ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2023 року м. Чернігів Справа № 620/14620/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 26.09.2023 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернулась до суду з адміністративним позовом до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області (далі - Н-Сіверська МР, відповідач), у якому просить зобов'язати відповідача (в особі уповноваженого органу) змінити адресу гаража АДРЕСА_1 , який належить позивачу на праві власності, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в реєстрі речових прав - №2757200274060.
Свої вимоги мотивує тим, що за однією й тією ж самою адресою (номерами) зареєстровано об'єкти нерухомості (гараж № НОМЕР_1 ), які мають різну площу та належать різним особам. Враховуючи наведене, звернення до суду з позовом про упорядкування нумерації об'єктів нерухомого майна, у зв'язку з дублюванням адрес, є способом усунення перешкод в користуванні та розпорядженні належним позивачу майном.
Ухвалою суду від 02.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.
Ухвалою суду від 02.10.2023 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 12.10.2023 продовжено розгляд справи.
Відповідачем відзив на позов у встановлений строк не подано.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує такі обставини.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить гараж, загальною площею 27,3 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 (дата державної реєстрації - 23.06.2023). Також за вказаною адресою зареєстрований гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 46,0 кв.м., який на праві приватної власності належить гр. ОСОБА_2 (дата державної реєстрації - 15.05.2007) (а.с. 5-6).
Враховуючи наведене, позивач звернулась до Н-Сіверської МР із заявою щодо зміни поштової адреси об'єкта нерухомого майна з метою упорядкування нумерації об'єктів нерухомого майна.
Рішенням Виконавчого комітету Н-Сіверської МР від 08.08.2023 №180 ОСОБА_1 відмовлено у зміні адреси об'єкта нерухомого майна, розташованій по АДРЕСА_2 , на підставі пункту 52 Порядку присвоєння адрес об'єктам будівництва, об'єктам нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 №690 (а.с. 7).
Враховуючи наведене, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує такі норми.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Частина перша статті 140 Конституції України встановлює, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.
Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, лише в межах повноважень, визначених законом.
Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» установлено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно із частиною п'ятою статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно із статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (стаття 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Відповідно до статті 26-3 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» адресою об'єкта нерухомого майна (далі - адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об'єкта та визначення місця його розташування на місцевості. Порядок присвоєння адрес об'єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Адреса присвоюється об'єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
Реквізитами адреси, серед іншого, є: назва вулиці, площі, майдану, шосе, проспекту, бульвару, алеї, провулку, узвозу тощо (далі - вулиця) (за наявності); 8) номер об'єкта (будинку, будівлі, споруди).
Адреса (крім реквізиту, визначеного пунктом 10 частини четвертої цієї статті) присвоюється, змінюється, коригується, анулюється: виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об'єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради.
Підставами для зміни адреси щодо закінченого будівництвом об'єкта є: упорядкування нумерації об'єктів нерухомого майна у визначених цим Законом випадках та в інших випадках, встановлених Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес.
Відповідно до пункту 50 Порядку присвоєння адрес об'єктам будівництва, об'єктам нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 №690, упорядкування нумерації об'єктів нерухомого майна здійснюється: у випадку виявлення невідповідності адреси фактичному розташуванню об'єкта; у випадку виявлення дублювання адрес існуючих об'єктів державної або комунальної власності; у випадку подвоєння адрес внаслідок об'єднання населених пунктів; у випадках, визначених пунктами 9, 10 та 41 цього Порядку; у випадках, встановлених законодавством та цим Порядком.
У разі виявлення дублювання номерів об'єктів нерухомого майна, один чи більше з яких не є об'єктами державної чи комунальної власності та не підпадають під випадки, зазначені у пункті 50 цього Порядку, зміна, коригування адреси здійснюються на підставі рішення суду (пункт 52 Порядку).
Із системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що за результатами розгляду заяви власника об'єктів нерухомого майна про зміну адреси об'єкта нерухомого майна уповноважений орган зобов'язаний прийняти рішення про зміну адреси або про відмову у зміні адреси, з надсиланням заявнику повідомлення про відмову у зміні адреси з обґрунтуванням підстав для відмови.
Відповідно до матеріалів справи відповідачем за наслідками поданої позивачем заяви прийнято рішення від 08.08.2023 №180 про відмову в її задоволенні з покликанням на пункт 52 Порядку.
Разом з тим, суд звертає увагу, що в даному рішенні суб'єкт владних повноважень не встановив: чи є об'єкти нерухомого майна самостійними об'єктами (як передбачено пунктом 4 статті 26-3 Закону №3038 ), чи не підпадає даний випадок під випадки, визначені пунктами 9, 10 та 41 Порядку (як передбачено пунктом 50 Порядку), наявність у позивача підстав для зміни адреси чи підстав для відмови у зміні адреси. Таким чином, даний спір фактично виник у зв'язку з формальною відмовою Н-Сіверської МР у задоволенні поданої позивачем заяви.
Частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 по справі №0940/2394/18 сформулював такий висновок: у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення, суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Судом встановлено, що розгляд заяви позивача був неналежним і за даних обставин суд може лише зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення з урахуванням оцінки суду, наданої у рішенні.
При цьому, ухвалюючи таке рішення, суд наголошує, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а у силу вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Разом із тим, суд вважає, що саме лише не спростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Новгород-Сіверську міську раду Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо зміни адреси об'єкта нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_2 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 08 грудня 2023 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ).
Відповідач: Новгород-Сіверська міська рада Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061978, вул. Захисників України, 2, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000).
Третя особа: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Суддя С.В. Бородавкіна