідності, призначити пенсію в разі втрати годувальника немає законних підстав.
Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, частково доведеними, а тому підлягають частковому задоволенню.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» N 2262-XII передбачено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону N 1058-IV або є особами з інвалідністю.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове державне пенсійне страхування» N 1058-IV непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Статтею 26 Закону N 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Як було встановлено судом першої інстанції, на час звернення до відповідача за призначенням пенсії у разі втрати годувальника, позивач досягла 60 - річного віку, проте, страховий стаж складав менш 15 років, у зв'язку з чим відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача.
Відповідно до змісту статті 30 Закону N 2262-XII, право на пенсію в разі втрати годувальника має право дружина, якщо вона досягла пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 26 Закону N 1058-IV передбачено дві умови, що в сукупності надають особі право на отримання пенсії за віком, а саме: досягнення пенсійного віку та наявність відповідного страхового стажу.
Предметом спірних правовідносин є право позивача на отримання пенсії по втраті годувальника відповідно ст. 30 Закону N 2262-XII. Отже, необхідною умовою для визнання позивача непрацездатним членом сім'ї є досягнення пенсійного віку, а не набуття особою права на призначення пенсії за віком.
Згідно з частиною третьою статті 36 Закону №1058-IV до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
З огляду на положення статті 36 Закону №1058-IV позивач у зв'язку з втратою годувальника виявила намір скористатися своїм правом на перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 ст.29 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ) пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати.
Згідно ч. 2 ст.30 Закону № 2262-ХІІ незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Приписами п.б ч.1 ст.36 Закону № 2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: б) сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
З матеріалів справи вбачається, що у рішенні Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області про розгляд заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника, передбаченої Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 25.01.2022 року по-перше, не надано фактичної оцінки документам, які подані позивачем на призначення пенсії, та не зазначено належними чи неналежними є подані документи.
Також, у спірному рішенні зазначено, що відсутній витяг з акту огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення інвалідності, однак з матеріалів справи вбачається, що позивачу призначено пенсію по інвалідності, також наявна довідка про доходи № 8467 2112 6744 2411 про те що позивач перебуває на обліку в Ізюмському об'єднаному управлінні ПФУ в Харківській області і отримує пенсію по інвалідності.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок №22-1).
Згідно п. 1.8 Порядку 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
З наведеного чітко вбачається, що орган Пенсійного фонду під час розгляду заяви про призначення пенсії у випадку ненадання всіх необхідних документів, не повинен відмовляти в призначенні пенсії, а має здійснити активні дії щодо повідомлення заявника про необхідність подання документів, яких не вистачає.
А тому ненадання всіх необхідних документів до заяви про призначення пенсії може бути підставою для відмови в призначення пенсії лише у випадку коли заявника письмово повідомлено про те, які документи необхідно подати додатково, та такі документи не були подані протягом трьох місяців.
Та обставина, що Головне управління Пенсійного фонду у Харківській області під час приймання документів не повідомили про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, не може нівелювати обов'язок органу, що призначає пенсію, під час прийняття рішення вчинити дії, що передбачені пунктом 1.8 Порядку № 22-1.
Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 25.01.2022, яким відмовлено в призначенні пенсії в разі втрати годувальника, передбаченої Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” ОСОБА_1 є протиправним.
Таким чином, ефективним способом захисту порушеного права позивачки є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника, за померлого чоловіка ОСОБА_2 .
Щодо строків звернення до суду з даним позовом, апеляційний суд зазначає наступне.
У ході судового розгляду справи з метою з'ясування питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із даним позовом, зокрема наявності поважних причин його пропуску, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2023 було запропоновано позивачці подати протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовом з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.
На виконання вимог зазначеної ухвали до суду надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду із даним позовом, в обґрунтування якої зазначено, що 24 лютого 2022 року почалася війна, на території Харківської області та безпосередньої місці мешкання позивачки велися активні бойових дій. В зв'язку із збройної агресію російської федерації, вона не мала можливості звернутися з позовною заявою раніше, оскільки мешкає за адресою: АДРЕСА_2 та від місця її мешкання до лінії розмежування з ворогом було декілька кілометрів.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який на даний час триває.
Колегія суддів звертає увагу, що кінцевий строк для подання позовної заяви припадав на час дії в Україні воєнного стану.
Також, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів надіслання та отримання вказаного рішення позивачкою.
Отже, враховуючи, що процесуальний строк, який позивачем пропущено, припав на період дії воєнного стану на території України, враховуючи існуючі обмеження та перешкоди, які встановлені під час вказаного особливого правового режиму, колегією суддів встановлено поважність причин пропуску строку звернення до суду, що є підставою для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Разом з цим, відхиляючи доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст. 122 КАС України, суд першої інстанції з посиланням на приписи ст. 51 Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” зазначив, що за загальним правилом не існує строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Водночас, колегія суддів зазначає, що предметом оскарження в даній справі є неправомірність відмови органу Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника, за померлого чоловіка ОСОБА_2 .
Відповідно ч.3 ст.51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Отже, положення ч.3 ст.51 Закону №2262 поширюються виключно на випадки перерахунків розмірів раніше вже призначених пенсій у зв'язку із підвищенням поточної винагороди діючого службовця, непроведених (або неправильно проведених) саме за довідками про грошове забезпечення з вини територіальних органів системи Пенсійного фонду або державного органу, який видає довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин положень ст. 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині, що підлягала перегляду в апеляційному порядку, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 по справі № 520/4423/23 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий