ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2023 року м. Житомир справа № 240/21963/23
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивачка) із позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області щодо відмови їй у переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11 квітня 2023 року перевести її з пенсії за віком на пенсію по втратi годувальника в розмірі 70% від заробітної плати померлого годувальника - ОСОБА_2 .
В обґрунтування заявлених вимог позивачка вказує, що у квітні 2023 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області (далі - відповідач) із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, однак їй відмовлено у задоволенні такої заяви з мотивів відсутності законодавчої можливості призначити пенсію у разі втрати годувальника з урахуванням вимог ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723 від 16 грудня 1993 року. Не погоджуючись із рішенням прийнятим суб'єктом владних повноважень, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Ухвалою суду від 27.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
20.09.2023 до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що пенсії в разі втрати годувальника, а також пенсії за віком особам, які не мають права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 року (далі - Закон №3723XII), призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як передбачено статтею 90 Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон №889-VIII), а тому права на перехід на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» позивачка не має, оскільки призначення такої пенсії нормами Закону № 889 не передбачена.
09.10.2023 від представника позивачки надійшла до суду відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вважає, що право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника на умовах, передбачених ч.10 ст.37 Закону №3723-XII мають непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію відповідно до положень ст.37 Закону №3723-XII. При цьому зауважує, що померлий чоловік позивачки набув право на пенсію передбачену положеннями Закону №3723 за життя, а тому позивачка, як члени сім'ї померлої особи має право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника з урахуванням вимог ст.37 Закону №3723. Крім того наголошує, що ч.1 ст.37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV) слід застосовувати з урахуванням того, що розмір пенсії у зв'язку із втратою годувальника визначається на вибір заявника, що звернувся за призначенням такої пенсії та може бути застосований у розмірі 70% від розміру пенсії за віком обчисленої відповідно до Закону №3723 або 50% від розміру пенсії за віком, обчисленої з урахуванням вимог Закону №1058-IV, що підтверджено висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.12.2021 у справі №440/7341/20.
Відповідно до наказів Житомирського окружного адміністративного суду: №01-53-в від 17.08.2023 (у період з 28.08.2023 до 01.09.2023), №01-71-В від 09.11.2023 (у період з 16.11.2023 до 17.11.2023), №01-80-ос від 23.11.2023 (з 30.11.2023 до 06.12.2023) суддя Єфіменко О.В. перебувала у щорічній відпустці, тому розгляд даної справи судом відкладався.
Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону №1058-IV.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу № НОМЕР_1 від 23.12.1983 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі.
Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 18.07.2022 ОСОБА_2 помер та на день смерті якого, відповідно до рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.05.2023 зобов'язано призначити пенсію по інвалідності відповідно до ст.37 Закону №3723 з урахуванням довідки про заробітну плату від 31.08.2021.
11.04.2023 позивачка звернулася до відповідача із заявою про переведення її з пенсії по віку на пенсію по втраті годувальника, у відповідь на яку отримала лист Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 19.05.2023, яким відмовлено їй у задоволенні такої заяви.
Не погоджуючись із такими діями Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області позивачка, з метою реалізації гарантованого законом права на отримання пенсії у разі втрати годувальника, звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначено Законом №1058-IV.
Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ч. 1 ст. 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Положеннями ч.1 ст.36 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому, ч. 2 ст. 36 Закону України №1058-IV визначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Згідно ч. 3 ст. 36 Закону №1058-IV до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 37 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону №1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Згідно з ч.ч.13, 14 ст.37 Закону №3723-XII, у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених ст.37 Закону №3723-XII, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
Отже, із системного аналізу зазначених норм, слід дійти висновку, що за наявності умов, передбачених Законом №3723-XII, зокрема стажу державної служби у особи, на утриманні якого перебувала позивачка, вона має право на таку пенсію.
Верховний Суд у постановах від 31 травня 2021 року у справі № 569/10026/16-а, від 21 грудня 2021 року у справі № 440/7341/20 вказав, що дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права полягає у тому, що, приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно Закону №889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника. За таких умов, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім'ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивача, відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Також, право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника особам, які були на його утриманні до отримання права на вихід на відповідну пенсію годувальником, законодавець пов'язує з наявністю у померлого стажу державної служби не менше 10 років та факту непрацездатності утриманця.
Як свідчать матеріали справи, померлий чоловік позивачки мав стаж державної служби більше 10 років, а тому позивачка має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ, розмір якої обчислюється від суми заробітної плати померлого годувальника.
За таких умов, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім'ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Крім того, вирішуючи спірні правовідносини, слід враховувати висновки Верховного суду викладені постанові від 21.12.2021 у справі №440/7341/20 сформував висновок, що ч.1 ст.37 Закону №1058-IV слід застосовувати з урахуванням того, що розмір пенсії у зв'язку із втратою годувальника визначається на вибір заявника, що звернувся за призначенням пенсії у зв'язку із втратою годувальника у розмірі: 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст.37 Закону №3723-XII або 50% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі Закону №1058-ІV.
Отже, в даному випадку належним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача перевести позивачку на пенсію в зв'язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ з моменту звернення за призначенням з 11.04.2023 в розмірі 70% суми заробітної плати померлого годувальника.
Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Питання про розподіл судових витрат, судом вирішується відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 6 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 257-262 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . паспорт серії НОМЕР_3 виданий Андрушівським РВ УМВС України в Житомирській області 14.03.2000) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир,10003. ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-VI на пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Житомирській області перевести з 11 квітня 2023 року ОСОБА_1 з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-VI від 09.07.2003 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 80 коп. зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 07 грудня 2023 р.