ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог
07 грудня 2023 року м. Житомир справа №240/20508/23
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши клопотання про поновлення строку на звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови йому у нарахуванні з 01.07.2021 в повному розмірі доплати до пенсії згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перерахувати та виплатити йому з 01.07.2021 щомісячну доплату у розмірі 2000,00 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", в повному обсязі х урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/20508/23 за позовом ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Однак, після відкриття провадження судом було встановлено, що позов подано до суду не у строк, встановлений статтею 122 КАС України. Вказаний висновок був зроблений судом з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Таким чином, дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що предметом спірних правовідносин є невиплата йому з 01.07.2021 щомісячної доплати в сумі 2000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Суд наголошує, що спірна доплата до пенсії в розмірі 2000,00 гривень виплачується особі разом із пенсією за поточний період, а відтак вона є щомісячним періодичним платежем, її розмір в будь-якому разі відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Відтак, у місяць припинення виплати спірної щомісячної доплати в розмірі 2000,00 гривень позивач дізнався про порушення відповідачем його права на отримання вказаної доплати, а тому з цього моменту для нього розпочався відлік шестимісячного процесуального строку на звернення до суду.
Таким чином, правовідносини з приводу яких позивач звернувся до суду виникли 01.07.2021, водночас даний позов позивач подав до суду 29.06.2023, що підтверджується датою поштового штампу на конверті, в якому його позов надійшов до суду, а відтак він пропустив визначений в статті 122 КАС України шестимісячний строк.
Про застосування шестимісячного процесуального строку на звернення до суду у правовідносинах щодо захисту права на отримання щомісячної доплати до пенсії в розмірі, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", також зазначено в постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року у справі №560/13315/22, від 09 червня 2023 року у справі №560/51/23, від 14 червня 2023 року у справі №560/1915/23, від 16 червня 2023 року у справі № 560/252/23, від 21 червня 2023 року у справі №560/1679/23 та від 22 червня 2023 року у справі № 560/3979/23.
Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 у справі №127/13736/16-а зазначив, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено передбачений статтею 122 КАС України шестимісячний строк на звернення з даним позовом до суду в частині позовних вимог, які стосуються виплати йому щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн за період з 01.07.2021 по 28.12.2022.
У зв'язку з цим, суд, керуючись ч. 13 ст. 171 КАС України, виніс ухвалу, якою залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху та встановив йому строк для усунення недоліків шляхом надання до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску в частині позовних вимог, які стосуються виплати йому щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн за період з 01.07.2021 по 28.12.2022.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали ОСОБА_1 подав до суду клопотання в якому зазначив, що звернення до суду з даною категорією спорів не обмежується процесуальним строком на звернення до суду, оскільки це прямо передбачено статтею 51 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Розглянувши вказане клопотання суд зазначає, що пропущений процесуальний строк може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Ключовою є фраза «з поважних причин», а отже це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача, тобто якщо строк був пропущений з поважних причин, це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При цьому, у рішенні Верховного Суду України від 13.09.2006 у справі №6-26370кс04 зазначено таке: "Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення позову стає неможливим або утрудненим".
За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення наявності поважних причин пропуску процесуального строку на звернення до суду з наданням відповідних доказів покладається саме на позивача.
Як вказує практика Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.
Верховний Суд зазначив, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Щодо посилання на положення статті 51 Закону № 2262-ХІІ, як на підставу звернення до суду з даним позов без обмеження процесуальним строком на звернення до суду, то суд вважає його безпідставним, оскільки за змістом статті 51 Закону № 2262-ХІІ строк позовної давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, а в даних спірних правовідносинах суми доплати до пенсії в спірний період позивачу не нараховувались та, відповідно, не виплачувались.
До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статті 51 № 2262-ХІІ (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Інших доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
З урахуванням наведеного, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Суд зазначає, що не приймає до уваги посилання позивача на обставини, викладені в його клопотанні, оскільки доказів неможливості вчасно до суд матеріали позову не містять.
Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем не надано належних доказів наявності обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії" Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Круз проти Польщі" виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Обставини, на які посилається позивач, на переконання суду, не є поважними, оскільки такі причини не носять ознак об'єктивності та непереборності безпосередньо для позивача, а реалізація останнім права на судовий захист невід'ємно пов'язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого права.
Таким чином, судом не було встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку.
З огляду на зазначене, суд визнає причини пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог, які стосуються виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн за період з 01.07.2021 по 28.12.2022, є неповажними.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог, які стосуються виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн за період з 01.07.2021 по 28.12.2022, слід залишити без розгляду у зв'язку з пропуском процесуального строку на звернення до адміністративного суду.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог, які стосуються виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн за період з 01.07.2021 по 28.12.2022, - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя І.Е.Черняхович