Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
08 грудня 2023 р. № 520/33779/23
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Волошин Д.А., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 з 01.02.2020 по 31.12.2020 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити з 01.02.2020 по 31.12.2020 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_2 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, із урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 з 01.01.2021 по 31.12.2021 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити з 01.01.2021 по 31.12.2021 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_2 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, із урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 з 01.01.2022 по 28.03.2022 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити з 01.01.2021 по 28.03.2022 перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_2 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, із урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою судді від 27.11.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом та докази поважності причин його пропуску.
Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслана позивачу на адресу, вказану в позовній заяві.
Від позивача 04.12.2023 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування заяви позивач зазначила, що Закон України від 01.07.2022 № 2352-IX, яким частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в новій редакції, набрав чинності з 19 липня 2022 року, а на момент виникнення спірних правовідносин стаття 233 КЗпП України не обмежувала право на звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати будь-яким строком. Також, позивач посилається на постанову Верховного Суду від 25.04.2023 у справі №380/15245/22. Просить поновити строк звернення до суду.
Дослідивши вказану заяву, суд зазначає наступне.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.
Приписами частин третьої і п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Суд зазначає, що положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві.
Отже, зважаючи на зміст спірних правовідносин, позивачу, в даному випадку, встановлено тримісячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Водночас, суд наголошує, що відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відтак, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відтак, строк, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Так, позивач оскаржує дії відповідача щодо невірного розрахунку розміру її грошового забезпечення у період з 01.02.2020 по 28.03.2022.
Разом із тим, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою 22.11.2023, що вбачається зі штампу на конверті, тобто із пропуском тримісячного строку, який був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Посилання позивача на ст. 233 КЗпП України в попередній редакції не обґрунтовано та не приймається судом до уваги, оскільки зазначена позивачем редакція частини 2 статті 233 КЗпП України існувала до 2022 року. У спірний період, за який позивач просить здійснити перерахунок грошового забезпечення, діяла редакція статті 233 КЗпП України, якою встановлений тримісячний строк звернення до суду для вирішення трудового спору.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, оскільки обставини вказаної позивачем справи не є релевантними до даної справи, адже у справі № 380/15245/22 положення статті 233 КЗпП України не застосовувалися через дію карантину. У даному ж випадку карантин закінчений з 30.06.2023, отже положення статті 233 КЗпП України, якими встановлено тримісячний строк звернення до суду для вирішення трудового спору, в тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, вже діяли на момент звернення позивача до суду з даним позовом.
Відтак, викладені позивачем доводи не доводять підстав поважності пропуску строку звернення до суду.
Таким чином, позивач так і не навів достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення позивача до суду, які б завадили йому звернутися з цим позовом протягом встановленого законом строку, а тому наведені позивачем обставини суд визнає недостатніми для висновку про те, що позивач своєчасно звернувся до суду.
Також, за даними програми «Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)» встановлено, що позивачем 15.05.2023, 06.06.2023, 03.07.2023, 02.08.2023 та 24.10.2023 вже подавались до суду позови аналогічного змісту з аналогічними вимогами до того ж самого відповідача, яким присвоєно номер № 520/11163/23, № 520/13747/23, № 520/16910/23, № 520/20619/23 та № 30103/23 відповідно та які ухвалами були повернуті позивачу у зв'язку з відкликанням позовних заяв або поданням позовних заяви з недотримання вимог КАС України та неусуненням недоліків позовних заяв.
23.11.2023 позовна заява, якій присвоєно номер № 520/33779/23, надійшла до суду в шостий раз та за протоколом автоматизованого розподілу від 23.11.2023 була передана до провадження судді Волошина Д.А.
Так, позивачем у період з 15.05.2023 по 23.11.2023 подано до Харківського окружного адміністративного суду шість аналогічних позовних заяв.
Вказані обставини свідчать про те, що, принаймні, в травні 2023 року позивач знала про порушення своїх прав, оскільки вже в травні 2023 року вона зверталася до суду з аналогічним позовом.
З огляду на викладене, суд робить висновок про відсутність підстав для поновлення строку звернення позивача до суду.
Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.А. Волошин