Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
ОКРЕМА УХВАЛА
07.12.2023 р. Справа № 520/7765/22
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача, подану у порядку ст.383 КАС України, по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просила суд визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо відмови у прийнятті/поверненні ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства російської федерації; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства російської федерації від 16.08.2022 року та вчинити відповідні дії щодо видачі паспорта громадянина України.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року адміністративний позов залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року скасоване, прийнято постанову, якою адміністративний позов задоволено частково, зобов'язано Головне управління ДМС в Харківській області повторно розглянути питання щодо прийняття/повернення ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства російської федерації, з урахуванням висновків суду.
До суду від представника позивача надійшла заява в порядку статті 383 КАС України, в якій просить суд визнати протиправною відмову ГУ ДМС в Харківській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства рф за наслідком розгляду її звернення, постановити окрему ухвалу в порядку статті 249 КАС України щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Заява мотивована тим, що відповідач розглянув заяву позивача та повторно відмовив у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства. Позивач вважає, що повторне вчинення протиправних дій відповідачем прямо вказує на умисне необґрунтоване ухилення від виконання висновків суду, що є прямим грубим порушенням його суб'єктивних прав та законних інтересів.
Відповідачем письмових пояснень щодо поданої представником позивача заяви в порядку статті 383 КАС України до суду не подавалось.
Судом встановлено, що виконуючи постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року ГУ ДМС в Харківській області повторно відмовило позивачу у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства. Вказана відмова оформлена листом №6301.6.2-10269/63.3-23 від 06.06.2023 року, у якому, окрім цитування норм діючого законодавства, зазначено, що наразі ДМС вживаються заходи щодо внесення змін до законодавства України про громадянство стосовно пролонгації строку виконання зобов'язання припинити іноземне громадянство для громадян рф. Згідно з відповіддю міністерства закордонних справ рф, яка надається громадянам росії, оформлення виходу з громадянства росії можливе в будь-якому дипломатичному представництві або консульській установі рф. Вказано, що на сьогоднішній день громадяни росії надають до ГУ ДМС у Харківській області довідки про припинення громадянства рф, які видані компетентним органами рф. Проінформовано позивача, що, у урахуванням зазначеного, прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства не є можливим.
При цьому, з мотивувальної частини постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року вбачається, що зобов'язуючи відповідача повторно розглянути питання щодо прийняття/повернення ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства російської федерації, суд виходив з того, що відповідач не розглянув по суті звернення позивача, не надав жодної оцінки підставам подачі ним саме декларації та зобов'язав подати документ, неможливість отримання якого по суті і стало підставою для подачі такої декларації.
Судом апеляційної інстанції констатовано, що позивач мав повне право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки отримати документ про припинення громадянства рф наразі не є можливим.
Однак, ГУ ДМС в Харківській області такі висновки суду до уваги не взяті та при повторному розгляді заяви позивача відмовлено у прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства з підстав, яким вже надана оцінка судом.
Отже, зазначене свідчить про невиконання відповідачем постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року.
Пунктом 6 частини 1 статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення
Стаття 129-1 Конституції України встановлює, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом випадку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні Шмалько проти України від 20 липня 2004 року вказав, що виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом, є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Отже право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Враховуючи наведене, виконуючи рішення суду відповідач зобов'язаний враховувати обставини встановленні судовим рішенням та висновки, які зроблені судом при розгляді справи.
При цьому, чекаючи на виконання рішення суду відповідачем, позивач мав легітимні очікування розраховувати на те, що декларація про відмову від іноземного громадянства буде прийнята на підставі чинного законодавства та з обов'язковим врахуванням вже встановлених судом фактів та обставин, правовідносини щодо яких вже були предметом спору.
У пунктах 46, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 р. у справі ОСОБА_2 проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), N 2132/02, п. п. 24-27, від 13.06.2006, п. п. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" N 11944/05 від 12.05.2011).
У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), N 1811/06, від 19.02.2009).
Так, статтею 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (частина 6 статті 383 КАС України).
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Суд вважає, що відповідачем в процесі виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року під час повторного розгляду заяви позивача про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства відмовлено з підстав, яким уже надана оцінка суду, а тому заява представника позивача, подана у порядку ст.383 КАС України, підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст. ст. 248, 249, 256, 370, 383 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, вчинені при виконанні постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у справі №520/7765/22, в частині відмови ОСОБА_1 у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства з тих самих підстав без рахування висновків суду.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню пункту 9 частини 1 статті 129, статті 129-1 Конституції України, статті 370 КАС України при виконанні постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у справі №520/7765/22 та розгляду звернення ОСОБА_1 щодо подання декларації про відмову від іноземного громадянства.
Про вжитті заходи повідомити Харківській окружний адміністративний суд не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя О.В. Шевченко